71Види і форми правотворчості держави
Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами:
• державою в особі державних органів та їх посадових осіб;
• громадянським суспільством і його окремими суб'єктами.
>>>300>>>
Види правотворчості як громадянського суспільства, так і держави можна класифікувати за різними критеріями. Основний вид правотворчості — правотворчість державних органів і посадових осіб.
Види правотворчості держави за юридичною чинністю актів:
1. Законодавча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям законодавчих актів (законотворчість).
У правотворчості України головну роль відіграє законодавчий орган держави — Верховна Рада. Вона має монопольну законотворчу компетенцію, тобто виключне право на прийняття законів і коло повноважень щодо їх прийняття, передбачені Конституцією та іншими законами, її законотворчість — провідна частина правотворчості і основної конституційно-правової форми прийняття законів державою;
2. Підзаконна правотворча діяльність, тобто діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям підзаконних актів (підзаконна правотворчість).
Правотворчість інших державних органів України (правотвор-чістю займаються практично всі державні органи) здійснюється на підставі і відповідно до чинних законів, прийнятих Верховною Радою.
Нагадаємо, що юридична чинність прийнятих державними органами нормативно-правових актів залежить від рівня і обсягу їх повноважень, які визначаються місцем, яке посідається в системі органів держави (Президент, Кабінет Міністрів, міністерства, відомства, голови державних адміністрацій на місцях та ін.).
Форми участі держави у правотворчості | |||
безпосередня правотворчість | санкціонована правотворчість | спільна правотворчість | делегована правотворчість |
- видання нормативно-правових актів органами держави і уповноваженими на те посадовими особами | — санкціонування актів, прийнятих ор-ганізаціями (комерційними і некомерцій-ними); попередній дозвіл їх видання | спільне прийняття нормативного акта (нормативні угоди) | — делегування правотворчих повноважень вищого органа держави нижчим |
>>>301>>>
Безпосередня правотворчість держави — основна, яка полягає у виробленні та прийнятті нових правових актів. Інші прояви правотворчості держави (зміна або доповнення, скасування, систематизація) мають допоміжне значення для формування системи права.
Санкціонована правотворчість полягає у затвердженні актів, прийнятих організаціями громадянського суспільства — недержавними об'єднаннями: суспільними (партіями, профспілками та ін.) і комерційними (акціонерними товариствами та ін.), або в попередньому дозволі щодо їх видання.
Спільна правотворчість (нормативні угоди) — акти укладаються на галузевих, професійних і місцевому, територіальному рівнях. Наприклад, спільні акти органів держави і недержавних об'єднань; нормативні угоди між різними суб'єктами права: профспілками, уповноваженими працівниками, представницькими органами, органами виконавчої влади та ін. Нормативні угоди усе ширше використовуються у правотворчій практиці України.
Делегована правотворчість — видання нормативно-правового акта за уповноваженням, яке виходить із закону, або за прямим дорученням одного (вищого) органу держави іншому (нижчому) зі збереженням певної системи контролю з боку вищого органу за реалізацією делегованих повноважень.
Державні органи можуть делегувати правотворчі повноваження громадським об'єднанням (наприклад, передати профспілкам функції соціального страхування). При цьому норми, що створюються громадянськими об'єднаннями, набувають якостей і властивостей правових норм, які охороняються державою.
Ознаки делегованої правотворчості:
1. Делегована правотворчість полягає у попередньому дозволі органу держави іншому органу (або організації) видавати нормативно-правові акти з регулювання відносин, що входять до предмета відання першого.
2. Делегуються лише окремі повноваження, у результаті чого відбувається тимчасове розширення повноважень органу, якому вони делегуються.
3. Делегування повноважень можливо на визначений час або без зазначення строків. При делегуванні повноважень на певний строк не потрібно видання правового акта, що відкликає повноваження: вони припиняються автоматично. При делегуванні без за-
>>>302>>>
значення строків повноваження можуть бути відкликані в будь-який час за рішенням органу, який делегує.
4. Делегувати повноваження може лише вищий орган нижчому,
5. Делегуватися повноваження можуть органом у межах його компетенції (не може передати більше повноважень, ніж має сам, і не може передати ті повноваження, яких не має).
6. Делегування повноважень відбувається у формі письмового компетенційного акта.
7. Орган, що делегує, обов'язково зберігає контроль за здійсненням делегованих повноважень.
Делегування парламентом законодавчих повноважень іншим гілкам влади Конституцією України не передбачено. У деяких країнах романо-германського і англо-американського права має місце делегування законодавчих повноважень парламентом уряду (таке делегування є конституційно закріпленим). У цьому разі законодавчий акт, підготовлений органом, якому делеговані такі повноваження, підлягає затвердженню органом, що делегує, -парламентом (наприклад, ордонанси у Франції).
Приклади делегованої правотворчості в Україні:
1. 18.11.1992 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» із «метою оперативного вирішення питань, пов'язаних із проведенням ринкової реформи».
2. Відповідно до Конституції України Верховна Рада делегує Президенту до 28.07.1999 р. право на видання схвалених Кабінетом Міністрів і скріплених підписом Прем'єр-міністра нормативних указів з економічних питань, неурегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради (див. про це розділ XV Конституції України);
3. Відповідно до Конституції України і Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада АРК і Рада Міністрів АРК можуть виконувати делеговані відповідно до Конституції України виконавчі державні функції та повноваження на території АРК. Нормативно-правові акти з питань виконання делегованих повноважень повинні прийматися відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та на їх виконання (ст. 28 Конституції АРК та ін.).
>>>303>>>
За функціональним призначенням розрізняють:
— поточну правотворчість — пов'язану з первинним регулюванням суспільних відносин, відновленням правових норм і заповненням прогалин;
- правотворчість для систематизації нормативних актів -систематизовану, головним чином кодифікаційну правотворчість.
- 1.Предмет теорії держави і права.
- . Методологія теорії держави і права.
- 2.Функції теорії держави і права.
- 1.1Основні ознаки держави
- Співвідношення суверенітету держави і суверенітету народу
- Суверенітет нації і його співвідношення із суверенітетом держави
- Співвідношення суверенітету нації (в етнічному розумінні) і суверенітету держави
- Право нації на самовизначення не є тотожним праву нації на державний суверенітет
- 3.3Типологія держав
- 5.Загальне поняття форми держави.
- Форма державного правління.
- Принцип поділу державної влади та його реалізація в Україні
- 9.Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
- 10.. Функції держави
- 11.Форми і методи здійснення функцій держави.
- 12.Поняття політичної системи суспільства.
- 13. Типологія політичних систем
- 14. Політична система, громадянське суспільство і правова держава
- Формування громадянського суспільства як важлива передумова побудови правової держави
- Механізм Української держави
- 18.Теорія держави і права в системі суспільних наук
- 19.Методологія теорії держави і права.
- 20.Функції теорії держави і права.
- Місце теорії держави і права серед інших юридичних наук.
- 21. Виникнення і розвиток загальнотеоретичної юридичної науки в Україні
- 22Причини виникнення держави.
- Загальні закономірності виникнення держави
- 23Основні теорії походження держави
- 24Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
- § 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
- 25 Співвідношення держави і особистості
- 2.1 Рабовласницька держава
- 2.2 Феодальна держава
- 2.3 Буржуазне (капіталістичне) держава
- 2.4 Соціалістична держава
- 31 Принципи функціонування і розвитку сучасної політичної системи.
- 33Правові форми взаємовідносин держави і громадського об`єднання
- 34. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
- § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
- § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
- 35Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
- 36.Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
- 37.Загальне поняття форми держави.
- 38Форма державного правління.
- 39Основні види державного устрою.
- 40.Державний режим.
- 42 Подолання політичного відчуження
- 43 Громадянське суспільство і держава
- 44. Сутність народовладдя[ред. • ред. Код]
- Форми народовладдя[ред. • ред. Код]
- Народовладдя як сутність демократичної держави[ред. • ред. Код]
- Примітки[ред. • ред. Код]
- 45Поняття і ознаки демократії
- § 2. Функції і принципи демократії
- § 3. Форми та інститути демократії
- Демократія і самоврядування
- 46 Основні теорії демократії.
- 51 Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
- 53 Співвідношення права і політики
- 54 Сутність права
- § 9. Функції права
- Цінність права
- 55§ 8. Принципи права
- 2. Основні принципи об'єктивного юридичного права
- 58.Соціальні норми та їхні види.
- 4. Ознаки права та його відмінність від інших соціальних норм.
- Корпоративні норми і норми права
- 60 Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- 62Структура норми права і норми-розпорядження
- 63 .Понятие та ознаки юридичних норм
- 65 Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
- 66Спосіб викладення правових норм у правових актах.
- 67Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
- 68Принципи і функції правотворчості
- 69Стадії правотворчого процесу
- 71Види і форми правотворчості держави
- 72. Види правотворчості громадянського суспільства
- 74Правовий акт
- § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
- § 3. Види нормативно-правових актів
- 75. Поняття і ознаки закону
- § 5. Законодавчий процес
- 76Види законів
- 77Дія нормативно-правового акта в часі
- Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
- 79Поняття л/дзаконного нормативно-правового акта.
- 81Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
- 82Міжнародний договір
- 85Поняття і структура правової системи
- 86Публічне і приватне право
- 87Галузь права
- 88Інститут і підгалузь права
- 90Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
- 91Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
- 92Поняття та ознаки правовідносин
- § 2. Склад (структура) правовідносин
- 93Передумови виникнення правовідносини
- 94Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
- 95. Суб'єкти правовідносин
- § Б. Правосуб'єктність фізичних осіб
- § 7. Правосуб'єктність юридичних осіб
- 96Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
- 97Об'єкти правовідносин
- 98Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
- 99Презумпції
- 100Об'єктивне юридичне право
- 1. Поняття об’єктивного юридичного права.
- 2. Функції права.
- 3. Основні принципи об'єктивного юридичного права.
- 102 Поняття правового статусу людини
- 2. Правове становище людини та громадянина
- 105Правовий статус народу
- § 3. Правовий статус держави
- 106Поняття і основні форми реалізації норм права
- 107Основні вимоги до правильного застосування норм права
- § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
- 108Види актів застосування норм права
- Поняття і ознаки правозастосування
- 109Основні стадії застосування норм права
- 110Прогалини в праві і способи їх усунення.
- 111Поняття тлумачення норм права
- 112Способи (методи) тлумачення норм права
- 113Види тлумачення норм права за суб'єктами
- 114Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
- 116Акт тлумачення норм права
- 117Поняття, ознаки і види правової поведінки
- Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
- 118Склад і види правомірної поведінки
- 118Склад і види правомірної поведінки
- 119Поняття і ознаки правопорушення
- 120Склад правопорушення
- 121Види правопорушень. Правопорушність
- 122Зловживання правом
- 125Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- 126Принципи і функції юридичної відповідальності
- 127Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
- 128. Поняття законності
- § 2. Принципи законності
- § 3. Вимоги законності
- § 4. Гарантії законності
- 129Поняття правопорядку
- Функції та принципи правопорядку
- § 7. Державна дисципліна
- 131Поняття і структура правосвідомості
- 132Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
- § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- 135Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
- 136Правова культура суспільства
- Правова культура особи
- . Професійна правова культура
- 137Поняття, ознаки і функції правового виховання
- 138Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
- 139Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
- 140Види, способи і типи правового регулювання
- 141Механізм правового регулювання
- Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- 142Стадії механізму правового регулювання
- Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- 146Поняття типу (сім'ї) правової системи
- § 3. Класифікація правових систем світу
- 147. Поняття романо-германського типу правової системи
- § 2. Формування романо-германського типу правової системи
- 148Поняття англо-американського типу правової системи
- § 2. Загальне право Англії
- § 3. Право справедливості
- 149Поняття змішаного типу правової системи
- 150Поняття релігійно-традиційного типу правової системи