Механізм Української держави

Механізмом держави, як правило, вважається сис­тема органів державної влади (апарат держави) та інших основних інститутів держави. До механізму держави, поряд з органами державної влада, належать також гро­мадянство, територія (територіальний устрій), бюджет­на, грошова і банківська системи. Збройні Сили та ін­ші військові формування держави, державні символи тощо.

Механізм держави — це система органів і організа­цій та інших інститутів держави, які складають її органі­заційну основу: організаційно-політичну, організаційно-економічну та інші.

До організаційно-політичної основи держави, тобто до її політичного механізму належать насамперед органи державної влади, територія держави, Збройні Сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто до її економічного механізму належать передусім бюд­жетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі діяльності дер­жави.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи дер­жави, тобто до її соціального механізму належать пере­важно громадянство, а також державні соціальні систе­ми: охорони здоров'я, соціального захисту тощо.

До організаційно-культурної (духовної) основи дер­жави, тобто до її культурного (духовного) механізму від­носяться насамперед державна мова, а також державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Пріоритетним елементом (складовою) механізму держави є її політична основа, політичний механізм, зокрема органи державної влади.

Систему органів державної впади, за Конституцією України, складають:

1. Орган законодавчої влади.

2. Глава держави.

3. Органи виконавчої влади.

4. Органи судової влади.

5. Інші органи держави.

Органом законодавчої влади є Верховна Рада Украї­ни. Верховна Рада є загальнонаціональним, виборним, представницьким, колегіальним, постійно діючим, одно­палатним органом законодавчої влади, який склада­ється з 450-ти народних депутатів. Вони обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки (ст. 76).

Главою держави є Президент України. За Консти­туцією, він є гарантом державного суверенітету, терито­ріальної цілісності, додержання Конституції, прав і сво­бод людини і громадянина (ст. 102).

Президент обира­ється громадянами України на основі загального, рівно­го і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на 5 років. Він призначає Прем'єр-міністра (за згодою Верховної Ради) і членів Кабінету Міністрів за поданням Прем'єр-міністра (ст. 106). Кабінет Міністрів є відповідальним перед Президентом та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді.

Органи виконавчої влади, за Конституцією, станов­лять собою певну систему. До неї входять: Кабінет Міні­стрів, який є вищим органом у системі органів ви­конавчої влади, міністерства та інші органи центральної виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Судочинство в Україні здійснюється, відповідно до Конституції, Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції (ст, 124).

До органів судової влади належать також Вища рада юстиції.

Відповідно до Закону України (від 15 січня 1998 р. N 22/98-ВР) "Про Вищу раду юстиції”, Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років.

Вища рада юстиції є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремо у Державному бюджеті України. Вища рада юстиції складається з 20 членів

Поряд з цими органами державної влади є органи, які передбачені Конституцією, але безпосередньо не віднесені до органів певного виду державної влади. Це, зокрема, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.

Загальними засадами організації (будівництва) орга­нів державної влади є:

— поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади;

— демократичний порядок формування органів дер­жавної влади (виборність, призначення за згодою інших органів тощо);

— системність і структурованість;

— конституційність, законність в організації й діяль­ності;

— постійний характер діяльності і детермінованість, тобто визначальність повноважень органів державної влади;

— врахування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки й практики державного будів­ництва;

— гарантування діяльності органів державної вла­ди.

Пріоритетним принципом будівництва органів дер­жавної влади є, звичайно, принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Надзвичайно важливим принципом будівництва ор­ганів державної влади є демократичний порядок їх формування. Зокрема, народні депутати і Президент обираються на основі загального, рівного й прямого ви­борчого права шляхом таємного голосування; Прем'єр-міністр і Генеральний прокурор призначаються Прези­дентом за згодою Верховної Ради; професійні судді на перші п'ять років призначаються Президентом, а потім обираються Верховною Радою безстрокове.

Наступним важливим принципом організації і діяль­ності органів державної влади є їх системність і струк­турованість.

Вкрай необхідним в діяльності органів державної влади є принцип конституційності і законності. Відпо­відно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, передбачених Конс­титуцією та законами України. Тим самим має бути подолана практика багатьох десятиліть, коли ряд органів державної влади, в тому числі прокуратура, міністерства, державні комітети і відомства, діяли на підставі певних підзаконних актів.

Істотно новим принципом організації і діяльності органів державної влади за новою Конституцією е по­стійний характер їх діяльності і чітка детермінованість їх повноважень. Так, народні депутати України обираються строком на 4 роки (ст. 76) і здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст. 78). Президент обира­ється строком на 5 років (ст. 103), але одна і та сама особа не може бути Президентом більше ніж два строки підряд. Президент не може мати іншого представниць­кого мандату, обіймати посаду в інших органах держав­ної влади або в об'єднаннях громадян, а також займати­ся іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до керівного органу або наглядової ради під­приємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 103). Лише професійні судді після перших п'яти років своєї роботи обираються Верховною Радою безстрокове.

Територія України як складова частина політичного механізму держави в межах існуючого кордону є ціліс­ною і недоторканною (ст. 2 Конституції).

Територіальний устрій України, тобто організація її території, грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентра­лізації у здійсненні державної влади, збалансованості со­ціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і де­мографічних особливостей, етнічних і культурних тра­дицій.

Територіальний устрій може бути:

— політико-територіальним, який означає наяв­ність в державі інших державних утворень (штатів, зе­мель тощо);

— адміністративно-територіальним та інших видів.

В Україні, яка є унітарною державою, існує єдиний вид територіального устрою: адміністративно-територі­альний устрій (поділ). Систему цього устрою складають: Автономна Республіка Крим, області (24), райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133 Конституції).

Збройні Сили України є юридичне і фактично но­вим явищем в її механізмі і в державному ладі в цілому. їх існування стало можливим після проголошення неза­лежності, суверенітету України.

Відповідно до Конституції (ст. 17), на Збройні Сили покладаються: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Ра­зом з тим Конституцією передбачається існування й інших державних військових формувань та право­охоронних органів. На них покладаються завдання гарантування державної безпеки і захист державного кордону (ст. 17).

Державними символами України, за Конституцією (ст. 20), є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державним Прапо­ром України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба Війська Запорізького. Головним елементом великого Державного Герба є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб).

Державний Гімн України являє собою національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затверд­женими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.

Складовою частиною механізму держави, зокрема її політичної основи, є столиця — головне місто держави, центр її політичного життя. Столицею України є місто Київ.

Складовими організаційно-економічної основи, еко­номічного механізму державного ладу України є насам­перед Державний бюджет, грошова одиниця і Націо­нальний банк.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.

Кабінет Міністрів України відповідно до закону по­дає до Верховної Ради звіт про виконання Державного бюджету.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету від імені Верховної Ради України здійснює Ра­хункова палата.

Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є ос­новною функцією центрального банку України — На­ціонального банку.

Рада Національного банку України розробляє основ­ні засади грошово-кредитної політики та здійснює конт­роль за її проведенням (ст. 100 Конституції),

Головною складовою частиною економічного меха­нізму держави і державного ладу в цілому є державна власність.

Держава забезпечує захист як права державної влас­ності, так і прав усіх суб'єктів права власності й госпо­дарювання (ст. 13 Конституції),

Соціальною основою держави, її соціальним меха­нізмом є насамперед громадянство України. Громадяни України складають Український народ.

Наша держава не визнає подвійного чи множинного громадянства.

Разом з тим Україна допускає постійне проживання на її території осіб без громадянства (апатридів- роздільне проживання) та перебування іноземних громадян, які користуються в переважній більшості національним режимом, тобто ма­ють в основному ті ж права, свободи і обов'язки, що й громадяни України.

За Конституцією, кожному, хто на законних підста­вах перебуває на території України, гарантується свобо­да пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обста­вин, що встановлюються законом (ст. 33).

Організаційно-культурну (духовну) основу, духов­ний, культурний механізм держави складає насамперед державна мова. Державною мовою в Україні, відповідно до ст. 10 Конституції, є українська мова. Держава забез­печує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, В Україні також гарантується вільний розви­ток, використання і захист інших мов національних меншин України.

Основну частину духовної культурної основи дер­жави, відповідного її механізму складають державні сис­теми освіти, виховання, науки, культури, мистецтва, інформації тощо.