4.4. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України

Поняття прав людини

Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

За кожною особою визнається певний комплекс природних, невід'ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантія її гідності (ідея природного права).

Основні міжнародно-правові акти стосовно прав людини:

• Загальна декларація прав людини (ООН, 1948);

• Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (0011,1966);

• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966);

• Європейська конвенція про права і основні свободи людини (Рада Європи, 1950р.);

• Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961);

• Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) підписаний у Хельсінкі у 1975 р.;

• Конвенція про права дитини (ООН, 1989) та ряд інших.

В Конституції України закріплений світовий і національний досвід основоположних принципів у сфері прав людини і громадянина.

Рівноправність громадян

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).

Єдність прав і обов’язків громадян

Права і свободи невід'ємні від обов'язків громадян. Єдність прав і обов'язків складає основу кожного суспільства. Обов'язки людини — це вимоги, що ставляться суспільством до неї для того, що б не порушувалися права людини і суспільство нормально функціонувало.

Неприпустимість зловживання правом

Під час здійснення своїх прав і свобод кожна людина повинна враховувати певні обмеження, встановлені в інтересах здійснення прав і свобод інших людей. Зневажання таких обмежень вважається зловживанням права. За порушення обмежень свого права передбачається відповідальність.

Гарантованість конституційних прав і свобод

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).

Взаємна відповідальність людини і держави

Держава бере на себе відповідальність за забезпечення прав людини, але й людина також несе відповідальність перед державою.

Найважливішими правами людини, що забезпечують її життя, особисті цінності, свободу, недоторканість, особисту безпеку, правовий захист, є особисті права. До них належать:

• право кожного на життя – ст. 27 – це перше з невід’ємних прав людини, ніхто не може бути позбавлений свавільно життя, без дотримання цього права всі інші права не мають сенсу, цінності і корисності;

• право на повагу його гідності – ст.28 – Конституція встановлює норму, за якою катування та інші жорстокості, нелюдські або такі, що принижують гідність особи, види поводження і покарання є грубими порушеннями прав людини;

• право на свободу світогляду і віросповідання – ст. 35 - зазначена свобода вбирає в себе як право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, так і безперешкодно відправляти одноособово або колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність;

• право на свободу думки і слова, вільно висловлювати свої погляди і переконання – ст. 34 – це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави, воно гарантує духовну і творчу свободу, не обмежену ніякою обов’язковою ідеологією;

• право на свободу і особисту недоторканість – ст. 29 - відповідно до нього права ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, ніж за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом;

• право на недоторканість житла – ст. 30 - не допускається проникнення у житло, на присадибну ділянку, в допоміжні будівлі та інше без згоди людини;

• право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції – ст. 31 - таємниця кореспонденції належить до особистих таємниць людини, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на таємницю його кореспонденції;

• право на захист від втручання в особисте і сімейне життя – ст. 32 – гарантія невтручання в особисте і сімейне життя – це гарантія на особисту і сімейну таємницю, на забезпечення можливості перебувати в стані відносної незалежності від держави і суспільства;

• право на свободу пересування, право на вільний вибір місця проживання, право і вільно залишати територію України – ст. 33 - гарантується не тільки громадянам України, але й всім іншим особам, що на законних підставах перебувають на її території; проте, Конституція передбачає можливість окремих обмежень свободи пересування і вибору місця проживання для громадян України та іноземців в умовах воєнного або надзвичайного станів;

Політичні права і свободи визначають можливість громадян брати участь у здійсненні влади, в керівництві державними справами і в суспільно-політичному житті. До політичних прав і свобод належать:

ст. 38 - право брати участь у референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування;

ст. 40 - право спрямовувати індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисто звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів;

ст. 34 – право на свободу думки і слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в будь-який спосіб;

ст. 36 – право на свободу об’єднання в політичні партії і суспільні організації;

ст. 39 – право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації.

Соціально-економічні права людини, закріплені в Конституції України.

ст. 41 - право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

ст. 42 - право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, право на державне забезпечення захисту у підприємницькій діяльності;

ст. 42 - право споживачів на державний захист своїх прав;

ст. 43 - право на працю;

ст. 44 - право працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів;

ст. 45 - право на відпочинок;

ст. 46 - право на соціальний захист;

ст. 47 - право на житло;

ст. 48 - право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини;

ст. 49 - право на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування;

ст. 50 - право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на відшкодування шкоди, заподіяної погіршенням стану довкілля, та право на отримання і використання екологічної інформації;

ст.53 - право на освіту, право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови;

ст.54 - право на вибір і заняття інтелектуальною, творчою діяльністю, свобода літературної, художньої, наукової діяльності і творчості, право інтелектуальної власності та авторські права;

ст.54 - право на користування культурними цінностями народу та ін.

Конституція України визначає гарантії прав людини в галузі правосуддя:

ст.55 - право на судовий захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань;

ст.57 - право знати свої права і обов’язки;

ст.56 – право на відшкодування матеріальних і моральних збитків;

ст.59 – право на правову допомогу;

ст.60 – право на невиконання явно злочинних розпоряджень чи наказів;

ст.61 – ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

ст.62 – тільки суд встановлює вину особи у вчиненні злочину;

ст.63 – особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів;

ст.63 – підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Держава не тільки проголошує права і свободи людини, а й бере на себе обов'язки щодо їхньої реалізації.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Конституція України. Ст. 101).

Уповноважений Верховної Ради з прав людини призначається на посаду та звільняється з неї ВР України. Він:

• розглядає звернення, заяви і скарги громадян з приводу порушення їхніх прав і свобод;

• вживає заходи до відшкодування шкоди, заподіяної зазначеними порушеннями;

• діє незалежно від будь-якої влади, не пов'язаний ніяким імперативним мандатом;

• його посада несумісна з будь-якою політичною посадою або діяльністю, перебуванням на іншій посаді в органах державної виконавчої влади і органах місцевого самоврядування, членством у політичній партії чи профспілках, зайняттям підприємницькою діяльністю чи іншою оплачуваною роботою, окрім наукової чи викладацької.

Основні конституційні обов’язки громадян України:

• захищати Батьківщину, незалежність і територіальну цілісність України;

• поважати державні символи України;

• не завдавати шкоди природі, культурній спадщині;

• платити податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;

• неухильно дотримуватися Конституції та законів України;

• не зазіхати на права і свободи честь і гідність інших людей.