Освідування

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає два види освідування: слідче і медичне.

Слідче освідування проводить орган дізнання, слідчий, прокурор. Медичне — проводить судово-медичний експерт, а за його відсутності лікар, що має для цього спеціальні медичні знання.

Освідування полягає в огляді слідчим (особою, що проводить цю слідчу чи медичну дію) або судово-медичним експертом чи лікарем тіла живої людини з метою виявити або засвідчити наявність у неї особливих прикмет, а також слідів злочину.

Особливими прикметами можуть бути родимі плями, татуювання, шрами, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад, віспи тощо.

Слідами злочину на тілі можуть бути синці, тілесні ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, плями крові, сліди виділень людського організму (слини, сперми).

Підставою для проведення освідування є наявність зафіксованих у матеріалах справи, зокрема, в протоколах допиту свідків, потерпілих, протоках обшуку, огляду місця події або предметів, даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення та засвідчення наявності яких має значення для правильного вирішення кримінальної справи, передусім для встановлення осіб, які вчинили злочин.

Оскільки об'єктом освідування є тіло людини, його проведення зачіпає права людини на свободу та особисту недоторканність. Закон забороняє будь-які пов'язані з осві-дуванням дії, що принижують гідність обвинуваченої особи або небезпечні для її здоров'я.

Коло осіб, які можуть бути піддані освідуванню, визначено у ст. 193 КПК — це обвинувачений, підозрюваний, потерпілий і свідок.

Про провадження слідчого освідування слідчий виносить постанову. У ній, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК, коротко викладаються обставини справи, зокрема ті, що зумовили необхідність проведення освідування, зазначається, хто підлягає освідуванню і з якою метою. Перед початком освідування постанова оголошується особі, тіло якої оглядатимуть.

Щодо обвинувачених і підозрюваних освідування може проводитись як у добровільному, так і в примусовому порядку. Освідування потерпілого і свідка проводиться за їх згодою. Як виняток, потерпілого (потерпілу) можна осві-дувати примусово, якщо обвинувачений (підозрюваний) заявляє про це клопотання, захищаючись від обвинувачень у вчиненні насильницького злочину, висунутих потерпілим (потерпілою).

Свідок може бути підданий освідуванню для того, щоб пересвідчитись шляхом виявлення у нього на тілі слідів пилу, бруду, крові, плям фарби, мазуту тощо в правдивості показань потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного про те, що він є очевидцем злочину.

До участі у проведенні освідування можуть бути залучені поняті, якщо слідчий визнає це за необхідне, а в необхідних випадках ще й лікар як спеціаліст.

Понятим роз'яснюється їх право бути присутніми при всіх діях слідчого з освідування й обов'язок засвідчити своїми підписами в протоколі факт проведення освідування та його результат. Спеціалістові роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 128^і КПК. Понятим, спеціалісту та особі, що освідується, роз'яснюється їх право робити зауваження щодо освідування та правильності його фіксації в протоколі, що підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

Слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов'язано з необхідністю оголення особи, яка підлягає освідуванню. У цьому разі проведення освідування може бути доручено слідчому або співробітнику органу дізнання іншої статі або ж лікарю.

Про результати освідування слідчий складає протокол, де зазначає час і місце освідування, особу, яку освідува-ли, понятих, спеціаліста, а також результати освідування, зауваження щодо освідування. Протокол підписують слідчий, поняті, освідуваний та спеціаліст, якщо він брав участь у цій слідчій дії.

Медичне освідування проводиться у разі, якщо для його виконання потрібні спеціальні знання в галузі медицини для виявлення подряпин на тілі, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій тощо. Слідчий дає письмове доручення судово-медичному експерту або лікарю, і ті про

результати освідування складають відповідно судово-медичний акт або довідку¹. Судово-медичне освідування не може замінити судово-медичну експертизу.