1. Адміністративне правопорушення, його ознаки.

Порушення норм адміністративного права - це адміністратив­не правопорушення. Кожне правопорушення як явище реальної дійсності чиниться конкретною особою, або групою осіб, у певному місці та часі, суперечить діючій правовій нормі, характеризується точно визначеними ознаками. Водночас, всі правопорушення мають певні загальні риси.

Це вимагає чіткого формулювання поняття та юридичного скла­ду адміністративного правопорушення.

Законодавче визначення поняття адміністративного правопору­шення викладено "у статті 9 Кодексу України" Про адміністративні правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, пра­ва та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Чинне адміністративне законодавство України, визначаючи поняття "адміністративне правопорушення", розкриває його мате­ріальний зміст та юридичну природу, соціальну суть і таким чином визначає об'єктивні та суб'єктивні ознаки проступку.

Об'єктивними ознаками адміністративного правопорушення є сус­пільна небезпека (суспільна шкідливість), протиправність, караність;

На сьогодні серед юристів майже не існує суперечок про приро­ду та матеріальні властивості адміністративного правопорушення, але аспект його суспільної небезпеки і шкідливості є найбільш дис­кусійним.

Деякі автори виключають суспільну небезпеку з числа ознак адміні­стративного проступку (Петров Г. І., Якуба О. М, Строгович М. С), інші - вважають її поширення однаковим як на злочин, так і на проступки (Луньов О. Є., Шишков О. Ф., Серьогін А. В.). Голосніченко І. П. вважає поняття суспільної небезпеки адміністративних проступків як таке, що завдає шкоди суспільним відносинам, оскільки у лінгвістичному значен­ні "небезпечний" - це шкідливий, здатний завдати шкоду.

На нашу думку, адміністративне правопорушення слід вважати суспільно небезпечним діянням, але з меншою мірою небезпеки, ніж та, що проявляється у злочинному посяганні.

У Кодексі України "Про адміністративні правопорушення" ці проступки не названі "суспільно-небезпечними", але наявні такі ви­значення, як "настання шкідливих наслідків", "діяння, що посягає на...", "завдана шкода" тощо. Це дає можливість характеризувати ад­міністративне правопорушення як суспільно небезпечне.

Шкода є невід'ємною ознакою кожного правопорушення. Ха­рактер шкоди можна розрізняти за об'єктом, розміром та іншими ознаками, але правопорушення завжди завдає соціальну шкоду.

Шкода, завдана правопорушенням, знаходить свою оцінку у санкції правової норми. Про високу її міру свідчать санкції типу: ад­міністративний арешт, виправні роботи, позбавлення спеціального права, високі суми штрафів з твердою нижньою межею. Про незначну міру завданої правопорушенням шкоди свідчать такі адміністративні стягнення, як попередження, штрафи незначних розмірів.

Проступки, що безпосередньо завдають шкоди, проявляються в реальному, матеріальному підсумку, їх називають правопорушен­нями з матеріальним складом. Такими, наприклад, є пошкодження газопроводів при виконанні робіт (ст.103/2 КУпАП), самоуправство (ст. 186), пошкодження або самовільна вирубування озеленюваль­них насаджень у містах (ст. 153) та ін.

Проступки, які містять у собі лише небезпеку чи можливість спричинення шкоди і посягають на правову форму, є формальни­ми. Такими є порушення (невиконання) загальнообов'язкових пра­вил, що окреслюють певні обов'язки, права. Такими, наприклад, є: порушення вимог законодавства про працю і правил охорони праці (ст. 41 КпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-проти­епідемічних правил і норм (ст. 42 КпАП), порушення правил, норм та інструкцій по безпечному веденню робіт у галузях промисловості (ст. 93 КУпАП) та ін.

Формальні та матеріальні склади можуть об'єднуватись і в од­ній статі Кодексу про адміністративні правопорушення. Наприклад, ч. 1 ст. 77 КУпАП передбачає відповідальність лише за порушення вимог пожежної безпеки, частина друга цієї статті - за знищення або пошкодження лісу внаслідок порушення цих правил або підпалу.

На міру суспільної небезпеки правопорушення впливає також характер діяння (повторність, грубе порушення) і відповідно обу­мовлює посилення адміністративної відповідальності.

Юридичною формою виразу суспільної шкідливості адміністра­тивного проступку є протиправність.

Протиправність - це внутрішня властивість адміністративного проступку, яка консолідує як негативну оцінку певного діяння з боку законодавця, як репрезентатора держави, так і власне факт нівеляції правового припису, що детермінує відповідне ставлення до особи-деліквента. Ознака протиправності адміністративного правопорушен­ня випливає з факту його забороненості законом, як такого, що спри­чиняє шкоду або створює загрозу спричинення такої шкоди.

Протиправність розрізняє адміністративне правопорушення як юридичний факт з ряду інших, нехай і неправомірних дій (або бездіяль­ності), на вчинення яких закон не встановив ніяких правових заборон.

Поняття "протиправність" охоплює як вчинки шкідливі, тобто такі, що спричиняють шкоду охоронюваним правом відносинам, правам та законним інтересам особи, так і посягання небезпечні, що мають лише потенційну небезпеку, можливість, загрозу спричинен­ня шкоди.

Винність як ознака адміністративного правопорушення передба­чає наявність у особи відповідного психічного ставлення до вчине­ного діяння та його наслідків. Адміністративне правопорушення є не тільки суспільно-небезпечне, протиправне, а й винне діяння, тобто таке, що є результатом прояву волі і розуму правопорушника.

Людина, вчиняючи той чи інший проступок усвідомлює його ре­зультати, передбачає і враховує його наслідки.

При вчиненні адміністративного проступку вина може проявля­тися як у формі умислу, так і в формі необережності, (ст.ст. 10,11 КУпАП).

Діючи умисно, правопорушник усвідомлює протиправний ха­рактер свого діяння, передбачає і бажає (прямий умисел) або свідо­мо допускає (непрямий умисел) настання шкідливих наслідків.

Адміністративне правопорушення може бути вчинене і з необе­режності. Необережність проявляється у вигляді самовпевненості або недбалості.

Самовпевненість полягає в тому, що особа передбачає настання протиправного, шкідливого наслідку, але легковажно розраховує на його відвернення.

Недбалість полягає в тому, що особа не передбачає можливос­ті настання протиправних наслідків, хоча за цих обставин повинна була і могла їх передбачити.

Таким чином, наявність вини правопорушника в тій чи іншій формі є важливою і необхідною ознакою адміністративного право­порушення, що сприяє полегшенню та уточненню кваліфікації, зу­мовлює об'єктивність підходу при визначенні міри та виду обтяжен­ня, що покладається на винного.

Важливою ознакою адміністративного правопорушення є його ка­раність. Конкретне діяння (дія чи бездіяльність) може бути визнане ад­міністративним правопорушенням тільки в тому випадку, якщо за його вчинення законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Як зазначалося вище, адміністративний проступок характеризується внутрішньою ознакою - протиправністю. Це означає, що певне діяння визначене законодавцем як заборонене і в законодавчому акті зазначене як адміністративний проступок. Якщо певна особа вчиняє дії, заборонені нормами права, або не діє відповідно до правового акту, має місце проти­правне діяння, що тягне за собою застосування адміністративного пока­рання - стягнення. Йдеться про зовнішню ознаку проступку - караність.

Адміністративне покарання може бути застосоване лише у зв'язку з діяннями, які характеризуються умисною або необереж­ною виною. Що ж стосується дій випадкових, то, оскільки вони ви­ключають будь-яку вину: умисну чи необережну, взагалі не тягнуть за собою адміністративної відповідальності (так звані «казуси»).

Адміністративна відповідальність - накладання на правопо­рушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що мають для цих осіб об­тяжливі наслідки матеріального чи морального характеру.

Адміністративна відповідальність - це примусове, з дотриман­ням встановленої процедури, застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного про­ступку заходів впливу, які виконані правопорушником.

Адміністративна відповідальність - це визначення повноваженими державними органами через застосування адміністративно-примусових заходів обмежень майнових, а також особистих благ і інтересів за здійснення адміністративних правопорушень.

Тільки особиста (персональна) відповідальність за адміністра­тивні правопорушення здатна здійснювати такі функції покарання, як осуд, попередження, виправлення, перевиховання особи.

Встановлення особистої вини, форм її прояву - є основною умо­вою (суб'єктивною підставою) застосування відповідальності, пока­рання.

В офіційному визначенні адміністративного проступку зафік­сована ще одна ознака "посягання", що свідчить про матеріальний зміст адміністративного проступку. Сам факт посягання передбачає завдання шкоди суспільним відносинам. Тому, якщо такого посяган­ня на суспільні відносини, які охороняє адміністративне законодав­ство немає, то відсутнє і адміністративне правопорушення.