7.2.5. Вимагання чужого майна чи грошей
Вимагання чужого майна чи грошей (ст. 189 КК) полягає у вимозі передачі винному:
1) чужого майна, грошей;
2) права на майно, або
3) виконання на користь винного будь-яких дій майнового характеру під погрозою:
а) насильства над потерпілим чи володарем, охоронцем майна або над близькими їм особами (погроза вбити, заподіяти тілесні ушкодження);
б) обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого;
в) розголошення відомостей, які ганьблять потерпілого, володаря чи охоронця майна або близьких їм осіб;
г) пошкодження або знищення майна потерпілого, володаря чи охоронця чужого майна, що перебуває у їх віданні чи під охороною.
Погроза при вимаганні чужого майна чи грошей повинна бути дійсною, а не уявною, вигаданою, і звернена у недалеке майбутнє. Форма погрози вирішального значення не має. Вона може бути заявлена письмово, усно, по телефону, через інших осіб тощо.
Насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 1 і ч. 2 ст. 189 КК), визнається заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені при вимаганні, повністю охоплюються ч. 1 і ч. 2 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за
іншими статтями КК не потребують'.
Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильства (ч. З ст. 189 КК) - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Це може бути насильство, що призвело до втрати свідомості чи носило характер мордування, стискування шиї, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Застосування до потерпілого наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволо-діння його майном кваліфікується як вимагання за ч. 1 і ч. 2, або ч. З ст. 189 КК в залежності від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було.
Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, кваліфікується як вимагання за ч. З ст. 189 КК за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких наслідків2.
' Див.: п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Там само.- С. 114.
2Див.: п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
25 грудня 1992 р-Там само-С. 114. 184
Заподіяння в процесі вимагання легкого (ст. 125 КК) середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК) позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 146 КК), нанесення побоїв, що носили характер мордування (ч, 2 ст. 126 КК) повністю охоплюються ч. З ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за зазначеними статтями не потребує.
Вбивство з необережності при насильницькому вимаганні також повністю охоплюється ч. 4 ст. 189 КК за ознакою спричинення тяжких наслідків і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребує. Якщо в процесі вимагання потерпілому або близьким йому особам було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або кого-небудь з них було умисно вбито, то дії винного утворюють сукупність злочинів і вони кваліфікуються за ч. 4 ст. 189 КК (за ознакою насильства, небезпечного для життя або спричинення тяжких тілесних ушкоджень) і ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК або п. 6 ч. 2 ст. 115 КК'.
Психічне насильство при вимаганні полягає в погрозі негайно чи в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб (родичів, інших осіб, доля яких не байдужа потерпілому).
Якщо винний погрожував потерпілому вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 189 КК. Додаткової кваліфікації за ст. 129 КК ці дії не потребують.
Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він не виконає вимоги передати майно чи гроші, то ця погроза буде реалізована.
Відомостями, що ганьблять потерпілого чи його близьких або рідних, вважаються такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку, принизить честь і гідність його чи близьких йому людей. Це можуть бути відомості про інтимні сторони життя, захворювання, негідні вчинки, дійсні чи вигадані фізичні або психічні вади тощо.
Погроза розголосити такі відомості - це погроза повідомити про них тій особі (особам), якій вони невідомі і чи ознайомлення з ними небажане для потерпілого.
Погроза пошкодити або знищити майно стосується майна належного потерпілому або його близьким чи рідним.
Див.: п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р-Там само-С. 114-115.
Умисне знищення або пошкодження майна при вимаганні, якщо воно було вчинене не підпалом чи іншим за-гальнонебезпечним способом, кваліфікується за ч. 2 ст. 189 КК, а в разі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ~ за ч. 4 ст. 189 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за ч. 1 ст. 194 КК або ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК не потрібно'.
Якщо ж майно було знищене чи пошкоджене підпалом або іншим загальнонебезпечним способом, то дії винної особи додатково кваліфікуються і за ч. 2 ст. 194 КК
За багатьма ознаками вимагання майна чи грошей має схожість із розбоєм. Відрізняються ці злочини тим, що:
1. При вимаганні винний може вимагати передати йому не тільки чуже майно чи гроші, але і право на чуже майно (незаконно видати ордер на квартиру, незаконно призначити пенсію, премію, передати йому право на житло, житлову площу тощо).
2. При розбою погроза спрямована тільки на особу, підпалу нападу, а при вимаганні погроза може бути спрямована і на інших осіб (рідних та близьких потерпілого).
3. На відмінність від розбою, погроза при вимаганні полягає в застосуванні насильства не негайно, не під час вимоги передачі винному майна чи грошей, а в недалекому майбутньому, якщо вимога не буде виконана.
Пленум Верховного Суду України в Постанові, від 25 грудня 1992 № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності») зазначив, що при відмежуванні вимагання від грабежу чи розбою належить виходити з того, що при грабежі і розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб у майбутньому, кваліфікується як вимагання за ст. 189 КК.
' Див.: п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Там само.- С 116.
Якщо погроза насильством або саме насильство були застосовані з метою заволодіння майном потерпілого в момент. нападу, але у зв'язку з відсутністю у нього майна вимога про передачу його винною особою була перенесена на майбутнє, дії такої особи кваліфікуються залежно від характеру погроз чи насильства як розбій або як замах на грабіж і за відповідною ст. 189 КК, якщо останні дії являли собою вимагання'.
Вимагання - це незаконна вимога передати винному чуже майно чи гроші2. На їх отримання винний немає ніяких підстав. Тому не буде злочином, передбачена ст. 189 КК, вимога передати майно чи гроші, хоча із застосуванням насильства чи погроз його застосування, але з приводу того майна, на отримання якого ця особа має право.
Не вважається вимаганням також вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством повернути борг, якщо він виник на законних підставах.
Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, попередня змова, група осіб та ін.), вимагання визнається кваліфікованим, якщо воно вчинене:
а) організованою групою або
б) завдало великої шкоди, або
в) вчинене посадовою особою.
Організованою групою називається стійке об'єднання двох і більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, про наявність цієї кваліфікуючої ознаки можуть свідчити;
а) розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину;
б) розподіл ролей;
в) наявність організатора (керівника) групи;
г) прикриття своєї діяльності, як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (в тому числі і підкупом хабарами посадових осіб);
д) вербування нових членів;
е) наявність загальних правил поведінки;
ж) наявність матеріальної бази - транспорту, приміщень, сховищ, коштів тощо.
Див.: п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Там само.- С. 116, .
Вимагання як назва злочинів, передбачених ст. 189 КК, дуже невдала, оскільки вимагання, по-перше, не повно і неточно викриває сутність цих злочинів, а по-друге, вимагання чужого майна (грошей) е обов'язковою ознакою багатьох інших злочинів, наприклад, передбачених ст. 354 КК. Більш вдалою назвою цих злочинів було б «здирство», як їх називав М. Грушевський.- Див.: М. Грушевський. Історія України-Руси. Т. П. Київ, Наукова думка, 1995-С. 375.
Від банди організована група відрізняється лише ознакою озброєності. Тому якщо організована група озброєна, то відповідальність її керівника і членів, які вчинили вимагання чужого майна чи грошей, настає за ст. 257 КК. Кваліфікувати їх дії додатково за ч. 4 ст. 189 КК непотрібно'.
При визначенні шкоди у великих чи особливо великих розмірах враховуються:
а) вартість викраденого на час вчинення злочину;
б) кількість викраденого майна;
в) значущість викраденого майна для потерпілого;
г) матеріальне становище потерпілого;
д) наявність у нього утриманців тощо.
Не враховуються при цьому критерії, які не мають матеріального змісту (дефіцитність викрадених речей, престижність володіння ними тощо).
Великої шкоди завдають збитки, заподіяні передачею майна чи грошей винному, а також збитки, заподіяні потерпілому чи його близьким або рідним знищенням або пошкодженням їх майна.
Розмір заподіяних потерпілому збитків визначається, виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується визначення вартості й тих речей, які були створені чи вирощені потерпілим трудовою діяльністю.
Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, то його вартість визначається, виходячи з цих цін на час вчинення злочину.
За відсутності цін на майно його вартість визначають експерти.
Для кваліфікації дій винної особи за ч. З ст. 189 КК за ознакою заподіяння потерпілому шкоди у великому розмірі необхідно довести, що така шкода справді мала місце. Неправильно, наприклад, за ч. З ст. 189 КК було кваліфіковано дії М. і П. Вони були засуджені за те, що вимагали у Д. 15 тис. крб., погрожуючи застосувати до нього і членів його сім'ї насильство. Судом було встановлено, що засуджені, погрожуючи застосувати насильство до потерпілого і членів його сім'ї, вимагали у нього 15 тис. крб. На їх вимогу Д. поклав у обумовленому місці грошову «ляльку», в якій фактично було 100 крб. Коли М. і П. забирали пакунок, їх затримали працівники міліції.
Президія обласного суду, розглянувши справу, зазначила, що кваліфікація дій М. і П. як вимагання, що заподіяло потерпілому великої шкоди, є помилковою.
' Див.: п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Там само.- С. 119-120. М. Й. Коржанський. Кваліфікація злочинів.- Київ, Юрінком, 1998.- С. 75-83.
Вимагання є закінченим з моменту пред явлення вимоги про передачу чужого майна під погрозою заподіяти шкоду потерпілому або його близьким. Лише така кваліфікуюча ознака цього злочину, як заподіяння потерпілому великої шкоди, передбачає відповідно до ч. З ст. 189 КК настання реальних наслідків від злочинних дій винних осіб. Проте в даному випадку Д матеріальної шкоди фактично не заподіяно, отже в діях засуджених немає зазначеної ознаки.
На цих підставах президія обласного суду перекваліфікувала дії М. і П. на ч. 2 ст. 189 КК'.
Частина 4 ст. 189 КК визнає вимагання особливо кваліфікованим, якщо воно було вчинене із заподіянням тілесних ушкоджень, що спричинило втрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу чи інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, заподіяння смерті чи таких само тілесних ушкоджень третім особам, заподіяння останнім великої шкоди, а також інші наслідки, які суд з урахуванням конкретних обставин може визнати тяжкими.
Якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, привласнення чи розтрату, або вимагання і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене кваліфікується за тією частиною, яка передбачає більш тяжкий злочин.
Див.: Постанову президії Вінницького обласного суду у справі М і П.- Практика судів України в кримінальних справах.- С. 82-83. Здасться, що кваліфікація дій М. і П за ч. 2 ст. 189 КК теж неправильна. Адже судом і президією було встановлено, що М. і П. мали намір вчинити вимагання із заподіянням потерпілому великої шкоди (вимагали 15 тис. крб.), але цього наслідку не досягай з причин, від них не залежних, що відповідно до ч. 2 ст. 15 КК є замах на злочин. Твердження президії обласного суду про те, що вимагання вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги передати майно, відноситься лише до частини 1 ст. 189 КК. Кваліфіковані види вимагання чужого майна, відносно яких законом передбачено настання певних наслідків - знищення майна, велика шкода, інші тяжкі наслідки (ч. 2 і 3 ст. 189 КК) -можуть визнаватися закінченими лише тоді, коли такі наслідки настали. Якщо ж винні прагнули досягти цих наслідків, мали намір заподіяти потерпілому велику шкоду, але досягти цих наслідків не змогли з причин, від них не залежних, то їх дії належить кваліфікувати як замах на цей злочин за ч. 2 ст. 15 і ч. З ст. 189 КК. Кваліфікувати дії М. і П. за ч. 2 ст. 189 КК означає безпідставно звільнити їх від відповідальності за більш тяжкий злочин, який вони в дійсності вчинили.
При цьому всі кваліфікуючі ознаки злочину повинні бути осудні винному і вказані у всіх процесуальних документах - у постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку і в мотивованій частині вироку.
Суб'єктивна сторона вимагання чужого майна (ст.189 КК) характеризується прямим умислом і корисливою метою - застосуванням погрози заволодіти чужим майном.
Кримінальна відповідальність за вимогами чужого майна настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).
Карається вимагання:
за ч. 1 ст. 189 КК - обмеженням волі на строк до п'яти
років або позбавленням волі на той самий строк,
за ч. 2 ст. 189 КК - позбавленням волі на строк від трьох
до семи років;
за ч. З ст. 189 КК - позбавленням волі на строк від п'яти
до десяти років із конфіскацією майна;
за ч. 4 ст. 189 КК - позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
7.2.6. Розкрадання чужого майна способом обману (шахрайство)
Шахрайством називається викрадання чужого майна або протизаконне набуття права на чуже майно обманом чи зловживанням довір'я. Від інших форм розкрадання шахрайство відрізняється способом заволодіння чужим майном чи правом на майно: для цього винний застосовує обман чи зловживає довір'ям потерпілого (володаря майна).
Обман - це призведення до помилки потерпілого чи володаря майна повідомленням йому неправдивих відомостей або приховуванням певних обставин з метою викликати у потерпілого (чи володаря майна) впевненість про вигідність або обов'язковість передачі майна чи права на майно.
Зловживання довір'ям - це несумлінне використання довір'я
потерпілого чи володаря майна для заволодіння їх майном.
Важливою обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим (володарем) майна чи права на
майно винному.
Обман при шахрайстві стосується фактів і обставин, які
відносяться до особи винного, різних предметів і явищ. Існує п'ять типових способів обману при шахрайстві, коли винний:
1. Видає себе за особу, яка має право на отримання майна (грошей) і якою він в дійсності не є. Видає себе, наприклад, за інкасатора, за представника власника, за посланця близької потерпілому особи тощо.
2. Отримує плату за роботу, виконувати яку не має наміру чи кошти на придбання речі (майна), якщо взятого на себе зобов'язання виконувати наміру не має .
3. Змінює зовнішність речі чи видає одну річ за іншу (мідну за золоту, «ляльку» за пачку грошей і т. ін.);
4. Змовчує про обставини, які для цього випадку є істотними й обов'язковими (наприклад, отримання виплат на померлу дитину);
5. Надає підроблені документи для отримання майна чи грошей (підроблені накладні, вимоги, чеки, лотерейні квитки тощо).
Якщо потерпілий у зв'язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном засобом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності до того підстав, може кваліфікуватися за ст. 185 КК, а заволодіння правом на майно - як недійсна угода (ст. 51, 52, 54, 55 ЦК України)2. Зловживання довір'ям - це обман довір'я, яке було виражено потерпілим винному. Використовуючи надане йому довір'я винний звертає у свою власність передане йому майно (наприклад, аванс за майбутню роботу, отримане напрокат тощо).
Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання кваліфікується як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його привласнити, а зобов'язання - не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі у вигляді хабара, маючи намір не передавати їх, а привласнити, то вчинене кваліфікується як шахрайство за ст. 190 КК. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на давання хабара, то його дії кваліфікуються за сукупністю злочинів за ст. 190 КК і ст. 15, ст. 27 і відповідною частиною ст. 369 КК3.
Див.: п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Постанови Пленуму Верховного Суду України.-.117.
Див.: п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р-Там само-С. 117.
Див.: п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Постанови Пленуму Верховного Суду України.-Київ, 1993-С. 117.
Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір'ям вчиняє інший злочин (ст. 353, 358 КК), її дії кваліфікуються за ст. 190 КК і за статтею, яка передбачає відповідальність за цей злочин.
Шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям, зловживала владою чи посадовими повноваженнями, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей ст. 190 і 364 КК.
Найбільш істотними ознаками шахрайства є такі його властивості:
1. Особа, яка передає винному майно чи гроші, не усвідомлює факту обману.
2. Особа, яка передає винному майно чи гроші, помиляючись вважає, що отримання - передача майна є правомірною і вона добровільно передає його винному назавжди.
3. Разом з передачею майна чи грошей винному передаються і всі повноваження власника (або частина їх).
За цими ознаками шахрайство відрізняється від крадіжки, яка була вчинена із застосуванням хитрощів чи обману, що полегшили її вчинення, або з використанням доступу до майна. У деяких випадках крадіжка може бути вчинена відносно майна, яке було передано винному з певною метою (передати, перевезти, зберегти).
Шахрайство відрізняється від такої крадіжки за характером і змістом передачі майна:
1. Якщо при передачі майна винному передаються також і повноваження власника або хоча б частина їх, то викрадання кваліфікується як шахрайство за ст. 190 КК.
2. Якщо ж при передачі майна винному ні в якій мірі повноваження власника не передаються, а майно йому передається для охорони, передачі третім особам, перевезення, то викрадення кваліфікується як крадіжка за ст. 185 КК.
Шахрайство вважається закінченим з моменту заволо-діння майном, з моменту передачі йому майна, оскільки воно передається йому добровільно, то з цього моменту він має можливість ним розпоряджатися.
Спроба отримати майно чи гроші з допомогою обману чи зловживання довірою, якщо цей намір винному здійснити не вдалося, кваліфікується як замах на шахрайство за ст. 15іст. 190 КК.
Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало потерпілому значної шкоди, кваліфікується за ч. 2 ст. 190 КК, а вчинене у великих розмірах або з використанням електронно-обчислювальної техніки - за ч. З ст. 190 КК, а вчинене в особливо великих розмірах або організованого групою - за ч. 4 СТ.190КК.
Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливою метою - застосуванням обману заволодіти чужим майном, грішми, цінностями.
Кримінальна відповідальність за шахрайство (ст. 190 КК) настає з шістнадцяти років.
Карається шахрайство:
за ч. 1 ст. 190 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років;
за ч. 2 ст. 190 КК - штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років;
за ч. З ст. 190 КК - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років;
за ч. 4 ст. 190 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
- Кримінальне право і законодавство України Частина особлива
- Передмова
- Тема 1. Загальна характеристика особливої частини кримінального законодавства україни
- 1.1. Поняття Особливої частини кримінального законодавства
- 1.2. Система Особливої частини кримінального законодавства
- 1.3. Загальні засади і правила кваліфікації злочинів
- 11. Якщо один злочин є способом, складовою частиною об'єктивної сторони іншого злочину, то перший з них поглинається другим.
- 12. При конкуренції самостійної, окремої норми і норми про співучасть у більш тяжкому злочині застосовується норма про співучасть.
- Тема 2. Злочини проти основ
- 2.1. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України
- 2.2. Посягання на національну і державну безпеку України
- 2.2.1. Державна зрада
- 2. Другою формою державної зради є шпигунство.
- 2.2.2. Шпигунство
- 2.3. Посягання на територіальну цілісність України
- 2.4. Посягання на політичні засади України
- 2.4.1. Посягання на життя а ержавного чи громадського діяча
- 2.5. Посягання на економічні засади України
- Тема 3. Злочини проти життя та здоров'я особи
- 3.1. Загальна характеристика злочинів проти особи
- 3.2. Злочини проти життя
- 3.2.1. Умисне вбивство
- 3.2.2. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання
- 3.2.3. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
- 3.2.4. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони
- 3.2.5. Вбивство з необережності
- 3.2.6. Доведення до самогубства
- 3.3. Злочини проти здоров'я
- 3.3.1. Загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи
- 3.3.2. Умисне тяжке тілесне ушкодження
- 3.3.3. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
- 3.3.4. Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
- 3.3.5. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони
- 3.3.9. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- 3.3.12. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- 3.3.13. Розголошення відомостей про проведення і медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- 3.3.14. Зараження венеричною хворобою
- 3.3.15. Незаконне проведення аборту
- 3.3.16. Залишення у небезпеці
- 3.3.17. Неподання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя становили
- 3.3.18. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
- 3.3.20. Неподання допомоги хворому медичним працівником
- 3.3.21. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
- 3.3.22. Порушення прав пацієнта
- 3.3.23. Незаконне проведення дослідів над людиною
- 3.3.24. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
- 3.3.25. Насильницьке донорство
- Законодавство до теми
- 15. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.
- 16. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.
- Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи
- 4.1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи
- 4.2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
- 4.3. Захоплення заручників
- 4.4. Підміна дитини
- 4.6. Експлуатація дітей
- 4.7. Незаконне поміщення у психіатричний заклад
- Тема 5. Статеві злочини
- 5.1. Загальна характеристика статевих злочинів
- 5.2. Зґвалтування
- 5.3. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом
- 5.4. Примушування до статевого зв'язку
- 5.5. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
- 5.6. Розбещення неповнолітніх
- Тема 6. Злочини проти
- 6.1. Загальна характеристика посягань на конституційні права громадян
- 6.2. Злочини проти політичних прав громадян
- 6.2.2. Підлог виборчих документів, приписка або неправильний підрахунок голосів
- 6.2.3. Порушення таємниці голосування
- 6.2.4. Порушення законодавства про референдум
- 6.2.5. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до релігії
- 6.3. Посягання на інші права та свободи громадян
- 6.3.1. Порушення недоторканності житла
- 6.3.2. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку
- 6.3.3. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
- 6.3.4. Ухилення віл, сплати коштів на утримання непрацездатних батьків
- 6.3.5. Зловживання опікунськими правами і залишення підопічних дітей без нагляду і допомоги
- 6.3.6. Розголошення таємниці усиновлення
- 6.3.7. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
- 6.3.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
- 6.3.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
- 6.3.10. Грубе порушення законодавства про працю
- 6.3.13. Невиплата заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших, установлених законом виплат
- 6.3.14. Порушення авторських прав
- 6.3.15. Порушення права на об'єкти промислової власності
- 6.3.16. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
- 6.3.17. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь
- 6.3.18. Перешкоджання відправленню релігійного обряду
- 6.3.19. Порушення недоторканності приватного життя
- 6.3.20. Порушення права на отримання освіти
- 6.3.21. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
- 6.4. Злочини проти народного здоров'я
- 6.4.1. Посягання на здоров'я людей під приводом релігійних обрядів
- Тема 7. Злочини проти власності
- 7.1. Загальна характеристика злочинів проти власності
- 7.2. Розкрадання чужого майна
- 7.2.1. Розкрадання чужого майна способом крадіжки
- 7.2.2. Розкрадання чужого майна способом грабежу
- 7.2.3. Розкрадання чужого майна способом розбою
- 7.2.4. Викрадення способом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання
- 7.2.5. Вимагання чужого майна чи грошей
- 7.2.7. Привласнення, розтрата і розкрадання способом зловживання посадовими повноваженнями
- 7.3. Спричинення майнової шкоди без ознак розкрадання
- 7.4. Привласнення знайденого майна або такого, що випадково опинилося у винного
- 7.5. Знищення або пошкодження чужого майна
- 7.6. Погроза знищення майна
- 7.7. Недбале ставлення до охорони чужого майна
- 7.8. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочином
- Тема 8. Господарські злочини
- 8.1. Загальна характеристика господарських злочинів
- 8.3 Незаконні дії з фінансовими документами
- 8.4. Контрабанда
- 8. 6. Заняття забороненими видами господарської діяльності
- 8.7. Незаконні операції підакцизними товарами
- 8.8. Фіктивне підприємство
- 8.9. Протидія законній господарській діяльності
- 8.10. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
- 8. 11. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
- 8.12. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом
- 8.13„ Порушення законодавства про бюджетну систему України
- 8.15. Ухилення від сплати податків
- 8.16. Порушення порядку вчинення операцій з металобрухтом
- 8.17. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
- 8.18. Підроблення знаків поштової оплати або проїзних квитків
- 8.20. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
- 8.21. Фіктивне банкрутство
- 8.22. Доведення до банкрутства
- 8. 23. Приховування банкрутства
- 8.24. Незаконні дії у разі банкрутства
- 8.25. Шахрайство з фінансовими ресурсами
- 8.26. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів
- 8.27. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
- 8.28. Обман покупців та замовників
- 8.29. Фальсифікація засобів вимірювання
- 8.30. Випуск або реалізація недоброякісної продукції
- 8.31. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування
- 8.32. Незаконне використання товарного знака
- 8.33. Порушення антимонопольного законодавства
- 8.34. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
- 8.35. Розголошення комерційної таємниці
- 8.36. Незаконна приватизація державного, комунального майна
- 8.37. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
- 8.38. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації майна державних підприємств та їх подальшого використання
- Тема 9. Екологічні злочини
- 9.1. Загальна характеристика злочинів, які посягають на суспільні відносини безпечного і раціонального використання природних ресурсів
- 9.2. Порушення правил екологічної безпеки
- 9.3. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
- 9.4. Приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки або захворюваність населення
- 9.5. Забруднення або псування земель
- 9.6. Порушення правил охорони надр
- 9.7. Забруднення атмосферного повітря
- 9.8. Порушення правил охорони вод
- 9.9. Забруднення моря
- 9.10. Порушення законодавства про континентальний шельф України
- 9.11. Знищення або пошкодження лісових масивів
- 9.12. Незаконна порубка лісу
- 9.13. Порушення законодавства про захист рослин
- 9.14. Незаконне полювання
- 9.15. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
- 9.16. Проведення вибуховихробіт з порушенням правил охорони рибних запасів
- 9.17. Порушення ветеринарних правил
- 9.18. Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, взятих під охорону держави
- 9.20. Безгосподарське використання земель
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к
- Тема 10. Злочини проти громадської безпеки
- 10.1. Створення злочинної організації
- 10.2. Сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності
- 10.3. Бандитизм
- 10. 4. Терористичний акт
- 10.5. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
- 10.6. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
- 10.7. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку
- 10.8. Викрадення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів
- 10.9. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
- 10.10. Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів
- 10.11. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
- 10.12. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
- 10.13. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
- 10.14. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
- 10.15. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
- 10.16. Порушення правил пожежної безпеки
- Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва
- 11.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки виробництва
- 11.2. Порушення вимог законодавства про охорону праці
- 11.3. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
- 11.4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
- 11.5. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки
- 11.6. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
- 2. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.
- Тема 12. Злочини проти безпеки руху ______та експлуатації транспорту
- 12.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- 12.2. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту
- 12.3. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
- 12.4. Угон або захоплення поїзда, повітряного, морського чи річкового судна
- 12.5. Блокування транспортних комунікацій або зазоплення транспортних підприємств
- 12.6. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків
- 12.7. Порушення правил повітряних польотів
- 12.8. Порушення порядку використання повітряного простору України
- 12.9. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
- Карається самовільне без нагальної потреби зупинення
- 12.10. Ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха
- 12.11. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден
- 12.12. Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
- 12.13. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів
- 12.15. Незаконне заволодіння транспортним засобом
- 12.16. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
- 12.17. Порушення чинних на транспорті правил
- 12.18. Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів
- Законодавство до теми
- Література до теми
- Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності
- 13.1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку і моральності
- 13.2. Злочини проти громадського порядку
- 13.2.1. Групове порушення громадського порядку
- 13.2.2. Масові заворушення
- 13.2.3. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
- 13.2.4. Хуліганство
- 13.3. Злочини проти громадської моральності
- 13.3.1. Наруга над могилою
- 13.3.5. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
- 13.3.6. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
- 13.3.7. Проституція
- 13.3.8. Втягненая неповнолітніх у злочинну діяльність
- Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
- 14.1. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення
- 14.2. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
- 14.3. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- 14.4. Незаконні операції з наркотичними засобами і психотропними речовинами
- 14.5. Розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.6. Незаконні операції з наркотичними засобами або психотропними речовинами без мети їх збуту
- 14.7. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
- 14.8. Незаконні операції з прекурсорами
- 14.9. Розкрадання прекурсорів
- 14.11. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.12. Схиляння до вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів
- 14.13. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів
- 14.14. Організація або утримання місць для незаконного вживання або вироблення наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.17. Порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
- 14.18. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин
- 14.19. Організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
- 14.20. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
- 14.21. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів
- 14.22. Порушення правил боротьби з епідеміями
- 14.23. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к.,
- Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
- 15.1. Посягання на обороноздатність України
- 15.1.1. Розголошення державної таємниці
- 15.1.2. Втрата документів, що містять державну таємницю
- 15.1.3. Передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави
- 15.2. Посягання на державний суверенітет України
- 15.2.1. Незаконне перетинання державного кордону України
- 15.2.2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
- 15.2.4. Порушення правил міжнародних польотів
- 15.2.5. Ухилення від призову на строкову військову службу
- 15.2.6. Ухилення від призову за мобілізацією
- 15.2.7. Ухилення військовозобов'язаного від навчальних зборів чи військового обліку
- Тема 16. Злочини проти порядку управління
- 16.1. Загальна характеристика злочинів проти порядку управління
- 16.2. Окремі злочини проти порядку управління
- 16.2.1. Наруга над державними символами
- 16.2.2. Незаконне підняття Державного Прапора України
- 16.2.3. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій
- 16.2.4. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
- 16.2.6. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу
- 16.2.7. Втручання у діяльність державного діяча
- 16.2.8. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
- 16 .2.9. Погроза або насильство щодо державного чи громад ського діяча
- 16.2.10. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
- 16.2.11. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування або військовослужбовця
- 16.2.12. Захоплення представника, влади або працівника правоохоронного органу як заручника
- 16.2.13. Погроза або насильство щодо посадової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок
- 16.2.15. Умисне знищення або пошкодження майна посадової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок
- 16.2.18. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань
- 16.2.23. Пошкодження ліній зв 'язку
- 17.2. Неправомірне втручання у роботу автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- 17.3. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
- 17.4. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- Тема 18. Посадові злочини
- 18.2. Окремі посадові злочини
- 18.2.2. Перевищення влади або посадових повноважень
- 18.2.4. Одержання хабара
- 18.2.5. Давання хабара
- 18.2.6. Провокація хабара
- 18.2.7. Посадове підроблення
- Законодавство до теми
- 13. Практика судів України в кримінальних справах.- к.,
- Тема 19. Злочини проти правосуддя
- 19.1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя
- 19.2. Окремі злочини проти правосуддя 19.2.1. Незаконний арешт, затримання або привід
- 19.2.8. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
- 19.2.10. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
- 19.2.11. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
- 19.2.12. Невиконання судового рішення
- 19.2.14. Завідомо неправдиве показання
- 19.2.16. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
- 19.2.17. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
- 19.2.19. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
- 19.2.26. Приховування злочинів
- 19.2.27. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.
- Тема 20. Військові злочини
- 20.1. Загальна характеристика військових злочинів
- 20.2. Поняття військового злочину
- 20.3. Окремі військові злочини
- 20.3.2. Невиконання наказу
- 20.3.4. Погроза або насильство щодо начальника
- 20.3.7. Дезертирство
- 20.3.8. Ухилення від військової служби самокаліченням або іншим способом
- 20.3.14. Порушення правил водіння або експлуатації машин
- 20.3.18. Порушення статутних правил несення прикордонної служби
- 20.3.19. Порушення статутних правил несення бойового чергування
- 20.3.20. Порушення статутних правил внутрішньої служби
- 20.3.22. Зловживання військовою посадовою особою владою чи посадовим становищем
- 20.3.23. Недбале ставлення до військової служби
- 20.3.24. Перевищення військовою посадовою особою влади або посадових повноважень
- 20.3.25. Бездіяльність військової влади
- 20.3.26. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
- 20.3.27. Залишення гинучого військового корабля
- 20.3.28. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
- 20.3.29. Добровільна здача в полон
- 20.3.30. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
- 20.3.31. Мародерство
- 20.3.32. Насильство над населенням у районі воєнних дій
- 20.3.33. Погане поводження з військовополоненими
- Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- 21.1. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- 21.2. Пропаганда війни
- 21.3. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни
- 21.4. Порушення законів та звичаїв війни
- 21.5. Застосування зброї масового знищення
- 21.6. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення
- 21.7. Екоцид
- 21.8. Геноцид
- 21.10. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
- 21.11. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
- 21.12. Піратство
- 21.13. Найманство
- Прикінцеві та перехідні положення