Примусові заходи медичного характеру.

^{Примусові заходи медичного характеру — це надання на підставі закону за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила су­спільне небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою обов'язкового лікування психічно хворого, охорони прав і законних інтересів його та інших осіб, а також запобігання вчиненню особою, до якої застосовано такі заходи, нових суспільне небезпечних діянь.}

^{Примусовими заходами медичного характеру є:}

^{1) надання амбулаторної психіатричної допомоги;}

^{2) поміщення особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно ;небезпечних діянь. Тобто, закон передбачає можливість надання певним особам не лише стаціонарної, а й амбулаторної психіатричній допомоги, а також визначає мету примусових заходів медичного характеру. Ці заходи не є покаранням. Водночас примусові заходи медичного характеру не є видом звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від покарання та його відбування.}

^{Відповідно до ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які:}

^{1) вчинили у стані неосудності суспільне небезпечні діяння. Такі особи не підлягають кримінальній відповідальності (ч. 2 ст.19КК);}

^{2) вчинили у стані обмеженої осудності злочини. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності (ст. 20 КК);}

^{3) вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку. Ці особи не підлягають пока­ранню. До них за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вони можуть підлягати покаранню (ч. З ст. 19 КК);}

^{4) вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Такі особи можуть бути звільнені від подальшого відбування покарання, й суд вправі засто­сувати до них примусові заходи медичного характеру чи передати на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (п. З ст. 93, ч. 6 ст. 94 КК, ч. 2 ст. 408 КПК). У разі припинення примусових заходів медичного характеру такі особи можуть підлягати подальшому відбуванню покарання (ч. 4 ст. 95 КК).}

^{Застосування примусових заходів медичного характеру є пра­вом, а не обов'язком суду.}

^{Законом передбачено чотири види примусових заходів медич­ного характеру:}

^{1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;}

^{2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;}

^{3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;}

^{4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом}