logo
Коваленко - Кримінальний процес України, 2004

§ 2. Поняття стадій кримінального процесу та їх система

Кримінальний процес — це не тільки діяльність державних органів і осіб у встановленому законом порядку, а й система слідчих і процесуальних дій. Кримінальна справа послідовно проходить одну стадію за іншою. Всі стадії кримінального процесу тісно пов'язані між собою спільним завданням, єдністю принципів. Окрема стадія відрізняється від інших конкретним завданням, що його має тільки ця стадія, певним колом учасників, специфікою процесуальних відносин і форм, а також прийнятими підсумковими рішеннями.

Виділення певних частин кримінального процесу в стадії і відокремлення їх від інших грунтується на таких характерних ознаках:

1) наявність завдань, властивих даній частині процесу;

2) визначене коло суб'єктів, які здійснюють на даному етапі процесуальну діяльність;

3) своєрідність процесуальної форми, в якій здійснюється ця діяльність;

4) специфічний характер кримінально-процесуальних відносин;

5) наявність підсумкового процесуального акту, в якому фіксується рішення про перехід кримінальної справи в наступну стадію процесу або про завершення провадження її в цілому.

Отже, стадії — це самостійні, пов'язані між собою кримінально-процесуальними нормами частини кримінального процесу, розмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом органів і осіб, учасників у провадженні справі» порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.

Більшість кримінальних справ проходить шість основних стадій:

1) порушення кримінальної справи;

2) досудове слідство

3) попередній розгляд справи суддею;

4) судовий розгляд;

5) провадження в апеляційній інстанції;

6) виконання вироку, ухвали і постанови суду (судді).

Існують ще дві стадії кримінального процесу, які називають виключними:

1) провадження в касаційній інстанції;

2) перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (відновлення справ за нововиявленими обставинами).

Розглянемо докладніше стадії кримінального процесу.

1. Порушення кримінальної справи — початкова стадія кримінального процесу. На нашу думку, назва цієї стадії є не зовсім точною, оскільки її зміст можуть складати дії, пов'язані не тільки з порушенням кримінальної справи і початком розслідування, а й з прийняттям іншого рішення — відмови в порушенні кримінальної справи. Тому найбільш вдалою ми вважаємо назву, запропоновану С. В. Бородіним — вирішення питання про порушення кримінальної справи2.

На цій стадії компетентні державні органи здійснюють процесуальну діяльність з прийняття, розгляду, перевірки і вирішення заяв, що надійшли, повідомлень про вчинені або підготовлені злочини, а також прийняття відповідних процесуальних рішень — про початок розслідування по справі або відмову в порушенні кримінальної справи.

Тому, на нашу думку, цю стадію доцільно було б розділити на дві:

1) вирішення питання про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи;

2) порушення кримінальної справи.

2. Досудове слідство проводиться після порушення кримінальної справи. Це комплекс слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин вчиненого злочину. На підставі отриманих доказів приймають рішення про направлення кримінальної справи до суду для розгляду її по суті або про закриття розслідування, в ході якого може бути здійснено: притягнення особи як обвинуваченого, застосування до нього запобіжного заходу, усунення його з посади, а також інші заходи процесуального примусу.

В юридичній літературі існує думка, що «попереднє розслідування (досудове слідство) проводиться до суду, і висновки органів, які здійснюють це розслідування, мають лише попередній характер»1. З такою позицією не можна погодитися. Кожна стадія має своє безпосереднє завдання, що повинно бути вирішено саме на цьому етапі процесуальної діяльності. У стадії досудового слідства вирішується більшість завдань, що стоять перед кримінальним судочинством. Підсумкові висновки й рішення органів розслідування щодо виконання цих завдань мають завершений і кінцевий характер. А те, що їх переглядатимуть в суді, не свідчить про хибність цього твердження, бо і висновки суду, в свою чергу, можуть переглядати на наступних стадіях.

Крім цього, слід мати на увазі, що досудове слідство може закінчитися закриттям справи. Зрозуміло, що в цьому разі саме рішення органу розслідування є кінцевим.

3. Попередній розгляд справи суддею проводиться після затвердження прокурором обвинувального висновку, складеного слідчим, передачі прокурором матеріалів кримінальної справи в суд, якому вона підсудна, і повідомлення суду про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.

Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлено справу (ст. 232 КПК).

У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:

Попередній розгляд справи здійснює суддя одноособово з обов'язковою участю прокурора. Про день досудового розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Інші учасники досудового розгляду справи також мають право висловлювати свої думки з цього питання в заявлених ними клопотаннях.

За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду і фактично віддає обвинуваченого до суду. Після цього обвинувачений користується правами підсудного під час судового розгляду кримінальної справи згідно зі ст. 263 КПК.

На жаль, чинний КПК скасував таку стадію кримінального процесу, як відання обвинуваченого до суду, яка достатньо повно й чітко регламентувала порядок зміни процесуального становища обвинуваченого і набуття ним статусу підсудного. Внаслідок чого тепер незрозуміло, чому в перебігу провадження у кримінальній справі з'являється ще до початку судового розгляду підсудний.

4. Судовий розгляд— стадія процесу, в якій суддя одноособово або колегія суддів під час судового засідання за участю підсудного, захисника та інших учасників процесу розглядає і вирішує кримінальну справу по суті, тобто вирішує питання про винність або невинність підсудного, про застосування або незастосування покарання та інші питання.

Судовий розгляд закінчується після проголошення головуючим або одним із суддів усім відповідним учасникам процесу і присутнім вироку (обвинувального або виправдувального).

5. Провадження в апеляційній інстанції. Після проголошення вироку засуджений або виправданий, його запредставники, а також прокурор, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники можуть подати апеляційну скаргу на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, які ще не набрали законної сили.

В апеляційному порядку вищестоящі суди перевіряють законність і обгрунтованість рішень, прийнятих місцевими судами по кримінальним справам.

Апеляційне подання та апеляційна скарга на судовий вирок віддаляє момент набрання вироком законної сили і його виконання до того часу, поки він не буде переглянутий апеляційною інстанцією.

6. Виконання вироків, ухвал і постанов судді (суду), що вступили в законну силу, є завершальною стадією кримінального процесу, яка починається з набранням вироком, ухвалою і постановою законної сили і в якій реалізуються всі рішення суду, сформульовані у вироку, ухвалі й постанові щодо винності підсудного, призначення винному покарання, відшкодування шкоди, завданої злочином, тощо.

Основний зміст стадії виконання вироку, ухвали й постанови визначають питання, що так чи інакше пов'язані з процесуальною діяльністю суду, який: звертає вирок, ухвалу і постанову до виконання; безпосередньо виконує деякі свої рішення, зокрема, виправдувальний чи обвинувальний вирок, за яким призначено те чи інше покарання; вирішує процесуальні питання, пов'язані з виконанням вироку (про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; конфіскацію майна; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі тощо); здійснює контроль за проведенням вироку до виконання.

Розглянемо інші стадії кримінального процесу, що мають назву виключних і які можливі лише за наявності особливих умов.

1. Провадження в касаційній інстанції. Ця стадія кримінального процесу проходить в особливій процесуальній формі.

Судова помилка, допущена судом першої інстанції при вирішенні справи і не виправлена апеляційною інстанцією, може і повинна бути виправлена судом касаційної інстанції.

у касаційному порядку може переглядатись будь-яке нове рішення, що набрало законної сили, розглянуте як суддею одноособово, так і судом колегіально в стадіях судового розгляду місцевими судами і після провадження в апеляційній інстанції.

Не підлягають перегляду в порядку нагляду лише постанови Пленуму Верховного Суду України.

Судові вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути перевірені в касаційному провадженні по касаційним скаргам:

1) засудженого, його законного представника і захисника — У частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданого, його законного представника і захисника — у частині мотивів і підстав виправдання;

3) позивача, відповідача або їх представників — у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

4) потерпілого, його представника — у частині, що стосується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КЦК України, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їхніх повноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції.

Особам, які мають право подати касаційну скаргу (касаційне подання), надається можливість ознайомитися в суді з усіма матеріалами справи (ст. 384 КПК).

2. Перегляд судових рішень у порядку виключного провадження (відновлення справ за нововиявленими обставинами).

Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є: 1) нововиявлені обставини; 2) неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судового рішення (ч. 1 ст. 4004 КПК):

Відновлення справ за нововиявленими обставинами також є стадією кримшгетвиотчгщгацецу і формсторерегляду судових вироків, ухва^.,^аШЩ^и^іі,набпал]: законної сили, внаслідок виявлення після набрання судовим рішенням законної сили нових обставин, що встановлюють незаконність і необґрунтованість цього рішення.

На відміну від перегляду вироків, ухвал і постанов, що набрали законної сили, в апеляційному порядку, де незаконність і необґрунтованість судового рішення виявляється за матеріалами справи, за якими воно винесено, а також за додатковими матеріалами, що не можуть бути отримані слідчим шляхом, відновлення справ за нововиявле-ними обставинами можливе лише тоді, коли незаконність і необґрунтованість судового рішення, яке набрало законної сили, виявляється у зв'язку з відкриттям нових, раніше невідомих суду обставин, що в матеріалах справи не відображені та потребують окремого розслідування.

Обставини вважаються новими незалежно від того, чи були вони відомі кому-небудь з учасників процесу. Важливо те, що останні не були відомі органам, які провадили досудове слідство, та суду при розгляді даної справи. Новими обставинами також є злочинні зловживання самих суддів, які винесли вирок, ухвалу чи постанову, прокурора, слідчого або особи, що проводила дізнання у даній справі.

За нововиявленими обставинами можуть переглядатися вироки, ухвали і постанови, винесені в суді першої та апеляційної інстанції, а також ухвали і постанови касаційних інстанцій за поданням Генерального прокурора України та його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, прокурорів міст Києва і Севастополя, військового прокурора (на правах прокурора області), а також судді касаційного суду в кількості не менше п'яти осіб.