§ 5. Органи внутрішніх справ України: міліція, служба безпеки, функції, завдання

Служба безпеки України (СБУ) визначається, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, на який покладено завдання щодо забезпечення державної безпеки України, конституційних свобод людини і громадянина. Закон України «Про Службу безпеки України» закріплює такі завдання:

а) захист державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності України;

б) забезпечення економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України;

в) забезпечення законних інтересів держави та свобод людини;

г) боротьба з розвідувально-підривною діяльністю іноземних спеціальних служб, окремих організацій, груп і осіб;

д) попередження, виявлення і припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки;

є) попередження, розкриття і розслідування інших, передбачених законодавством, протиправних дій які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

СБУ, її органи, посадові та службові особи діють на принципах:

а) законності;

б) поваги до прав і гідності людини;

в) позапартійності та відповідальності перед народом України.

В оперативно-розшуковій діяльності СБУ здійснює свою діяльність у межах поєднання принципів:

а) одноосібності та колегіальності;

б) гласності і відкритості та конспірації.

У своїй повсякденній роботі по забезпеченню конституційних свобод людини та громадянина СБУ керуються Конституцією і законами України, міжнародними правовими актами відповідного змісту згода на застосування яких надана Верховною Радою України, іншими законодавчими актами України. Вони діють на основі додержання прав людини і зобов'язані: а) поважати гідність людини та проявляє до неї гуманне ставлення; б) не допускати розголошень інформації про особисте і сімейне життя. У випадках попередження і розкриття злочинів окремі права і свободи людини та громадянина можуть обмежуватися на законних підставах у порядку і межах, передбачених Конституцією і законами України. Неправомірне обмеження законних прав і свобод людини недопустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Система СБУ включає в себе: а) Центральне управління СБУ; б) підлеглі йому регіональні органи; в) органи СБУ в Автономній Республіці Крим; г) органи військової контррозвідки; д) військові формування СБУ; є) навчальні, науково-дослідні та інші установи СБУ. До складу Центрального управління СБУ входять: а) Голова СБУ; б) розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка; в) органи захисту національної безпеки, боротьби з корупцією і організованою злочинністю; г) підрозділи інформаційно-аналітичної, оперативно-технічної роботи та оперативного документування; д) слідчий апарат; є) підрозділ урядового зв'язку; є) по роботі з особовим складом; ж) адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний підрозділи; з) інші підрозділи у відповідності з організаційною структурою СБУ.

До повноважень Центрального управління СБУ відносяться: а) організація роботи щодо забезпечення державної безпеки України; б) контроль і координація діяльності підпорядкованих органів; в) внесення Президентові України пропозиційщодо видання нормативно-правових актів з питань державної таємниці та деяких інших; г) видання наказів, розпоряджень, вказівок та інше.

До регіональних органів СБУ відносяться: а) головні управління, управління в Автономній Республіці Крим, м. Києві, областях та м. Севастополі; б) міжрайонні, районні та міські підрозділи СБУ; в) підрозділи на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях; г) підрозділи у військових формуваннях.

Вищий нагляд за додержанням і застосуванням законів СБУ здійснює Генеральний прокурор України та уповноважені ним прокурори.

Співробітники СБУ самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони повинні відмовитись від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать чинному законодавству. За протиправні дії та бездіяльність вони несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Якщо вони виконують свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в межах закону, то не несуть відповідальності за завдані майнові збитки. Такі збитки відповідно до законодавства відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Законні вимоги співробітників СБУ при виконанні ними службових обов'язків є обов'язковими для громадян і посадових осіб. Непокора або опір законним вимогам співробітників СБУ, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Отже, СБУ є правоохоронним органом держави і в межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державних функцій в середині системи та у взаємодії з іншими органами, їх посадовими особами і громадянами. У зв'язку із застарілою нормативно-правовою базою діяльності СБУ необхідно внести зміни до діючих законів.

Органи внутрішніх справ (ОВС) України включають в себе:

а) органи міліції;

б) органи досудового слідства;

в) внутрішні війська України тощо.

Органи міліції складаються з таких підрозділів:

а) кримінальна міліція;

б) міліція громадської безпеки;

в) місцева міліція; г) транспортна міліція;

д) державна автомобільна інспекція;

є) міліція охорони; є) судова міліція;

ж) спеціальна міліція.

Інші органи також мають свою структуру. Враховуючи, що найбільш поширені в системі органів внутріпініх справ є органи міліції; ми докладніше зупинимось на її діяльності.

Міліція відіграє важливу роль в реалізації державних функцій через свою діяльність. Ця діяльність має зовнішню і внутрішню сторони.

Зовнішня сторона діяльності міліції характеризується тим, що вона:

а) виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом;

б) поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення;

в) захищає свободи людини і громадянина незалежно від походження, майнового та іншого становища, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань особи;

г) не розголошує відомості, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагають іншого;

д) тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує свободи особи, якщо без цього неможливо виконати покладені на неї обов'язки;

є) забезпечує право на захист та інші юридичні права затриманих, заарештованих і утримуваних під вартою;

ж) створює умови для реалізації свобод, охороняє і захищає особистість від правопорушення, вживає всі передбачені законом заходи до поновлення порушеного права.

Внутрішня сторона діяльності міліції характеризується тим, що вона: а) у межах своїх завдань і функцій, своєї компетенції виконує свої обов'язки і права; б) застосовує заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю на законних підставах; в) використовує правові і організаційні форми і методи при забезпеченні прав людини і громадянина; г) її працівники не повинні самі порушувати закони, права і свободи особи.

Виконання цих функцій потребує забезпечення діяльності міліції усім необхідним для повсякденної роботи: нормативною базою, професійною підготовкою, політичним, ідеологічним, соціальним, матеріальним, технічним достатком.

Отже, виконання міліцією своїх завдань по реалізації державних функцій відповідно до закону залежить не тільки від високої професійної правосвідомості і правової культури працівника міліції, а ще й від рівня законодавчого, соціального та матеріально-технічного забезпечення її працівників.