18.2. Окремі посадові злочини

18.2.1. Зловживання владою або посадовими повноваженнями

Зловживанням владою чи посадовими повноважен­нями називається використання посадовою особою вла­ди чи наданих їй посадових повноважень всупереч ін­тересам служби для отримання матеріальної чи іншої особистої вигоди, поєднане із заподіянням істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охороню-ваних законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України).

Як зловживання владою або посадовими повноваження­ми діяння може кваліфікуватися лише у випадках, коли по­садова особа, діючи з корисливих спонукань або іншої осо­бистої заінтересованості, використовує надані їй по службі повноваження. Якщо при вчиненні діяння суб'єкт не вико­ристовував наданих йому по службі прав і повноважень, то він діяв як приватна особа і не може бути відповідальним 'за

посадовий злочин.

Головною ознакою злочину, передбаченого ст. 364 КК

України, є зловживання посадовою особою своїми посадо­вими повноваженнями, тобто використання їх на шкоду ін­тересам служби. Діяння може кваліфікуватися за ст. 364 КК України лише за умови, що посадова особа використала свої посадові повноваження на шкоду державним або громадсь­ким інтересам з метою отримання особистої вигоди. Зловжи­вання владою чи посадовими повноваженнями - це завжди вчинення дій всупереч інтересам і вимогам служби. У кон­кретній справі президія Закарпатського обласного суду зазна­чила, що кримінальна відповідальність за зловживання служ­бовим (посадовим) становищем настає лише у тому разі, коли службова (посадова) особа з корисливих спонукань або з іншої особистої заінтересованості використовує своє службове ста­новище всупереч інтересам служби, чим завдає істотної шко­ди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Суспільна сутність зловживання владою або посадовими повноваженнями полягає в тому, що посадова особа діє всупереч

інтересам служби, вчинює дії які суперечать державним інтересам чи інтересам фізичних або юридичних осіб, супере­чать завданням і призначенням діяльності установи, підпри­ємства чи організації. Такі дії можуть полягати у використанні державного чи колективного майна з корисливих мотивів (машин, механізмів), праці робітників або службовців, неза­конної витрати фінансових чи матеріальних фондів підприєм­ства- установи, організації, приховування розкрадання тощо.

Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є заподіяння посадовою особою істотної шко­ди державним, громадським чи охоронюваним законом правам та інтересам окремих осіб.

При визначенні істотності заподіяної посадовою особою шкоди враховуються: характер наслідків, що настали, розмір і значущість матеріальних збитків, а також порушення осо­бистих немайнових прав та інтересів громадян, кількість по­терпілих від злочину і т. ін. (приховування розкрадання, пе­рерва роботи підприємства, установи, невиконання виробни­чого плану, порушення конституційних прав громадян тощо).

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні мате­ріальних збитків, згідно з приміткою до ст. 364 КК України, вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порушення посадовою особою своїх посадових обов'яз­ків або зловживання своїми посадовими повноваженнями не утворює складу злочину і не може кваліфікуватися за ст. 364 КК України, якщо цим не було заподіяно істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та ін­тересам громадян.

Наприклад, безпідставно було засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України Смолякова, який працював завідуючим лісовим складом райспоживспілки, не вів кількісного обліку у складі, внаслідок чого заплутав облік матеріальних цінностей і створив лишки на 3070 крб. Судова колегія Верховного Суду України, розглянувши справу, зазначила, що у справі не встановлено, що Смоляков створив лишки навмисно і мав при цьому корисливу мету чи якусь іншу особисту зацікав­леність. Навпаки, суд у вироку кваліфікував звинувачення Смолякова як зловживання, хоча зазначив при цьому, що ні інвентаризаційні комісії, ні органи попереднього слідства не встановили витоків і причин утворення лишків на лісоскладі і прагнення Смолякова викрасти ці лишки. З матеріалів справи не видно, що внаслідок дій Смолякова райспожив-спілці була заподіяна не тільки істотна шкода, але й взагалі будь-яка шкода, або що внаслідок його дій постраждали ін­тереси громадян. На підставі викладеного судова колегія Верховного Суду України справу про звинувачення Смоля­кова закрила за відсутністю в його і діях складу злочину.

Заподіяння посадовою особою істотної шкоди держав­ним, громадським або приватним інтересам внаслідок зло­вживання нею своїми посадовими повноваженнями утво­рює склад злочину і кваліфікується за ст. 364 КК України лише у випадку, коли посадова особа використовувала свої посадові повноваження з корисливих мотивів або з іншої особистої заінтересованості.

Корисливістю у кримінальному праві називається праг­нення до отримання матеріальної (майнової) вигоди без затрат власної суспільно корисної праці.

При вчиненні посадового злочину винна особа, діючи з корисливих мотивів, прагне отримати матеріальну вигоду за рахунок використання наданих їй по службі прав і пов­новажень. Для цього посадова особа може використовувати працю підлеглих працівників на власній садовій ділянці, на будівництві дачі, житлового будинку або використовувати на цих роботах безоплатно машини, механізми, що нале­жать підприємству, установі тощо.

Зловживання владою або посадовими повноваженнями,

якщо воно спричинило тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст, 364 КК України. У слідчо-судовій практиці тяжкими наслідками визнаються такі, якими внаслідок зловживання владою чи посадовими повноваженнями заподіяні особливо великі матеріальні збитки, настала смерть потерпілих чи їм були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, приховування особливо тяжких злочинів тощо. Згідно з приміткою до ст. 164 КК України заподіяння матеріальної шкоди визнає­ться тяжкими наслідками, якщо розмір заподіяної шкоди у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян.

Тяжкими також можуть бути визнані і такі наслідки, як повне банкрутство підприємства, аварія або катастрофа, масові отруєння людей, поширення епідемій і т. ін.

Зловживання владою або посадовими повноваженнями ппи обтяжуючих обставинах може кваліфікуватися за ч. 2

364 КК України лише за умови, що тяжкі наслідки на­стали безпосередньо від дій посадової особи, тобто коли між діями посадової особи і тяжкими наслідками, що на­стали, є причинний зв'язок.

Стаття 364 КК України містить загальні норми про від­повідальність за зловживання владою або посадовими пов­новаженнями. У чинному Кримінальному кодексі України, крім того, є чимало спеціальних норм про відповідальність за зловживання посадовими повноваженнями. До них мож­на віднести норми ч. 2 ст. 191, ст. 157-161 КК України.

За наявності у діянні, вчиненому посадовою особою, ознак цих спеціальних норм воно кваліфікується за спеціальною нормою згідно із загальним правилом: при конкуренції за­гальної і спеціальної норми застосовується спеціальна норма.

Найбільш складною є конкуренція ч. 2 ст. 191 КК і ст. 364 КК України, оскільки передбачені ними діяння ма­ють переважну більшість тотожніх ознак - вони вчинюють­ся з корисливих мотивів, з використанням посадових пов­новажень і заподіюють майже подібну матеріальну або майнову шкоду. Відмінність між цими злочинами полягає, головним чином, у способах їх вчинення і в характері запо­діюваної ними шкоди. Викрадення чужого майна зловжи­ванням посадовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України) характеризується тим, що зловжи­вання владою чи посадовими повноваженнями є способом вчинення цього злочину, що посадова особа, зловживаючи владою чи посадовими повноваженнями, протиправне і без­оплатно вилучає з фондів власника гроші або майно (мате­ріальні цінності) і звертає їх на свою користь, у свою влас­ність. Злочинні наслідки цього діяння полягають у змен­шенні фінансових чи майнових фондів власника, тобто в заподіянні прямої майнової шкоди.

За ч. 2 ст. 191 КК України кваліфікується навмисне не­законне одержання посадовою особою чужих коштів у виді премій, надбавок до заробітної плати, а також пенсій та ін­ших виплат вчиненням з цією метою зловживання посадо­вими повноваженнями.

Таким же чином кваліфікується за ч. 2 ст. 191 КК України і завідомо незаконне призначення або виплата посадо­вою особою з корисливою метою або з іншої особистої за­інтересованості державних або колективних коштів у вигляді різних виплат особам, які не мають права на їх отримання.

Від розкрадання чужого майна (ч. 2 ст. 191 КК України)

способом зловживання посадовими повноваженнями зловжи­вання владою або посадовими повноваженнями (ст. 364 КК України) відрізняється тим, що воно хоча і вчинюється з ко­рисливих спонукань, але не поєднане з безпосереднім вилученням майна (грошей) із чужих фондів і безоплатним зверненням його у свою власність чи з передачею його у вла­сність інших осіб. Для діяння, передбаченого ст. 364 КК України, не характерне безпосереднє вилучення майна вико­ристання його самим винним або передача його іншим осо­бам. Зловживання владою або посадовими повноваженнями (ст. 364 КК України) вчинюється у більшості випадків як не­законне використання державного чи колективного майна (без його вилучення із фондів) для отримання особистої виго­ди, тимчасове користування майном без наміру звернути його у свою власність або у власність інших осіб, незаконне вико­ристання в особистих цілях праці підлеглих по службі праців­ників і т. ін. Заподіювана при цьому шкода і майнові збитки мають вигляд не прямої шкоди, а упущеної вигоди.

Дії посадових осіб кваліфікуються за ст. 364 КК України і в тих випадках, коли вони вчинюються із корисливих спо­нукань, які задовольняються за рахунок незаконного отри­мання платежів при розподілі їх між окремими особами за фактично виконані роботи зі зверненням посадовою осо­бою в свою власність частини нарахованих сум.

Таким же чином кваліфікується за ст. 364 КК України і зловживання владою і посадовими повноваженнями, яке не переслідувало мети безоплатного отримання чи виплати державних, колективних або приватних коштів, але внаслідок мало своїм результатом незаконного отримання чи виплату ;

премій, надбавок до заробітної плати або інших платежів. Зловживання владою чи наданими посадовими повно­важеннями, вчинене працівником правоохоронного органу, кваліфікується за ч. З ст. 364 КК.

Зловживання владою або посадовими повноваженнями у

багатьох випадках утворює сукупність злочинів з іншими діяннями, що посягають на власність, систему господарю­вання та інші суспільні відносини.

Зокрема, систематичне придбання чи збут майна, вчине­не посадовою особою з використанням своїх посадових пов­новажень, кваліфікується за сукупністю ст. 364 КК і ст. 198 КК та ст. 185 КК чи ст. 191 КК або ст. 364 КК і ст. 198 КК України як зловживання посадовими повноваженнями і співучасть у викраденні чужого майна.

Посадові особи підприємств (організацій) торгівлі або підприємств громадського харчування (завідуючі магазинами їдальнями, їхні заступники, завідуючі відділами, секція­ми та ін.), які обманюють покупців чи беруть участь у їх обмані за наявності в їхніх діях також і ознак зловживання службовим становищем, підлягають відповідальності за су­купністю ст. 364 КК і ст. 225 КК України. Таким же чином 'аліфікуються дії посадових осіб торговельних підприємств або підприємств громадського харчування, які дали підлег­лим їм по службі працівникам вказівку про обман покупців.

Якщо обман покупців вчинювався у поєднанні з посадо­вим підлогом або з метою покриття нестачі, яка виникла внаслідок халатного ставлення посадової особи підприєм­ства торгівлі чи громадського харчування до своїх посадо­вих обов'язків, дії винного у таких випадках кваліфікують­ся за сукупністю злочинів, передбачених відповідно ст. 225 КК, 366 КК або ст. 225 КК і ст. 367 КК України.

Карається зловживання владою або службовим стано­вищем:

за ч. 1 ст. 364 КК - виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або об­меженням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 364 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. З ст. 364 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною дія­льністю на строк до трьох років.