§ 4. Оскарження рішень про відмову в порушенні кримінальної справи

Як уже зазначалось, за відсутності законних приводів і підстав, а також за наявності обставин, що виключають порушення кримінальної справи чи дають право не порушувати її, орган дізнання, слідчий, прокурор чи суддя виносять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб, підприємства, установи та організації.

Таку постанову органу дізнання і слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо постанову винесено прокурором — вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.

Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого.

Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу.

Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом зі своїми поясненнями.

Подання скарги не зупиняє виконання дії, що оскаржується, якщо це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

Закон не обмежує коло осіб, які можуть оскаржити дії слідчого. Скарги на дії слідчого надсилаються прокуророві адміністрацією місця попереднього ув'язнення не пізніше трьох діб з часу їх подання (ч. З ст. 13 Закону про попереднє ув'язнення).

¹ Бородин С. В. Зазнач, праця. — С 81. ⁹ 257

Пояснення слідчого щодо скарги на його дії повинно містити мотивовані відповіді на доводи скаржника.

Слідчий або прокурор можуть зупинити виконання оскарженої дії, якщо визнають скаргу або прохання скаржника обгрунтованими. У разі безпідставної відмови в порушенні справи органом дізнання або слідчим, прокурор своєю постановою скасовує ці постанови і сам порушує справу.

Скаргу і копію повідомлення про результати розв'язання її приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована.

Визнавши скаргу обгрунтованою, прокурор: скасовує процесуальний акт слідчого; вживає заходів до усунення наслідків незаконних дій слідчого; встановлює порушені права і законні інтереси скаржника; залежно від результатів перевірки скарги вирішує питання про покарання винних у незаконних діях.

У рішенні прокурора про відмову в задоволенні скарги мають бути зазначені обставини, що спростовують її.

До справи можуть бути приєднані також матеріали перевірки скарги прокурором.

У разі відмови прокурора скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скарга на цю постанову подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду, в порядку, передбаченому статтею 236^і КПК.

Скарга на постанову районного, міського та прирівняного до них органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи у випадках, передбачених ч. 2 ст. 99^і КПК, подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

Скарга заінтересованої особи на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи може бути подана до суду лише після того, як ця постанова була оскаржена до прокурора в порядку і в строк, передбачений ч. 1 ст. 99^і КПК, а прокурор відмовив у її скасуванні.

258

При провадженні дізнання заінтересовані особи мають право оскаржити рішення не тільки про відмову в порушенні кримінальної справи, а й інші дії та постанови.

у разі надходження прокурору скарги на незаконні дії і постанови органів дізнання, прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті (ст. 110 КПК).

Як свідчить практика, останніми роками скарг на дії органів дізнання, слідчого, прокурора і судів надходить все більше, оскільки правоохоронні органи іноді не виконують у встановленому порядку свої обов'язки з охорони законних прав та інтересів громадян.

Потерпілий Л. звернувся із заявою¹ до Всеукраїнського комітету охорони прав людини на незаконну відмову в порушенні кримінальної справи. При провадженні по справі органом дізнання, Л. незаконно було відмовлено у заявленому клопотанні про виклик та допит свідків, що могли б свідчити по його справі.

Своїми діями орган дізнання порушив вимоги закону (ст. 22 КПК), який зобов 'язує особу, що провадить дізнання, слідчого і прокурора вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи. Крім того, порушено п. (d) ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і, як наслідок, справу було повернено для додаткової перевірки.

Архів Вогуславського РВ ГУ МВС в Київській області (відмовний

епіотт АС 1ПЄ\

259

матеріал № Ю6).

9»

ТЕМА 10

Основні положення досудового слідства

§ 1. Поняття, значення і завдання досудового слідства

§ 2. Форми досудового слідства

§ 3. Поняття і характеристика основних положень досудового слідства

§ 1. Поняття, значення і завдання досудового слідства

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України). Проте всебічність, повнота й об'єктивність розгляду кримінальної справи в суді та її вирішення потребують великої і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом (ст. 111 КПК) переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію досудового слідства, винятком можуть бути лише справи приватного обвинувачення та справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів (ч. 1 ст. 27, ст. 425 КПК), в яких досудове слідство провадиться тільки у разі, якщо злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також якщо це визнає за необхідне прокурор чи суд.

Називаючи слідство досудовим, законодавець тим самим вказує на співвідношення з основною частиною судового розгляду — слідством судовим, бо тільки на основі тих доказів, що були розглянуті там, суд вирішує справу (ч. 2 ст. 323 КПК).

Змістом цієї стадії є регламентована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання й досудового слідства зі встановлення обставин вчинення злочи-

260

(суспільно небезпечного діяння), осіб, причетних до його вчинення, з припинення і запобігання вчинення злочинів.

Цей зміст зумовлений конкретними завданнями досу-яового слідства. Наприклад, закон (ст. 2 КПК), визначаючи завдання кримінального судочинства, не виокремлює якісь із них як другорядні для органів досудового слідства, тобто в кінцевому підсумку відповідальність за правильне вирішення кримінальної справи в суді несуть і орган дізнання, слідчий, прокурор¹.

у літературі виділяють характерні риси досудового слідства, що допомагає з'ясувати сутність цієї стадії процесу:

__діяльність слідчого спрямована на розкриття злочину, викриття особи, яка його вчинила, відшукування і перевірку доказів, що підтверджують рішення, які приймаються по справі;

— діяльність слідчого не повинна бути однобічною, мати обвинувальний характер. Слідчий зобов'язаний досліджувати й ті фактичні дані, що виправдовують обвинуваченого, свідчать про його невинуватість;

— досудове слідство — діяльність процесуальна, основою якої є норми кримінально-процесуального закону і яка регулюється ними, здійснюється в певній процесуальній формі, поза якою будь-які дії слідчого не породжують правових наслідків;

— підкреслюється також демократизм досудового слідства, його пізнавальна, дослідницька спрямованість;

— засвідчувальний характер дій слідчого, який не тільки збирає й перевіряє фактичні дані, що мають відношення до справи, а й фіксує отримані відомості, надаючи їм правового значення².

Досудове слідство є самостійною частиною кримінального процесу, його процесуальною стадією. Досудове слідство як самостійна стадія являє собою відповідно врегульовану законом, у формі правових відносин діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й інших учасників досудового слідства, що здійснюється у

¹ Михеєнко М. М,, Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. — К., 1989. — С 201—202.

Михайлов А. И. Сущность и значение предварительного следствия в советском уголовном судопроизводстве. — М., 1982. — С. 5—12.

261

встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, з метою виявлення злочинів, повного всебічного й об'єктивного розслідування кримінальних справ і спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства.

Досудове слідство — це певна стійка, струнка система діяльності. Вона може бути представлена як єдине ціле, що складається з взаємопов'язаних самостійних частин. Найбільш повно стадія досудового слідства може бути представлена при завершенні розслідування у справі з направленням її в суд для застосування щодо осіб, які здійснили суспільно небезпечні діяння, заходів примусового характеру.

На жаль, в юридичній літературі та в законодавстві приділяється мало уваги завданням, що стоять перед до-судовим слідством.

Деякі науковці називають такі основні завдання досудового слідства: розкриття злочинів, виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину, підготовка матеріалів справи до суду, виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів тощо.

«Розкриття злочину, виявлення і викриття осіб, що вчинили злочин, — зазначав М. С. Строгович, — не вичерпує безпосередніх завдань досудового слідства: справа може вважатися розслідуваною повно тоді, коли слідчий з'ясує причини й умови, що сприяли вчиненню злочину або що ускладнювали його своєчасне виявлення і припинення»¹.

Н. А. Якубович до завдань слідчого при розслідуванні кримінальних справ відносить забезпечення і додержання законності, викорінення порушення правопорядку, ліквідацію злочинності, виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину².

На думку А. П. Гуляева, завданням слідчого є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних; забезпечення інших умов для залучення кожного винного в здійсненні злочину до відповідальності згідно із законом;

¹ Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — Т. 2. — С. 352.

² Якубович Н. А. Теоретические основы предварительного следствия. — М„ 1971. —С. 105.

262

захист осіб від необгрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів; усунення причин і умов, що сприяли здійсненню злочину¹.

Аналізуючи слідчу і судову практику, думки вчених-процесуалістів, можна визначити такі завдання досудово-го слідства:

1) охорона прав та законних інтересів громадян, суспільства;

2) швидке і повне розкриття злочинів;

3) встановлення об'єктивної істини по кримінальній

справі;

4) викриття винних;

5) притягнення винних у здійсненні злочинів до кримінальної відповідальності як обвинувачених;

6) недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб;

7) реабілітація осіб, необгрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності і забезпечення відшкодування заподіяного їм збитку;

8) визначення необхідності кримінально-правового впливу або можливості обмежитися застосуванням заходів суспільного впливу;

9) забезпечення відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином;

10) виявлення й усунення причин злочинів і умов, що сприяли їх здійсненню;

11) створення необхідних передумов для правильного вирішення кримінальних справ судом;

12) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист;

13) виховання громадян в дусі неухильного додержання конституції і законів України.

У сукупності всі ці елементи складають загальне завдання досудового слідства. Розглянемо деякі з них докладніше.

Під охороною прав та законних інтересів громадян у Досудовому слідстві розуміють обов'язки органу дізнання і слідчого в своїй роботі з розкриття і розслідування злочинів додержуватися норм Конституції України і кримі-

Гуляев А. П. Процессуальные сроки в стадиях возбуждения уголовного дела и предварительного следствия. — М., 1976. — С. 16.

263

^т

нально-процесуального закону щодо реалізації кожній особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, її законних прав.

На жаль, на практиці ще порушуються законні права підозрюваних, обвинувачених та підсудних.

Наприклад, ухвалою розпорядчого засідання колегії Кіровоградського обласного суду кримінальну справу щодо Б., К. і Т., обвинувачених за ст. 8& КК України, направлено на додаткове розслідування. Зазначеним особам було пред'явлено обвинувачення в тому, що вони за попереднім зговором проникли у приміщення проектно-конструкторського інституту і викрали звідти програмно-технічний комплекс вартістю 73 тис. крб.

В ухвалі зазначено, що при розслідуванні справи не додержано ряд вимог процесуального закону. Зокрема, порушено право обвинуваченого К. на захист, не з'ясовано розмір заподіяної матеріальної шкоди, не виконано належним чином вимоги процесуального закону про вжиття заходів до її відшкодування.

Незважаючи на наявність у справі заяви К. про здійснення його захисту обраним ним адвокатом, слідчий не ознайомив останнього з постановами про призначення експертиз, а також з висновками експертів. Ці слідчі дії було виконано без участі захисника.

Обвинувачення було пред'явлено К. за участю захисника, проти послуг якого він заперечував. Не було враховано прохання К. забезпечити захист його інтересів обраним ним захисником і при виконанні вимог ст. 218 КПК.

Не з'ясовано належним чином слідством і питання про дійсний розмір шкоди, завданої діями обвинувачених.

Договірну ціну придбаного інститутом комплексу не може бути покладено в основу визначення розміру реальної шкоди, що настала. Дійсну вартість програмно-техніч-ного комплексу може встановити товарознавча експертиза, яка по справі не проводилась¹.

Швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних — це завдання не тільки всього кримінального судочинства, а й стадії досудового слідства. Викриття винних — діяльність, пов'язана зі збиранням доказів і пред'явленням їх підозрюваному чи обвинуваченому.

¹ Практика судів України в кримінальних справах. — К., 1993, — № 4. — С, 229—230.

264

у стадії досудового слідства викритою вважається особа якій пред'явлено обвинувачення. Викриття особи здійснюється як до пред'явлення обвинувачення, так і після. Воно продовжується і в ході розгляду справи в суді. Остаточно викритою вважається особа, щодо якої винесено обвинувальний вирок, що набрав чинності.

Зі вступом вироку в законну силу практично всі завдання кримінального судочинства вирішені й ні про яке викриття винного не може йти мова.

Отже, викриття винних — це самостійне завдання кримінального судочинства взагалі та стадії досудового слідства зокрема.

Притягнення винного у вчиненні злочинів до кримінальної відповідальності як обвинуваченого забезпечує процесуальне закріплення попереднього висновку про розкриття злочину і викриття винних. З моменту притягнення до кримінальної відповідальності особа набуває особливого, врегульованого законом процесуального статусу. Основою притягнення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченого є доведена наявність конкретного злочину, ним завершеного.

Якщо особу необгрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності, то вона на будь-якій стадії кримінального процесу повинна бути реабілітована. Реабілітований має право на відшкодування збитку, заподіяного внаслідок необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності. Це право виникає за умови постановления виправдувального вироку; припинення кримінальної справи за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина в здійсненні злочину.

Встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі має важливе значення. М. С. Строгович щодо цього зазначав: «Мета кримінального процесу — це передусім встановлення фактичних обставин справи відповідно до повного і точного встановлення предмета доказування, тобто встановлення у справі істини»¹. Об'єктивна істина в стадії досудового слідства встановлюється шляхом всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх

Строгович М. С. Учение о материальной истине в уголовном процессе. — М., 1947. С. 202.

265

обставин, що підлягають доведенню по кримінальній справі.

Значення цього завдання важко переоцінити, оскільки тільки встановлення об'єктивної істини в ході розслідування дозволяє ухвалити правильне рішення про подальший напрям кримінальної справи.

Відповідно до ст. 23 КПК при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину. Якщо орган дізнання або слідчий не виконають ці вимоги закону по кримінальній справі, прокурор у порядку здійснення нагляду може повернути таку справу на додаткове розслідування.

Слід також зазначити про створення необхідних передумов для правильного вирішення кримінальної справи судом, що передбачає правильне, таке, що відповідає вимогам закону, фіксування доказової інформації і додержання процесуальної форми при провадженні розслідування. Ігнорування будь-кого з цих елементів не дозволить або ускладнить розгляд кримінальної справи судом.

Серед завдань досудового слідства слід згадати і таке, як охорона інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Не важко помітити, що тут фактично позначено два завдання: охорона інтересів суспільства та охорона прав громадян.

Згідно з положеннями КПК суд, прокурор, слідчий і особа, що провадить дізнання, зобов'язані роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права і забезпечити можливість їх реалізації (ст. 53 КПК).

Відповідно до статей 43 і 43^і КПК обвинуваченому і підозрюваному забезпечується право на захист. Особа, яка провадить дізнання, слідчий і прокурор зобов'язані забезпечити обвинуваченому можливість захищатися встановленими законом способами від пред'явленого йому обвинувачення і забезпечити охорону його особистих і майнових прав.

Отже, ми розглянули зміст основних завдань досудового слідства, які становлять єдине ціле, систему і суть цієї стадії кримінального судочинства.

266