Відповідно до статті 9.Закону України “Про попереднє ув’язнення”, особи, взяті під варту, мають право:

• на захист відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

• знайомитися з правилами тримання під вартою;

• на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

• одержувати два рази на місяць передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

• купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

• користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

• користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;

• відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

• на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

• звертатись із скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, особи, взяті під варту, зобов’язані:

• додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

• дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

• бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;

• бережливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.

--- Слідчі ізолятори як місця попереднього ув’язнення. Категорії осіб, якi утримуються в слідчих ізоляторах, та строки їх тримання

Відповідно до статті 4 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань.

У слідчих ізоляторах тримаються:

1. Особи, узяті під варту на підставі санкції прокурора або ухвали чи постанови суду.

2. Особи, які відповідно до законодавства України взяті під варту для їх подальшої екстрадиції.

3. Передані в Україну особи, які перебували під вартою на території іншої держави, у зв’язку з прийняттям кримінального переслідування від іноземної держави.

4. Тимчасово передані в Україну особи, які перебували під вартою на території іншої держави, у зв’язку з провадженням досудового (судового) слідства про злочини, учинені іншими особами.

5. Особи, які у випадках, передбачених законодавством України, перевозяться на території України транзитом для їх подальшої передачі правоохоронним органам іншої держави.

6. Засуджені до позбавлення волі на певний строк:

• вироки щодо яких набрали законної сили - до направлення їх у виправно-трудові установи;

• залишені в установленому порядку в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування чи благоустрою;

• залишені в слідчому ізоляторі або переведені до нього з виправно-трудових установ у зв’язку з провадженням слідчих дій у справах про злочини, учинені іншими особами, або у зв’язку з розглядом справи в суді;

• переведені з виправно-трудових установ у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності з іншої справи, якщо щодо них обрано запобіжний захід — узяття під варту;

• особи, які у випадках, передбачених законодавством України, приймаються чи передаються до іншої держави для подальшого відбування покарання.