3. Підстави виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти. Такими юридичними факта­ми є дії і події.

Дії - це юридичні факти, які є результатом активного волевиявлення людей. Розрізнять правомірні і неправомірні дії. Правомірні дії завжди відповідають вимогам адміністративно-правових норм. Основним їх ви­дом, характерним для адміністративно-правових відносин є юридичні акти та інші правочини, тобто такі дії що відрізняються певним рівнем формалізації та є продуктом вольової діяльності одного з контрагентів перспективного правовідношення, основною метою котрих є спричи­нення певних юридичних наслідків, зокрема, правовідносин.

Для сфери виконавчої і розпорядчої діяльності найбільш типо­вими є правові акти органів виконавчої влади (посадових осіб), які мають нормативний або індивідуальних характер (наприклад, наказ про зарахування на посаду).

Неправомірні дії, тобто такі, що не відповідають вимогам адмі­ністративно-правових норм (правопорушення) і тягнуть за собою виникнення адміністративних правовідносин з приводу застосуван­ня до винних відповідних заходів юридичної відповідальності як неодмінної форми державного респондування, передбаченої адміні­стративно-правовими нормами.

Неправомірною може бути і бездіяльність (наприклад, ухилення від реєстрації мисливської рушниці та ін.).

Події - це явища, незалежні від волі людей, які мають юридичне значення (наприклад, смерть, стихійне лихо, досягнення передбаче­ного законом віку та ін.). У зв'язку з різного роду подіями також ви­никають конкретні адміністративно-правові відносини (наприклад, по реєстрації народження дитини та ін.).

Адміністративно-правові відносини різноманітні і можуть кла­сифікуватися за певними критеріями:

1) за цільовим призначенням:

а) пов'язані з реалізацією завдань державного управління (напри­клад, по керівництву підпорядкованими підприємствами);

б) юрисдикційні, тобто пов'язані з вчиненням деліктів (право­порушень) у сфері державного управління і вирішенням ад­міністративно-правових спорів.

2) за способом захисту:

а) такі, що захищаються в судовому порядку;

б) такі, що захищаються в адміністративному порядку.

3) за змістом, адміністративно-правові відносини поділяють на:

а) матеріальні;

б) процесуальні.

До матеріальних адміністративно-правових відносин належать суспільні відносини, які виникають у сфері державного управлін­ня і регулюються матеріальними нормами адміністративного права (найчастіше виникають у зв'язку з конкретизацією повноважень за наявності суперечностей юридичного характеру).

Адміністративно-процесуальні правовідносини - це відносини, які складаються у сфері державного управління у зв'язку з вирішен­ням індивідуально-конкретних справ і які регулюються адміністра­тивно-процесуальними нормами.

Взаємовідношення матеріальних і процесуальних правовідно­син характеризується тим, що матеріальні суспільні відносини реа­лізуються через процесуальні відносини. Крім того, адміністратив­но-процесуальні правовідносини «обслуговують» правові відносини багатьох інших галузей права (наприклад, заходи адміністративного впливу до порушників норм житлового, аграрного, екологічного та інших галузей права).

Найбільш суттєве значення має класифікація адміністративно-правових відносин за характером юридичних зв'язків між їх сто­ронами. За цим критерієм розрізняють відносини:

а) вертикальні;

б) горизонтальні.

Вертикальні адміністративно-правові відносини складають­ся між відповідними сторонами у випадках, коли у однієї з них є встановлені адміністративно-правовою нормою повноваження одностороннього юридично-владного характеру щодо іншої сто­рони.

Суть їх полягає в односторонньому прийнятті управлінсько­го рішення (волевиявлення), що має обов'язкову силу для дру­гої сторони цього суспільного відношення. Такого роду відноси­ни найбільш типові для сфери дії норм адміністративного права.

Вертикальні адміністративно-правові відносини поділяють на:

а) відносини, в яких одна сторона організаційно підпорядкована іншій. Це відносини субординаційного характеру (наприклад, відносини між міністерством і підприємством, МВС України і УМВСУ області та ін.);

б) відносини між організаційно-непідпорядкованими ланками апарату виконавчої влади держави, коли одна з цих ланок на­діляється певними односторонніми юридично-владними по­вноваженнями, обов'язковими для другої сторони (наприклад, місцеві органи виконавчої влади можуть видавати нормативні акти, які є обов'язковими для підприємств, організацій, установ центрального підпорядкування). До цієї групи належать відно­сини між контрольно-наглядовими органами і підконтрольними об'єктами (підприємства, установи та ін.).

в) відносини між органами управління (посадовими особами) і громадянами, в межах яких органи адресують останнім свої юридично-владні приписи, обов'язкові до виконання, а також відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням громадянами адміністративних правопорушень.

Горизонтальні адміністративно-правові відносини мають місце в тих випадках, коли сторони фактично і юридично рівні. Тут від­сутні організаційна підпорядкованість, юридично-владні повнова­ження тільки однієї зі сторін. Такі відносини проявляються у формі взаємодії, міжсуб'єктної кооперації, узгодження спільних зусиль органів держави однакового рівня.

Горизонтальні адміністративно-правові відносини виникають, переважно, у зв'язку з виробленням спільних юридично-владних рішень. Горизонтальні управлінські зв'язки, найчастіше, передують виникненню зв'язків вертикального характеру, є їх передумовою (наприклад, видається спільний наказ МВС України та Державної митної служби України).

За характером юридичних фактів, адміністративно-правові відносини поділяють на:

а) відносини, які виникають із правомірних фактів;

б) відносини, що виникають із неправомірних фактів (деліктні правовідносини).

Адміністративно-правові відносини передбачають таку поведін­ку їх суб'єктів, яка відповідає зазначеним у адміністративно-правовій нормі вимогам. У разі порушення цих вимог, виникає необхідність їх захисту, що здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративний порядок захисту виявляється у безпосеред­ньому впливі органів виконавчої влади на учасників адміністратив­но-правових відносин, який полягає в застосуванні уповноважени­ми органами (посадовими особами) заходів державного примусу до суб'єктів, що не виконують визначених приписами правової норми обов'язків.

Безпосередній вплив органів управління на учасників правовід­носин дозволяє оперативно реагувати на факти порушення адміні­стративно-правових норм і швидко відновлювати порушені права і законні інтереси. Більшість адміністративно-правових відносин за­хищаються в адміністративному порядку.

Водночас, у визначених законодавством випадках, адміністра­тивно-правові відносини захищаються і в судовому порядку (напри­клад, відносини з приводу оскарження накладення адміністративного стягнення та ін.). Коло адміністративно-правових відносин, за якими передбачений судовий захист, має тенденцію до розширення, що де­терміновано демократичними трансфігураціями у нашому соціально-політичному просторі.