§ 4. Правопорушення: поняття, причини, види, склад та його ознаки
Одним із видів такої поведінки і є правопорушення. Скоєне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками, до яких належать: суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків; протиправ-ність діяння; винність особи, яка скоїла протиправне діяння; делік-тоздатність суб'єкта правопорушення; покарання і стягнення.
Наприклад, Іванов займався виловом риби в Дніпрі з допомогою капронової сітки. Він був затриманий працівниками рибнагляду у той час, коли виловив 55 кг сома, щуки та окуня. Розгляньте на цьому прикладі усі ознаки правопорушення. Який вид правопорушення вчинив Іванов?
Отже, правопорушення – це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищеназваних ознак. Слід розрізняти правопорушення як юридичний факт і склад правопорушення як наявність конкретних елементів, закріплених у законі як модель правопорушення.
Види правопорушень – це класифікаційні групи правопорушень за різними підставами. Залежно від ступеня суспільної небезпечності розрізняють злочини і проступки.
Злочин – це вид правопорушення, що передбачається кримінальним законом, тобто суспільно небезпечні, кримінально протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну систему, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.
Проступки класифікуються як адміністративні, дисциплінарні та цивільно-правові.
Адміністративні проступки – це такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законом передбачається адміністративна відповідальність.
Дисциплінарні проступки – це такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними актами) передбачено дисциплінарну відповідальність.
Цивільно-правові проступки – це шкідливе, протиправне, винне порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і пов'язаних з ними немайнових особистих відносин.
Причини правопорушень – це комплекс явищ об'єктивного та суб'єктивного характеру, що здатні детермінувати протиправну поведінку суб'єктів права.
Склад правопорушення – це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер.
Склад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єкт правопорушення – це ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає правопорушення. В юридичній літературі розглядають загальний, родовий, видовий і безпосередній об'єкт.
Об'єктивна сторона правопорушення – це зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час, способи, засоби, обставини та ситуацію скоєння правопорушення.
Суб'єкт правопорушення – це індивід чи колектив людей. Індивідуальний суб'єкт – фізична особа, яка є осудною і досягла певного віку. Фізичних осіб поділяють на громадян, осіб без громадянства та іноземних громадян. Існують також поняття «приватна особа», «посадова особа», «службова особа» тощо.
Осудність фізичної особи означає, що вона розуміє характер своїх дій і може керувати ними.
Колективним суб'єктом правопорушення може бути юридична особа, державний орган, громадська та інші організації, дії яких пов'язані з колективним ухваленням рішень.
Суб'єктивна сторона правопорушення – це внутрішня психічна діяльність особи, пов'язана зі скоєнням правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета правопорушника.
Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно-небезпечного діяння і суспільно-небезпечних наслідків у формі наміру та необережності.
Намір як форма провини характеризується тим, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає суспільно-небезпечні та шкідливі наслідки і бажає, чи свідомо допускає їх настання. Залежно від вольового критерію намір поділяють на прямий і непрямий. У теорії права розрізняють наміри: завчасно обдуманий; такий, що виник раптово; неконкретизований.
Прямий намір має місце тоді, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї діяльності, передбачає настання суспільно небезпечного результату і бажає його настання. Непрямий намір характеризується тільки вольовим критерієм, тобто особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї діяльності, передбачає настання суспільно небезпечного результату і не бажає, а свідомо допускає його настання.
Необережність під час скоєння правопорушення має місце тоді, коли особа передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння і легковажно розраховувала на їх запобігання, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Залежно від вольового критерію розрізняють такі види необережності, як самовпевненість і недбалість. У теорії права розрізняють і змішану провину, тобто таку, коли особа щодо суспільно небезпечного діяння має намір, а щодо суспільно небезпечних наслідків - необережність.
Казус має місце тоді, коли особа не передбачала і не могла передбачити суспільно небезпечних наслідків своєї діяльності. Наприклад, тракторист їхав у полі з ближнім світлом фар, не побачив п'яного чоловіка, що спав у бур'яні, переїхав його переднім правим колесом, і останній від одержаних ушкоджень помер.
Мотив – це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її скоїти правопорушення. Мотив близько наближається до провини, але не зливається з нею. Він впливає на свідомість людини, зумовлює характер її дій, формує спрямованість волі, визначає зміст провини.
Мета – це уява особи, котра скоює правопорушення, про бажаний результат, до якого вона прагне.
Мотив і мета близькі за значенням. Якщо мотив пояснює, чим керується особа, скоюючи правопорушення, то мета показує спрямованість діяння правопорушника, найближчий результат, себто те, до чого правопорушник прагне, чого хоче досягти.
- П равознавство Навчальний посібник
- Розділ перший. Теорія держави і права
- §1. Держава як історичне явище
- Загальними причинами виникнення держави і права стали:
- § 2. Теорії походження держави
- § 3. Поняття та ознаки держави
- § 4. Функції держави, форми та методи їх здійснення
- § 5. Поняття та елементи форми держави
- § 6. Поняття механізму держави. Державний апарат та його місце в механізмі держави. Державні органи України
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- § 1.Поняття права, його ознаки, функції і місце в системі соціальних норм
- § 2. Система права як його внутрішня організація
- § 3.Реалізація норм права: загальна характеристика
- § 4. Правотворення як процес самоорганізації права
- § 5. Правові відносини
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- § 1.Поняття і види правосвідомості та правової культури
- § 2. Правове віховання та його форми а) правове виховання як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури
- Б) Форми правового виховання
- § 3. Правова і неправомірна поведінка
- § 4. Правопорушення: поняття, причини, види, склад та його ознаки
- § 5. Юридична відповідальність: ознаки, види, функції та мета
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Розділ другий. Окремі галузі права України
- Глава IV. Конституційне право
- § 1. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
- § 2. Народовладдя в Україні та форми його здіснення
- § 3. Виборче право та виборча система в Україні
- § 4. Громадянство України
- § 5. Конституційні права, свободи та обовязки громадян України, гарантії іх дотримання
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Глава V. Адміністративне право
- § 1. Адміністративне право: поняття, джерела, предмет, правове регулювання. Кодекс про адміністративні правопорушення
- § 2.Адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, склад
- § 3. Адміністративна відповідальність: поняття, та особливості
- § 4. Адміністративні стягнення: поняття і види та органи що розглядають справи про адміністративні правопорушення
- Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Глава VI. Трудове право
- § 1.Трудове право, предмет регулювання, джерела
- § 2. Колективні і трудові договори
- § 3.Робочий час і час відпочинку
- § 4.Підстави розірвання трудового договору
- § 5. Трудова дисципліна, дисциплінарна відповідальність і матеріальна відповідальність
- § 6. Індивідуальні і колективні трудові спори
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Глава VII. Цивільне право
- § 1. Загальна характеристика цивільного права України
- § 2. Цивільно – правові відносини, їх виникнення, зміни та припинення
- § 3. Суб'єкти і об'єкти права власності захист їхніх прав
- § 4. Зобов'язальне право
- § 5. Цивільно – правові договори і цивільно – правова відповідальність
- § 6. Спадкування за законом і за заповітом
- Спадкування за заповітом
- Спадкування за законом
- Здійснення права на спадкування
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Глава VIII. Кримінальне право
- § 1. Кримінальне право: поняття і предмет правового регулювання
- § 2. Злочин: поняття, склад, стадії, співучасть в його вчиненні
- § 3. Кримінальна відповідальність та її підстави
- § 4. Обставини які виключають кримінальну відповідальність
- 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 кк). Умови звільнення при цьому наступні:
- 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 кк). Умови звільнення такі:
- § 5. Кримінальне покарання та його види
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Глава IX. Сімейне право
- § 1. Сімейне право України: поняття та предмет правового регулювання
- § 2. Сім'я за сімейним законодавством
- § 3. Шлюб за сімейним законодавством
- § 4. Права та обов'язки матері, батька і дитини
- § 5. Улаштування дітей-сиріт і дітей позбавлених
- § 6. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів
- § 7. Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
- Глава X. Екологічне право
- § 1. Екологічне право України: поняття, предмет, система
- § 2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
- § 3. Екологічні права та обов'язки громадян.
- § 4. Складові природно-заповідного фонду
- § 5. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
- § 6. Правова охорона водних ресурсів
- § 7. Порядок використання та охорони надр
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Розділ третій. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України
- Глава xі. Суд, прокуратура, адвокатура і правоохоронні органи в Україні
- § 1.Правосуддя в Україні: принципи, ознаки, основні завдання
- § 2. Нотаріат в Україні: поняття, функції, завдання
- § 3. Прокуратура в Україні: поняття, система органів, основні завдання та функції
- § 4. Адвокатура в Україні: поняття, функції, завдання
- § 5. Органи внутрішніх справ України: міліція, служба безпеки, функції, завдання
- Запитання та завдання для самостійної перевірки знань:
- Рекомендована література Нормативно-правова
- Основна
- Додаткова Теорія держави і права
- Конституційне право
- Цивільне та сімейне право
- Трудове право
- Адміністративне право
- Кримінальне право
- Правознавство