1. Вчинення дій, передбачених ст. 4 Закону України «Про об'єднання громадян», коли метою діяльності організацій є:

• зміна шляхом насильства конституційного ладу і територіальної цілісності держави;

• підрив безпеки у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;

• пропагування війни, жорстокості, насильства, фашизму і неофа­шизму;

• розпалювання національного і релігійного розбрату; створення незаконних воєнізованих формувань;

• обмеження загальновизнаних прав людини.

2. Систематичне чи грубе порушення ст. 22 Закону (стаття вво­дить обмеження стосовно отримання політичними партіями та їх установами, організаціями грошових, матеріальних коштів, майна. Це такі обмеження:

• отримання коштів і майна від іноземних державних організа­цій, міжнародних організацій, іноземних громадян, осіб без гро­мадянства; державних органів, підприємств, установ України, якщо це не передбачено законом;

• підприємств, утворених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави чи іноземного учасника у базовому активі останньої перевищує 20 відсотків;

• нелегалізованих об'єднань громадян;

• анонімних пожертвувачів.

Політичні партії не мають права отримувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках і зберігати в них цінності.

3. Зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона такою не визнається.

4. Продовження протиправної діяльності після накладення інших стягнень (попередження, штраф, припинення діяльності).

Об'єднання громадян можуть припиняти свою діяльність:

а) шляхом реорганізації згідно зі статутом;

б) шляхом ліквідації, що проходить або через саморозпуск, або че­рез примусовий розпуск.

Діяльність політичних партій в Україні регламентована Зако­ном «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.

Право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначаєть­ся і гарантується Конституцією України. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Ніхто не може бути примушений до вступу до політичної партії або обмеже­ний у праві добровільного виходу з неї. Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Встановлення обмежень права громадян на свободу об'єднання у політичні партії допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Усі політичні партії є рівними перед законом. Органам держав­ної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні пар­тії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого са­моврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяль­ність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расо­вої чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров'я населення.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який, відповідно до Конституції України, має право голосу на вибо­рах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути:

1) судді;

2) працівники прокуратури;

3) працівники органів внутрішніх справ;

4) співробітники Служби безпеки України;

5) військовослужбовці.

Таке обмеження регламентується чинним законодавством та безперечно обумовлене можливістю використання власних владних повноважень задля пропагування позиції такого об’єднання, спря­моване на превенцію деформаційних процесів у діяльності таких службовців, задля дотримання принципу еквівалентності правового статусу будь-якої особи, недопущення лобіювання інтересів полі­тичної сили у державних інстанціях.

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії.

Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії. Членство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина Украї­ни у праві добровільного виходу з неї. Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Встановлення обмежень права громадян на свободу об'єднання у політичні партії допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Усі політичні партії є рівними перед законом. Органам держав­ної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні пар­тії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого са­моврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяль­ність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расо­вої чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров'я населення.

Членом політичної партії може бути лише громадянин України, який, відповідно до Конституції України, має право голосу на вибо­рах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути:

1) судді;

2) працівники прокуратури;

3) працівники органів внутрішніх справ;

4) співробітники Служби безпеки України;

5) військовослужбовці.

Таке обмеження регламентується чинним законодавством та безперечно обумовлене можливістю використання власних владних повноважень задля пропагування позиції такого об’єднання, спря­моване на превенцію деформаційних процесів у діяльності таких службовців, задля дотримання принципу еквівалентності правового статусу будь-якої особи, недопущення лобіювання інтересів полі­тичної сили у державних інстанціях.

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії.

Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії. Членство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина Украї­ни, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання ста­ти членом цієї партії. Форма фіксації членства в політичній партії визначається статутом політичної партії.

Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконав­чих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Політичні партії зобов'язані мати програму і статут.

Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї пар­тії, а також шляхів їх досягнення.

Статут політичної партії повинен містити такі відомості:

1) назву політичної партії;

2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворен­ня, їхні повноваження і термін цих повноважень;

3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній;

4) права та обов'язки членів політичної партії, підстави припинен­ня чи зупинення членства в політичній партії;

5) порядок створення, загальну структуру та повноваження облас­них, міських, районних організацій політичної партії та її пер­винних осередків;

6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми полі­тичної партії;

7) порядок скликання та проведення партійних з'їздів, конферен­цій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;

8) джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії;

9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску).

Назва політичної партії та її символіка неповинні збігатися з на­звою чи символікою іншої (зареєстрованої) політичної партії. Забо­роняється буквальне відтворення у символіці політичної партії дер­жавних символів України, використання символів іноземних держав.

До символіки належать:

а) партійний гімн;

б) прапор;

в) розпізнавальний знак;

г) девіз.

Символіка політичної партії підлягає державній реєстрації Мі­ністерством юстиції України.

Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути під­тримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим. На установ­чому з'їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні та контр­ольно-ревізійні органи.

Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Реєстрацію політичних партій здійснює Міністерство юстиції України. Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції України разом з заявою подаються:

1) статут і програма політичної партії;

2) протокол установчого з'їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;

3) підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог цього За­кону на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

4) відомості про склад керівних органів політичної партії;

5) платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

6) назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції України, якщо інший порядок не передбачений законом, лише після реєстрації по­літичної партії Міністерством юстиції України. Після реєстрації обласних, міських та районних організацій політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії.

Міністерство юстиції України, його відповідні органи після реєстрації видають політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаче­ним статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабіне­том Міністрів України зразка.

Політична партія щорічно інформує Міністерство юстиції Укра­їни про обласні, міські, районні організації партії або інші структур­ні утворення, передбачені статутом партії, а також про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та місцезнахо­дження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.

Відповідно до чинного законодавства, політичні партії мають право:

1) вільно проводити свою діяльність у межах, передбачених зако­нодавством;

2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;

3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України;

4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, гро­мадськими організаціями інших держав, міжнародними і між­урядовими організаціями, засновувати міжнародні спілки з до­триманням вимог чинного законодавства;

5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіж­ні, жіночі та інші об'єднання громадян, надавати допомогу у їх створенні.

Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяль­ності, у тому числі:

а) можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;

6) брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовува­ти критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовую­чи для цього державні і недержавні засоби масової інформації у встановленому порядку;

в) вносити до органів державної влади України та органів місцево­го самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду від­повідними органами у встановленому порядку. Держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше май­но для здійснення своїх статутних завдань. Вони також мають право на власне рухоме та нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші

засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно.

Чинне законодавство встановлює обмеження у фінансуванні політичних партій. їх фінансування не допускається:

1) органами державної влади та органами місцевого самоврядуван­ня, крім випадків, зазначених законом;

2) державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організа­ціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи ко­мунальною власністю, або які належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або особами під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку по­літичних партій.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійсню­ють:

1) Міністерство юстиції України - за дотриманням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії;

2) Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії - за до­триманням політичною партією порядку участі політичних пар­тій у виборчому процесі.

3) Рахункова палата, Головне Контрольно-ревізійне управлін­ня - за використанням політичними партіями коштів, ви­ділених з державного бюджету України на фінансування їх статутної діяльності.

У разі порушення політичними партіями Конституції України та інших законів України до них можуть бути вжиті такі заходи:

1) попередження про недопущення незаконної діяльності;

2) заборона політичної партії.

Попередження про недопущення незаконної діяльності застосовується у разі публічного оголошення керівними органами полі­тичної партії наміру вчинення політичною партією дій, за які законами України передбачена юридична відповідальність. Формою поперед­ження є припис. Приписи про недопущення протиправних вчинків ви­дають органи, до відання яких належить контроль за діяльністю політич­них партій.

Заборона політичної партії є одним із шляхів припинення ді­яльності партії. Вона здійснюється в судовому порядку у разі пору­шення вимог, встановлених Конституцією України та іншими зако­нами України, щодо її створення і діяльності. Юридичною основою розгляду такої справи у суді є подання Міністерства юстиції Украї­ни чи Генерального прокурора України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинен­ня діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осе­редків та інших структурних утворень, передбачених статутом пар­тії, припинення членства в політичній партії.

Крім заборони, політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому законами України.

Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з'їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Водночас з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення щодо використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі після про­ведення розрахунків у черговості, що встановлена законодавством, у обсязі, еквівалентному надлишку матеріальних резервів, які облі­ковуються у ліквідаційному балансі.

Анулювання реєстраційного свідоцтва здійснюється:

а) у разі невиконання вимоги щодо утворення протягом шести мі­сяців з дня реєстрації партії своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севас­тополі та в Автономній Республіці Крим;

б) виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах;

в) невисування політичною партією своїх кандидатів на вибори Президента України та вибори народних депутатів України протя­гом десяти років. У зазначених випадках орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підста­ви для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України -«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року.

Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Вони створюються на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності, а інформа­ція щодо їх статутних і програмних документів є загальнодоступною.

Належність або неналежність громадян до профспілок не тягне за собою будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, по­літичних, особистих прав і свобод, гарантованих чинним законодав­ством України.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм влас­ності та видів господарювання; у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Іно­земні громадяни та особи без громадянства не можуть створю­вати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів селян­ських (фермерських) господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприєм­ницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-техніч­них або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.

Профспілки можуть мати статус первинних, місцевих, облас­них, регіональних, республіканських, всеукраїнських.

Статус первинних мають профспілки, організації котрих функ­ціонують та фактично прикріплені до певного підприємства, уста­нови чи організації.

Статус місцевих мають профспілки, дві або більше організації яких діють на підприємствах, в установах або організаціях однієї ад­міністративно-територіальної одиниці (міста, району, села).

Статус обласних мають профспілки, організаційні ланки яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї об­ласті, міст Києва та Севастополя; в більшості адміністративно-те­риторіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі; об'єднують у профспілці членів профспілки, які працюють за пев­ною професією чи фахом в області, містах Києві та Севастополі.

Статус регіональних мають профспілки, організаційні ланки яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох або більше областей.

Статус всеукраїнських профспілок визначається за однією з таких ознак:

1) наявність організаційних ланок профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України;

2) наявність організаційних ланок профспілки в більшості тих адміністративно-територіальних одиниць України, де розташо­вані підприємства, установи або організації певної галузі, та які об'єднують членів профспілок цієї галузі або членів профспілки певного фаху, професії;

3) об'єднання у профспілці членів профспілки, які працюють за певною професією чи фахом в Україні.

Професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Вони самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворе­них ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству.

Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє проф­спілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з робо­тодавцями та їх об'єднаннями. Вона сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їхніх знань щодо правового та соціального захисту працівників.

Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів, які приймаються з'їздами, конференціями, установчими або загаль­ними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки має містити: 1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявно­сті), місцезнаходження її керівних органів (юридичну адресу);

2) мету та завдання профспілки;

3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вихід з неї;

4) права, обов'язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;

5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності;

6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організаційних ланок та керівних органів профспілки, порядок формування їх складу;

7) умови, терміни, порядок скликання з'їздів, конференцій чи загаль­них зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень;

8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, контроль за діяльністю виборних органів профспілки;

9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрямки їх використання;

10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки;

11) порядок внесення змін до статуту профспілки;

12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішен­ня майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положен­ня, що стосуються особливостей створення та функціонування пев­ної профспілки, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяльність шля­хом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) при­ймається з'їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об'єднання профспілок. Од­ночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів проф­спілок, їх об'єднань, що залишилися після проведення всіх необхід­них розрахунків, на статутні чи благодійні цілі.

Діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Конституцію та закони України, може бути заборонена за рішенням суду. Не допуска­ється примусовий розпуск, припинення, а також заборона діяльності профспілок, їх об'єднань за рішенням будь-яких інших органів.

Важливими суб'єктами адміністративного права є органи самоорганізації громадян. До них належать громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні комітети, батьківські комітети в шко­лах, різноманітні громадські ради при установах культури і охорони здоров'я (ради клубів, кінотеатрів, поліклінік тощо), ради громад­ськості мікрорайонів, ради громадських пунктів охорони порядку, товариські суди, народні дружини тощо. Усі вони є ланцюгами ши­рокого і розгалуженого механізму місцевого самоврядування.

Призначення цих органів полягає в активному сприянні роботі місцевих державних адміністрацій, місцевих рад, їх виконавчих ко­мітетів з обслуговування населення, підтримання громадського по­рядку, здійснення контролю.

В основі утворення та функціонування органів самооргані­зації громадян є демократичні принципи: законності, виборності, змінюваності, підзвітності зборам (зібранню) громадян, гласності, участі населення в їх роботі.

Як суб'єкти адміністративного права вони керуються Конститу­цією України, законодавством України, положеннями про відповід­ні органи самоорганізації, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, рішеннями зборів (зібрань) громадян або їх представників.

Завдання цих формувань, їх компетенція, форми і методи діяль­ності детально регламентуються в положеннях про них.

Так, ради громадських пунктів охорони порядку, відповідно до Положення про ці формування, аналізують стан громадського по­рядку в мікрорайоні; розробляють заходи щодо його підтримання, які здійснюються організаціями, що функціонують на цій терито­рії, розглядають на своїх засіданнях дії правопорушників, прово­дять правову пропаганду, вносять пропозиції до державних органів, сприяють органам внутрішніх справ у залученні жителів мікрорайо­ну до охорони громадського порядку.