logo search
Навчальний посібник з Права

§ 1. Загальна характеристика цивільного права України

На кожному кроці свого життя ми, не замислюючись над цим, вступаємо в певні правовідносини. Але найчастіше ми всі стикаємося із суспільними відносинами, які регулюються цивільним правом, тобто цивільними правовідносинами. Зокрема, це відбувається, коли ми купуємо щось у магазині, користуємося послугами міського транспорту, страхуємо майно, залишаємо речі в камері схову, віддаємо в ремонт взуття тощо.

Але звичайно, неможливо перерахувати всі випадки, коли особа вступає в цивільні правовідносини, оскільки таких відносин дуже багато і всі вони дуже різноманітні. Тому потрібно окреслити предмет цивільно-правового регулювання, який разом із відповідним методом характеризують цивільне право України як галузь права, відокремлюють його від інших галузей права.

Предмет цивільного права складають дві групи відносин:

  1. майнові відносини (відносини власності та відносини товаро- і грошообігу);

  2. особисті немайнові відносини.

Ці відносини, у свою чергу можна поділити на:

Метод цивільного права – це сукупність способів та заходів, що впливають на формування поведінки суб'єктів цивільних правовідносин.

Цивільно-правовий метод характеризується певними особливостями, а саме:

На підставі вищевикладеного, можна визначити, що цивільне право України – це галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини (як ті, що пов'язані з майновими відносинами, так і ті, що не пов'язані з ними) між суб'єктами цивільних правовідносин на засадах юридичної рівності цих суб'єктів і їх майнової відповідальності.

Цивільне право України як окрема галузь права має свою внутрішню структуру: її складові існують не розрізнено, а в певному взаємозв'язку, взаємодіючи один з одним, тобто складають систему зазначеної галузі права. Основними складовими елементами такої структури є правові норми, які, у свою чергу, об'єднуються в цивільно-правові інститути для регулювання певних взаємопов'язаних цивільних правовідносин (наприклад, інститути представництва, позовної давності, права власності, купівлі-продажу, публічної обіцянки винагороди).

Таким чином, система цивільного права – це сукупність обумовлених предметом і методом правового регулювання норм та інститутів цієї галузі права, розташованих у певній послідовності.

Система цивільного права України визначається структурою Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) і складається із двох частин – загальної та особливої.

Загальна частина цивільного права містить норми та інститути, що застосовуються при регулюванні всіх цивільних правовідносин, тобто мають значення для всієї галузі цивільного права. До цієї частини входять норми щодо цивільного законодавства, підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а також відповідно їх здійснення і виконання, щодо захисту цивільних прав та інтересів, стосовно суб'єктів цивільних правовідносин, об'єктів цивільних прав, правочинів, представництва, строків і термінів, позовної давності.

Особлива частина охоплює норми та інститути, які врегульовують окремі майнові та особисті немайнові цивільні правовідносини, власності та інших речових прав, права інтелектуальної власності, зобов'язального права і спадкового права.

Норми цивільного права закріплені в різних нормативних актах (Конституції України, Цивільному кодексі України, окремих законах тощо). Сукупність таких актів і складає цивільне законодавство.

Отже, цивільне законодавство – це сукупність нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

Основу цивільного законодавства, як і всього законодавства України, становить Конституція України від 28 червня 1996 р. Уній закріплені норми, зокрема щодо права власності (статті 13, 14, 41 тощо), особистих немайнових прав (наприклад, статті 21-24, 27-34)та ін.

Найважливішим нормативним актом після Конституції України в системі цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) від 16 березня 2003 р. Він поділений на шість книг.

Книга перша «Загальні положення» складається з 5 розділів, що поділяються на 19 глав, присвячених основним положенням (цивільному законодавству, підставам виникнення цивільних прав та обов'язків, а також відповідно їх здійсненню і виконанню, захисту цивільних прав та інтересів), особам (фізичним та юридичним особам, участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах), об'єктам цивільних прав (загальним положенням про ці об'єкти, речам, майну, цінним паперам, нематеріальним благам), правочинам і представництву, строкам і термінам, позовній давності.

Книга друга «Особисті немайнові права фізичної особи» містить 3 глави, у яких визначаються загальні положення щодо особистих немайнових прав, а також розкривається зміст кожного з таких прав, як тих, що забезпечують природне існування фізичної особи, так і тих, що забезпечують її соціальне буття.

Книга третя «Право власності та інші речові права» охоплює 2 розділи з 12 глав. У них регламентовано загальні положення про право власності, порядок і підстави його набуття, припинення та захисту, про право спільної власності, право власності на землю і житло, а також встановлено загальні положення про речові права на чуже майно і розкрито зміст таких прав, як право володіння чужим майном, сервітут (право користування чужим майном), емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) і суперфіцій (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Книга четверта «Право інтелектуальної власності» містить 12 глав, у яких висвітлено питання щодо загальних положень про право інтелектуальної власності та окремих його видів (права інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір, наукове відкриття, раціоналізаторську пропозицію тощо).

Книга п'ята «Зобов'язальне право» складається з 4 розділів, поділених на 37 глав. У них визначаються поняття зобов'язання, його сторони, підстави і порядок виконання, забезпечення виконання та припинення, правові наслідки порушення зобов'язання; формулюється поняття договору, встановлюються його умови, порядок і підстави укладення, зміни та розірвання договору, а також розкривається зміст кожного окремого виду договірних зобов'язань (купівлі-продажу, дарування, підряду, зберігання страхування тощо) і не договірних зобов'язань (наприклад, публічної обіцянки винагороди, набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Книга шоста «Спадкове право» охоплює 7 глав, у яких закріплено норми, присвячені загальним положенням про спадкування, спадкуванню за заповітом і за законом, здійсненню порядку на спадкування, виконанню заповіту, оформленню права на спадщину і спадковому договору.

Актамицивільногозаконодавстває також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.