2. Другою формою державної зради є шпигунство.

Законом (ст. 114 КК) шпигунством визнається:

а) збирання інформації з метою передачі іноземній дер­жаві, іноземній організації або їх представникам;

б) передача їм же відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, на шкоду інтересам України.

Таким чином, предметом шпигунства є відомості, що становлять державну чи військову таємницю.

Перелік відомостей, що є державною чи військовою та­ємницею, затверджується урядом України спеціальною постановою.

Шпигунство - злочин навмисний. Необережне пові­домлення про таємницю утворює злочин, передбачений ст. 328 КК - розголошення державної таємниці.

За державну зраду у формі шпигунства кримінальній відповідальності підлягають тільки громадяни України.

3. Третю форму державної зради утворює подання іно­земній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні ворожої діяльності проти України.

Це може бути допомога у проведенні:

а) терористичних та диверсійних актів;

б) шкідництва, шпигунства;

в) антиукраїнської агітації та пропаганди;

г) поширення вигадок, чуток;

д) виконання іншого доручення на шкоду Україні: вер­бування агентів, приховування шпигунів тощо.

Якщо така допомога іноземній державі сама по собі міс­тить окремий склад злочину, то вчинене утворює сукупність злочинів - ч. 1 ст. 111 КК + диверсія (ст. 114 КК), чи пося­гання на життя державного діяча (ст. 112 КК).

Не утворюють складу злочину державної зради:

1) незаконний виїзд за кордон (ст. 331, 332 КК);

2) відмова громадянина України повернутися з-за кор­дону;

3) затримання (законне чи незаконне) громадянина

України органами іноземної держави;

4) участь громадянина України у військових формуван­нях іноземної держави без мети шкодити Україні або допо­магати іноземній державі у проведенні ворожої діяльності

проти України.

Перелічені три форми державної зради утворюють

об'єктивну сторону цього злочину (ч. 1 ст. 111 КК).

Важливим є питання про оцінку і кваліфікацію зрадни­цьких намірів, які висловлювались серед інших осіб, були

записані у щоденниках, листах тощо.

У тих випадках, коли зрадницькі наміри були виражені

лише як думки певної особи, вони не містять складу злочи­ну. Якщо ж зрадницькі наміри були поєднані з утворенням умов для їх здійснення або з підмовою інших осіб вчинити зрадництво, то дії такої особи кваліфікуються як готування до державної зради (ст. 14 і ч. 1 ст. 111 КК) або як підбу­рювання до державної зради (ч. 4 ст. 27 і ст. 111 КК).

Відповідальності за державну зраду підлягають лише

громадяни України.

Суспільний стан особи, фах, посада і ніякі інші її влас­тивості не впливають на кваліфікацію зрадницьких дій.

Державна зрада вчинюється тільки з прямим умислом,

винна особа:

а) усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій;

б) передбачає шкоду від своїх дій інтересам України;

в) бажає настання таких наслідків своїх дій, оскільки діє з метою завдати такої шкоди Україні.

Мотивами державної зради можуть бути:

1) ворожість до України;

2) помста Українській державі;

3) корисливість;

4) боягузтво та ін.

Визначення ознак суб'єктивної сторони складу злочину має важливе значення для:

1) встановлення в діях особи складу злочину ч. 1 ст.ШКК;

2) відмежування державної зради від суміжних злочинів.

Частина 2 ст. 111 КК передбачає звільнення від кримі­нальної відповідальності громадянина України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, інозем­ної організації або їхніх представників:

а) не вчинив ніяких дій і б) добровільно заявив органам влади України про свій зв'язок із ними.

Кримінальна відповідальність виключається лише за су­купністю цих обох умов. За відсутності однієї з них відпо­відальність не виключається.

Норма ч. 2 ст. 111 КК є спеціальна форма діяльного ка­яття і повністю звільнює від відповідальності за вчинене.

Застосовується ця норма лише до громадян України.

Карається державна зрада позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.