1.3 Зміст оцінки джерел доказів

До змісту оцінки доказів (відомостей про факти) необхідно такі якості, як належність та достовірність. Сукупність доказів, крім того, підлягає оцінці з метою встановлення достатності для вирішення кримінальної справи. У свою чергу, до змісту оцінки процесуальних джерел доказів належать встановлення їх допустимості, автентичності (непідробності, оригінальності) та повноти.

Більш точним є те, що допустимість є властивістю не доказів (відомостей про факти), а їх процесуальних джерел. Крім того, не вірним є те, що допустимість є властивістю як доказів, так і їх процесуальних джерел. Адже, подібне роздвоєння поняття допустимості є зайвим. Так, джерело доказів є допустимим, коли воно передбачене КПК України, одержано належним субєктом під час процесуальної дії, проведеної та оформленої в передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку. Докази (відомості про факти) залучаються до кримінальної справи тільки в одному з передбачених законом процесуальних джерел. Фактично одержуються та процесуально оформлюються не докази, а джерела доказів. Отже, більш правильним, було б говорити про дотримання вимог закону під час одержання та процесуального оформлення саме джерел доказів, а не доказів (відомостей про факти) [11, c. 182].

В багатьох працях, присвячених теорії доказів, допустимість джерел доказів передбачає дотримання певних вимог законодавства під час провадження у кримінальних справах. Таке розуміння допустимості потребує вдосконалення, оскільки воно не передбачає необхідності встановлення того, чи дотримувалися чинного законодавства відповідні юридичні та фізичні особи під час створення чи одержання поза кримінальним процесом носія інформації, поданого в порядку, передбаченому ч.2 ст.66 КПК України. Адже, не можна визнавати допустимим процесуальне джерело доказів, яке залучене до кримінального процесу з додержанням усіх вимог кримінально-процесуального закону, але до того було незаконно створене чи одержане особою, яка подала таке джерело слідчому, прокурору, суду.

Оцінка автентичності процесуального джерела доказів передбачає встановлення того, що воно не було підробленим, є оригінальним (тобто саме тим, на якому відобразилися відомості про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі).

Оцінка повноти процесуальних джерел доказів означає встановлення ступеня їх наповнення відомостями про обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, а також відомостями, що дозволяють перевірити походження джерел, дотримання законодавства під час їх залучення до кримінальної справи.

Невірною є точка зору тих вчених, які включають до змісту оцінки джерел доказів встановлення їх доброякісності. На підставі етимології та смислового значення слова “доброякісний”, доброякісність джерела доказів означає наявність у нього усіх необхідних якостей. Такими якостями процесуальних джерел доказів є їх допустимість, автентичність та повнота. Отже, оцінка доброякісності процесуального джерела доказів не має самостійного наповнення, а повністю охоплюється іншими критеріями оцінки (допустимість, автентичність та повнота), а тому включати встановлення доброякісності до змісту оцінки процесуальних джерел доказів є зайвим.