2.1.1 Показання свідків та їх оцінка

Показання свідка -- це відомості, повідомлені ним на допиті, що проведений у ході досудового розслідування по кримінальній справі чи в суді відповідно до вимог статей 166-170, 302-307 КПК України. Таким чином, як самостійний вид доказів ці відомості можуть бути одержані лише при проведенні таких слідчих дій, як допит і очна ставка (яка за своєю сутністю є одночасним допитом двох осіб).

Предметом показань свідка є відомості про будь-які обставини, що підлягають встановленню по даній справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного та його взаємовідносини з ними (ч. 2 ст. 68, ч. 1 ст. 167 КПК). Свідок може давати показання про обставини, які він сприймав безпосередньо, або про ті, які йому відомі зі слів інших осіб. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело походження яких невідоме (ч. 3 ст. 68 КПК). Такі дані можуть використовуватись лише як орієнтовні, для висунення версій у справі.

Показання свідка, як і будь-які інші докази у справі, повинні бути ретельно перевірені та оцінені. Свідками можуть бути особи як не заінтересовані, так і заінтересовані в результатах справи, як родичі та друзі обвинуваченого, потерпілого, так і особи, що перебувають з ними у неприязних стосунках, тощо. Всі ці обставини повинні враховуватися при оцінці показань зазначених осіб, але вони не можуть бути підставою для усунення їх від справи (з мотивів дружби, ворожнечі, родинних звязків або будь-якої іншої заінтересованості в результатах справи). У показаннях добросовісних свідків можливі помилки, які можуть бути наслідком як субєктивних властивостей свідка (вади органів слуху, зору, переляканий стан, спяніння, погана память і т. п.), так і обєктивних умов сприйняття (погане освітлення, дуже велика відстань і т. п.). Показання свідка перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставлення з іншими доказами, провадження повторних або нових слідчих дій (очних ставок, відтворення обстановки і обставин події тощо), провадження оперативно-розшукових заходів.

Одним з найважливіших елементів змісту оцінки показань свідка є допустимість. Жодне показання свідка не може бути використане в доказуванні в кримінальних справах, якщо воно є недопустимим, навіть тоді, коли воно містить достовірні та належні відомості про факти. Виходячи із загальних умов допустимості процесуальних джерел доказів, можна стверджувати, що показання свідка є допустимими, якщо вони одержані: встановленими законом субєктами; від осіб, які згідно з кримінально-процесуальним законом можуть бути допитані як свідки; під час встановлених законом слідчих дій, проведених та процесуально оформлених у відповідності до встановленого законом порядку.