§ 1.Правосуддя в Україні: принципи, ознаки, основні завдання

Конституція України закріплює судову владу в Україні як самостійну гілку влади. Вона визначає лише базові положення судової системи, закріплює конституційні засади подальшого розвитку судів та законодавства про організацію і діяльність системи судів при здійсненні правосуддя. Втілення в життя конституційних принципів правосуддя потребує проведення судово-правової реформи.

Правосуддя в Україні здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Конституція України не допускає делегування функцій судів та привласнення цих функцій будь-яким іншим органом чи посадовою особою, крім суддів і судових органів. Юрисдикція судів поширювалася на всі правовідносини, що виникають в українській державі. Як вид державної діяльності правосуддя пов'язане з вирішенням різноманітних соціальних конфліктів в основі яких лежить спір про право. Реалізується правосуддя шляхом розгляду в судових засіданнях кримінальних, адміністративних, цивільних і господарських справ з додержанням встановленої законодавством процесуальної форми. Правосуддя здійснюють професійні судді. Народові України забезпечується можливість брати участь у здійсненні правосуддя через запровадження інститутів народних засідателів і присяжних Організація правосуддя в Україні базується на таких засадах:

а) здійснення правосуддя виключно судами;

б) право на судовий захист;

в) рівність перед законом і судом;

г) правова допомога при вирішенні справ у судах;

д) гласність судового процесу; є) мова судочинства;

є) обов'язковість судових рішень;

ж) право на оскарження судового рішення;

з) колегіальний та одноособовий розгляд справ;

і) самостійність судів і незалежність суддів;

й) недоторканність суддів;

ї) незмінюваність суддів;

к) суддівське самоврядування.

У системі загальних судів виділяються територіальні суди до яких відносяться і військові суди та спеціалізовані суди. Військові суді здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані. У судах різних юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції поділяються на місцеві, апеляційні, Апеляційний суд України, вищі суди (господарський і адміністративний) і Верховний Суд України.

Отже, утворення і функціонування судів в Україні регулюється Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Для докладнішого ознайомлення з організацією роботи судів в Україні необхідно детально розглянути порядок утворення і функціонування Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції.

Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України (далі Конституційний Суд). Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення норм Конституції України та законів України. Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день його призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, прожи ває в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Призначаються судді Конституційного Суду терміном на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Президент України призначає на посаду шість суддів Конституційного Суду. Він проводить консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду. Після проведення консультацій і погодження кандидатур Президент України видає указ про призначення суддів на посаду. Призначеною на посаду судді Конституційного Суду вважається та особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міністра юстиції України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Президентом України, він у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду за такою ж процедурою.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Кандидатури на посади суддів Конституційного Суду можуть вносити Голова Верховної Ради України та не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Кожен депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури. Підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Верховної Ради України подає їй свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду, внесеної у встановленому порядку. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення була б перевищена необхідна для призначення кількість суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Верховною Радою України, вона у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.

З'їзд суддів України (далі з'їзд) є найвищим органом суддівського самоврядування. Окрім інших повноважень, на з'їзді суддів здійснюється призначення шести суддів Конституційного Суду.

З'їзд скликається не рідше одного разу на п'ять років. Можуть проводитися чергові і позачергові з'їзди. Підставою скликання позачергового з'їзду може бути потреба обрання суддів Конституційного Суду, що має відбутися у тримісячний строк з дня припинення повноважень судді Конституційного Суду, який був призначений на посаду за квотою з'їзду суддів. З'їзд є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від числа делегатів, що обрані. Його пленарне засідання відкриває Голова Верховного Суду України або один з голів вищого судів України. На з'їзді відкритим голосуванням обирається президія у кількісному складі, який визначається з'їздом. Вона керує роботою з'їзду. Проводиться обговорення і затвердження переліку питань, внесених на розгляд, визначається порядок роботи, обирається мандатна комісія, секретаріат та інші органи. З'їзд суддів відкритим голосуванням визначає кандидатури на посаду суддів Конституційного Суду і включає їх більшістю голосів до складу бюлетенів для таємного голосування. Призначеним суддею Конституційного Суду України вважається той кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду. У випадках, коли голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Конституційного Суду, призначеними вважаються ті кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади. У тих випадках, коли повноваження судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом суддів припинені, призначення іншої особи на цю посаду з'їзд суддів здійснює у тримісячний строк. Головуючий і секретар з'їзду, за результатами голосування, підписують рішення з'їзду суддів про призначення суддів Конституційного Суду на посади.

Отже, з'їзд суддів України вирішує питання обрання шести суддів Конституційного Суду як представницький орган судейського самоврядування.

Таким чином, призначення суддів Конституційного Суду трьома представницькими суб'єктами дає змогу розглядати єдиний орган конституційної юрисдикції як незалежний, що повинен діяти лише на підставі Конституції та закону «Про Конституційний Суд України». Але практика свідчить про інше. Було б правиль важним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду. Рішення Конституційного Суду на його засіданнях приймається, якщо за нього проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду, які брали участь у засіданні.

На своїх пленарних засіданнях Конституційний Суд розглядає справи, провадження в яких відкрито за конституційними поданнями та конституційними зверненнями, а також інші питання, віднесені до розгляду Конституційним Судом на його пленарних засіданнях діючим законодавством. Пленарне засідання Конституційного Суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду. Порядок проведення пленарних засідань Конституційного Суду України встановлюється законом та Регламентом і іншими актами Конституційного Суду, що регламентують організацію його внутрішньої роботи.

Матеріали діяльності Конституційного Суду зберігаються в його Архіві. Матеріали справ, щодо яких Конституційним Судом прийнято рішення або дано висновок, зберігаються в його Архіві сто років. Оригінали рішень та висновків зберігаються в архіві безстроково. Інші матеріали щодо діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві на загальних підставах, визначених законодавством України. Положення про Архів Конституційного Суду затверджується Конституційним Судом. Для забезпечення Конституційного Суду нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється Бібліотека Конституційного Суду. Положення про Бібліотеку затверджується Конституційним Судом. Друкованим органом Конституційного Суду є «Вісник Конституційного Суду України».

Таким чином, Конституційний Суд, як єдиний орган конституційної юрисдикції, здійснює свою організаційну діяльність у відповідності з діючим законодавством та організаційно-правовими актами, що приймаються Конституційним Судом. Він не може виходити за межі своєї діяльності і не підміняє діяльність інших органів правосуддя. Забезпечують його діяльність відповідні структури його апарату (Секретаріат, Архів, Бібліотека та інші).

Організація роботи судів загальної юрисдикції визначається Конституцією та законами України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року, «Про статус суддів», «Про органи суддівського самоврядування», «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» та ін.

Відповідно до Закону «Про судоустрій України» суди загальної юрисдикції включають в себе:

а) місцеві;

б) апеляційні, Апеляційний Суд України;

в) Вищі суди.

Очолює судову систему судових органів загальної юрисдикції Верховний Суд України.

Систему місцевих судів складають:

а) районні (міські), районні в місті та міськрайонні суди;

б) адміністративні суди;

в) господарські суди;

г) військові суди гарнізонів.

Вони розглядають цивільні, господарські, адміністративні і кримінальні справи по першій інстанції. Усі господарські, цивільні і адміністративні справи та частина кримінальних справ розглядаються одноособово професійним суддею. Кримінальні справи де передбачені санкції до десяти років включно розглядаються судом у складі одного професійного судді і двох народних засідателів. Там де санкції перевищують понад десять років справи розглядаються судом у складі судді і шести присяжних (суд присяжних).

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, у якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

До повноважень місцевого суду відносяться: а) розгляд справ по першій інстанції, які віднесені процесуальним законом до його підсудності; б) розгляд кримінальних та цивільних справи, а також справ про адміністративні правопорушення; в) розгляд господарських справ, що виникають із господарських правовідносин, а також інших справ, віднесених процесуальним законом до їх підсудності; г) розгляд адміністративних справ, пов'язаних із правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції); д) розгляд справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, що здійснюються військовими судами. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Отже, місцевими судами.в Україні є районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів та господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, адміністративні суди і інші утворені ПрезидентомУкраїни спеціалізовані суди. Вони розглядають усі кримінальні, цивільні, адміністративні та господарські справи по першій інстанції. Організують свою роботу як індивідуально так і колегіально у складі одного професійного судді та народних засідателів чи у складі трьох професійних суддів або з використанням суду присяжних.

В системі судів загальної юрисдикції утворюються і діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, господарські і адміністративні апеляційні суди, Апеляційний Суд України.

Складаються апеляційні суди із суддів, голови суду та його заступників. Судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

До повноважень апеляційних судів відносяться:

а) розгляд справ в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

б) розгляд по першій інстанції справ, визначених законом (крім апеляційних господарських судів); в) ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики;

г) надання методичної допомоги в застосуванні законодавства місцевим судам;

д) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, у апеляційному порядку відповідно до вимог процесуального закону. Він діє у складі:

а) судової палати у кримінальних справах;

б) судової палати у цивільних справах;

в) військової судової палати.

Отже, апеляційні суди загальної юрисдикції включають у себе суди: а) Автономної Республіки Крим; б) областей; в) міст Києва і Севастополя; г) військові суди регіонів та Воєнно-Морських Сил України, а також спеціалізовані господарські та адміністративні суди округів. Вони розглядають у визначеному законом порядку апеляційні справи та по першій інстанції, ведуть, аналізують і узагальнюють судову практику, надають методичну допомогу місцевим судам та здійснюють інші повноваження передбачені діючим законодавством.

В Україні утворюється Вищий господарський суд України і Вищій адміністративний суд України. Президент України в порядку, установленому законом, може створювати й інші вищі суди. Вони повноважні розглядати в касаційному порядку, або за нововиявле-ними обставинами рішення апеляційних судів. Вищі спеціалізовані суди складаються із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. В них можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад таких палат формується за поданням голови суду і затверджується президією цього суду. У вищому спеціалізованому суді діє президія і Пленум суду. Вищі спеціалізовані суди можуть мати свої друковані органи. При судах можуть утворюватися науково-консультативні структури. Знаходяться Вищі спеціалізовані суди в місті Києві.

Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України складаються з голів, перших заступників голів, заступників голів та суддів і діє у складі колегій суддів. У Вищому господарському суді України та Вищому адміністративному суді України утворюються президії, пленуми, науково-консультативні ради.

До повноважень Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України відносяться такі: а) перегляд у касаційному порядку рішень апеляційних і місцевих господарських судів; б) вивчення і узагальнення практики застосування законодавства, забезпечення однаковості практики, аналіз статистики вирішення господарських та адміністративних спорів; в) надання роз'яснень господарським чи адміністративним судам із питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській та адміністративній сфері та порядок вирішення господарських і адміністративних спорів; г) ведення роботи, спрямованої на попередження правопорушень у сфері господарських та адміністративних відносин; ґ) здійснення організаційного керівництва апеляційними господарськими та адміністративними судами, а також місцевими господарськими судами Автономної Республіки Крим, господарськими судами областей, міст Києва і Севастополя, місцевими адміністративними судами, відповідальність за організацію, стан і вдосконалення їх діяльності, перевірка і поширення позитивного досвіду роботи господарських і адміністративних судів; д) забезпечення підбору і підготовки кандидатів у судді, підвищення кваліфікації працівників господарських і адміністративних судів, організація роботи з матеріально-технічного забезпечення господарських і адміністративних судів і створення належних умов для їх діяльності, нормативного забезпечення, ведення статистичного обліку; є) забезпечення діяльності кваліфікаційної комісії суддів господарських і адміністративних судів; є) здійснення інших повноважень, наданих йому законодавством.

Таким чином, організація роботи судів загальної юрисдикції регулюється діючим законодавством та має багато прогалин з питань організації і функціонування судової системи в Україні. Для приведення діючого законодавства у відповідність із законом про судоустрій України слід прийняти ряд законів. Серед них, наприклад, закон про адміністративні суди та інші. Здійснення передбаченої Конституцією України судово-правової реформи потребує прийняття законів про адміністративний процес, кримінально-процесуальний кодекс та деяких інших нормативно-правових актів. Це буде сприяти підвищенню ефективності судової діяльності і здійсненню правосуддя судами загальної юрисдикції в Україні.

У системі судів загальної юрисдикції Верховий Суд України є найвищим судовим органом. Він здійснює правосуддя та забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. До організації роботи Верховного Суду України включаються повноваження Суду, його склад, та форми і методи діяльності.

Основними його повноваженнями є такі: а) розглядати в касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; б) переглядати в порядку повторної касації всі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; в) у випадках, передбачених законом, розглядати інші справи, пов'язані з виключними обставинами; г) давати судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; д) у разі необхідності має визначати не чинними роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду, зазначені в Законі; є) давати висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; є) надавати за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; ж) звертатися до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів; з) вести та аналізувати судову статистику, вивчати та узагальнювати судову практику, знайомиться в судах із практикою застосування законодавства; і) вирішує питання, що випливають із міжнародних договорів України в межах своїх повноважень; ї) представляти суди загальної юрисдикції у зносинах із судами інших держав; й) здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

До складу Верховного Суду України включаються посадові особи та органи. Серед посадових осіб слід назвати Голову Верховного Суду (Голова), його заступники та судді. Серед органів можна назвати судові палати та військову колегію, президію та пленум, кон-сультативно-дорадчу раду та інші структури.

Отже, Верховний Суд України має свою власну структуру, яка включає в себе органи і посадових осіб як самого Суду так і його апарату. Організація роботи суду закріплюється в законах та підза-конних нормативно-правових актах.

Порядок утворення і функціонування третейських судів в Україні передбачено Господарсько-процесуальним кодексом України та Закон України від 11 травня 2004 р. «Про третейські суди». Господарсько-процесуальний кодекс України закріплює, що «підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб» (ст. 12 ГПК України). Закон України «Про третейські суди» регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що передбачено вищезгаданим законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія Закону України «Про третейські суди» не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Третейський суд визначають як недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних чи юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.