Виді тримання під вартою.
Взяття під варту відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
У відповідності до статті 155 КПК, взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
Тримання осіб, взятих під варту, здійснюється за принципами неухильного додержання Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України “Про попереднє ув’язнення”, Наказу ДДУПВП № 192 від 20.09.2000 “Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, взятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань”, Наказу ДДУПВП від 30 грудня 2003 року №280 “Про затвердження Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії”, а також норми міжнародних актів у сфері утримання ув’язнених, вимог діючого законодавства України, Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими, ратифікованих Україною, і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України. Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців. У випадках, коли у цей строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.
---- Правова регламентація діяльності слідчих ізоляторів. Завдання та призначення слідчих ізоляторів.
Слідчі ізолятори забезпечують:
-
встановлений законом порядок і умови тримання осіб, взятих під варту;
-
належну охорону і ізоляцію осіб, що позбавляють їх можливості ухилитися від слідства і суду або перешкодити встановленню істини в кримінальній справі чи продовжити злочинну діяльність;
-
виконання вироків, які не вступили в законну силу;
-
створення необхідних житлово-побутових умов, надання згідно встановлених норм інших видів матеріально-побутового постачання і медичного обслуговування.
-
Закон регламентує цей порядок і засоби його забезпечення:
-
сувора ізоляція та нагляд;
-
обшуки з метою вилучення предметів, які можуть бути використані для здійснення втечі з-під варти;
-
тримання під охороною і наглядом у закритих приміщеннях (камерах);
-
обмеження можливості вільного пересування і спілкування,
-
суворим порядком листування, побачень з родичами та іншими особами,
-
позбавлення негативного впливу з боку осіб, які раніше відбули покарання в місцях позбавлення волі або були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів - адміністрація забезпечує роздільне тримання осіб різних категорій.
Взяття під варту відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
У відповідності до статті 155 КПК, взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
Тримання осіб, узятих під варту, здійснюється за принципами неухильного додержання Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України “Про попереднє ув’язнення”, Наказу ДДУПВП № 192 від 20.09.2000 “Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, взятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань”, Наказу ДДУПВП від 30 грудня 2003 року №280 “Про затвердження Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії”, а також норми міжнародних актів у сфері утримання ув’язнених, вимог діючого законодавства України, Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими, ратифікованих Україною, і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
--- Права та обов’язки осіб, відносно яких обрано запобіжний захід у виді утримання під вартою в слідчих ізоляторах.
- Авторський колектив
- 1. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену з навчальної дисципліни «Кримінально - виконавче право».
- 2. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену з навчальної дисципліни «Кримінальне право»
- 3. Питання, які виносяться на екзамен з «Кримінально – виконавчого права»
- 4. Відповіді на питання, які виносяться на екзамен з «Кримінально – виконавчого права»
- Виді тримання під вартою.
- Відповідно до статті 9.Закону України “Про попереднє ув’язнення”, особи, взяті під варту, мають право:
- Засуджені до довічного позбавлення волі.
- Засуджені до відбування покарання в дисциплінарному батальйоні — до направлення їх у дисциплінарний батальйон.
- Порядок переміщення засуджених до позбавлення волі.
- У відповідності до статті 94 квк України у виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.
- До позбавлення волі.
- Зміст «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затверджений законом України від 22 лютого 2006 року №3460- іу.
- 5. Питання, які виносяться на екзамен з «Кримінального права»
- 6. Відповіді на питання, які виносяться на екзамен з «Кримінального права» Чинність кримінального закону в просторі.
- Структура кримінального закону України.
- Поняття, предмет, завдання та система кримінального права України.
- Чинність кримінального закону у часі.
- Поняття та ознаки злочину. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- Класифікація злочинів. Підстави кримінальної відповідальності.
- Поняття складу злочину і його значення. Елементи складу злочину.
- Поняття та значення об’єкта злочину. Види об’єктів злочину.
- Поняття і значення об’єктивної сторони складу злочину, обов’язкові і факультативні ознаки об’єктивної сторони.
- Поняття суб’єкта злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єкта злочину.
- Поняття суб'єктивної сторони складу злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єктивної сторони.
- Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- Поняття та види стадій вчинення злочину.
- Поняття співучасті у злочині. Форми співучасті у злочині.
- Види співучасників злочину. Кваліфікація дій співучасників.
- Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом України. Кара як ознака покарання.
- Мета покарання у кримінальному праві.
- Поняття, система та види покарань.
- Примусові заходи медичного характеру.
- Правові підстави та порядок призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
- Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
- Види покарань та особливості призначення покарання до неповнолітніх.
- Завідомо незаконні затримання, привід або арешт ( ст. 371 ).
- Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389)
- Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390)
- Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст.391)
- Дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392)
- Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393)
- Порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395)
- Умисне вбивство (ст. 115 кк).
- Умисні вбивства при пом’якшуючих обставинах (ст. Ст. 116 – 118).
- Вбивство через необережності (ст. 119)
- Поняття та види тілесних ушкоджень ( ст. Ст. 121, 122, 125 )
- Хуліганство (ст. 296). Види хуліганства.
- Бандитизм (ст. 257)
- Одержання хабара (ст. 368)
- Давання хабара (ст. 369)
- Крадіжка (ст. 185).
- Грабіж (ст. 186)
- Розбій (ст. 187)
- 7. Рекомендована література для підготовки до складання екзамену з «Кримінально-виконавчого права» та «Кримінального права»
- Кримінально-виконавче
- Кримінальне право у запитаннях та відповідях
- 14000, М. Чернігів, вул. Горького, 34