3.2.1. Умисне вбивство
Головний загальний склад злочину про відповідальність за вбивство містить ч. 1 ст. 115 КК. Ця норма передбачає відповідальність за вбивство, яке характеризується відсутністю як обтяжуючих обставин, які перелічені у ч. 2 ст. 115
КК, так і пом'якшуючих обставин, передбачених ст. 116-118 КК України.
Наявність у злочині інших обставин, що пом'якшують чи обтяжують вбивство, які не містяться у ст. 115-118 КК, теж підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК.
Як свідчить досвід, таке вбивство вчинюється при бійці, під час сварки або зі спонукань помсти чи ревнощів (що також є помстою) та інших подібних випадках.
За ч. 1 ст. 115 КК, наприклад, були кваліфіковані дії X., яка вбила свого чоловіка. Було доведено, що її чоловік п'яний прийшов додому і почав лаятися і ганятися за нею. X. побігла сховатися до сусідів. Вночі вона повернулася додому, побачила, що чоловік спить, взяла сокиру і вдарила його по голові, від чого він помер.
Вбивство зі спонукань помсти кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК лише у тих випадках, коли мета помститися виникла з особливих неприязних відносин між винним та потерпілим. Якщо ж помста виникла у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку, то вбивство кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.
За ч. 1 ст. 115 КК кваліфікується вбивство із помсти за неправомірні чи аморальні дії потерпілого, які проте не були нападом і не утворювали стану необхідної оборони чи крайньої необхідності і не були спроможні викликати фізіологічний афект (ст. 116 КК).
Таким же чином кваліфікується вбивство і в тих випадках, коли мета помсти виникла внаслідок правомірних дій потерпілого, наприклад, докорів за пияцтво.
Різновидом вбивства з помсти є вбивство із ревнощів. Таке вбивство кваліфікується також за ч. 1 ст. 115 КК незалежно від того, були підстави до ревнощів чи ні.
У всіх випадках, коли умисне вбивство було вчинене без перелічених у ст. 115-118 КК обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин, воно підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК України (за несплату боргу, із почуття жалю до потерпілого, з використанням безпорадного стану потерпілого тощо).
Відповідальність за умисне вбивство, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).
Карається умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК України позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Частина 2 ст. 115 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.
Обтяжуючими обставинами ч. 2 ст. 115 КК є:
Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК). Таке вбивство характеризується одним (єдиним) умислом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб.
Вбивство двох чи більше потерпілих може бути вчинене одночасно або в різний час. Ця обставина вирішального значення не має Головне, що поєднує вбивство двох чи більше осіб у п. 1 - це єдність умислу таких дій.
' Див.: Радянське право.- 19б1.-№ 6.-С. 132-133.
За відсутності єдності умислу на вбивство двох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п. 1 кваліфікуються і ті випадки, коли після вбивства однієї особи винний вчинив замах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивство другої людини, якщо всі ці дії (обидва злочини) охоплювались одним умислом.
Разом з тим при спрямованості умислу на вбивство двох або більше осіб вбивство одного з них і замах на життя іншого (другого) не може вважатися закінченим злочином, вбивством двох чи більше осіб, бо злочинний намір вбити двох чи більше не був здійсненим за причин, від волі винного незалежних. Тому такі дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 115 чи ч. 2 ст. 115 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Якщо вбивство двох або більше осіб охоплювалось одним (єдиним) умислом, то перерва в часі між вбивством, одного і вбивством другого (інших) потерпілого юридичного значення не має і на кваліфікацію цього злочину не впливає.
Замах на вбивство кількох осіб кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК немає потреби, якщо спосіб заподіяння смерті був небезпечний тільки для цих потерпілих. Убивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК) відрізняється від вбивства способом, що був небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), суб'єктивно: за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК дії кваліфікуються при намірі винного вбити кількох осіб, а за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК - тоді, коли його умислом охоплювалося заподіяти смерть одному, а щодо інших потерпілих винний діяв необережно - вчинив необережне вбивство (ст. 119 КК) чи поставив потерпілих у небезпечне для життя становище (ст. 135 КК), окрім жертви.
Вбивство двох осіб не може підпадати під ознаки п. 1 ч. 2 ст. 115 КК якщо одне з них було необережним (ст. 119 КК) або вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК), чи в стані фізіологічного афекту (ст. 116 КК).
Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завщомо для винного була у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК).
Для кваліфікації вбивства за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК не мають значення:
а) взаємостосунки винного і потерпілої (чоловік чи жінка,
знайомі, друзі, закохані, зовсім незнайомі);
о) звідки винному було відомо про вагітність потерпілої;
в) строк вагітності;
г) мотиви вбивства (помста, ревнощі, хуліганство).
За відсутності доказів тому, що винний безсумнівно знав
про вагітність потерпілої, його дії не підпадають під ознаки п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. У таких випадках застосовується ч. 1 ст.115ККУкраїни.
Малолітньою визнається дитина віком до 14 років. Життя дитини починається після фізіологічних пологів. Вбивство малолітньої дитини теж кваліфікується за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК лише у випадках, коли винний усвідомлював або міг усвідомлювати, що потерпілою є малолітня дитина, тобто такою, що не досягла віку 14 років. Якщо винна особа сумлінно помилялася, тобто не усвідомлювала і за обставинами не могла усвідомлювати віку дитини, то відповідальність настає за ч. 1 ст. 115 КК.
Умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115 КК).
Заручником називається особа, яку захопили і утримують проти її волі з метою примусити родичів затриманого, державну чи іншу установу чи організацію, посадову чи якусь фізичну особу задовольнити вимоги винного за умови звільнення затриманої особи (ч. 1 ст. 147 КК).
Умисне вбивство двох заручників, чи з особливою жорстокістю, чи з корисливих мотивів, або вчинене на замовлення, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за п. п. 1, 4, 6, 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4ч.2ст.115КК).
У п. 4 ч. 2 ст. 115 КК йдеться не про жорстокість взагалі, бо вбивство - це завжди акт жорстокості, а про особливу жорстокість, коли жертві були заподіяні особливі муки (безпосередньо перед вбивством чи під час його), особливі страждання, або коли винний застосував тортури, мордування, мучено діючу отруту чи спричинив потерпілому безліч поранень. Особлива жорстокість може визначитися у нещадності до жертви, глумі над мерцем, заподіянні особливо тяжких страждань присутнім при вбивстві близьким чи рідним потерпілого.
У судовій практиці визнається, що ознака особливої жорстокості вбивства є у випадках, коли напередодні чи в процесі вбивства до потерпілого застосовувались тортури, мордування або винний глумився над жертвою і при цьому винний мав намір спричинити потерпілому особливі муки та страждання. За п. 4 ч. 2 ст. 115 КК були кваліфіковані дії М., який під час сварки облив свою коханку бензином, підпалив і замкнув її в хаті. У потерпілої було опалено 95% тіла, від чого вона померла у лікарні'.
Не може визнаватися особливою жорстокістю знищення меоця (трупа), а також сама по собі множина (безліч) заподіяних потерпілому поранень.
Вбивство вчинене способом, небезпечним для багатьох інших осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК) має місце тоді, коли винний здійснював намір на вбивство певної особи і при ньому розумів, що він застосовує такий спосіб, який небезпечний для життя не тільки однієї людини. Такими способами можуть бути: постріл у натовп або застосування для вбивства вогню (пожежі), води (затоплення), спорудження різних пасток тощо.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 115 КК вбивство охоплюється у тих випадках, коли небезпека для інших осіб, крім жертви, була реальною, тобто дії винного могли заподіяти їм шкоду (здоров'ю чи життю). Якщо при вбивстві способом, небезпечним для багатьох осіб, були спричинені тілесні ушкодження або заподіяна смерть іншим особам, то воно кваліфікується, крім п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, також і за п. 1 цієї статті чи за статтями, які передбачають відповідальність за тілесні ушкодження.
Вбивство із корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) - це вбивство з метою отримати майно чи майнові прибутки або права. Це може бути також намір звільнитися від майнових витрат. Це може бути і вбивство за винагороду, чи з метою отримання грошей, права на житло, або з метою звільнитися від сплати аліментів на утримання дитини, чи когось іншого з утриманців. Особливість корисливого вбивства полягає в тому, що єдиною перешкодою отримати майнову вигоду чи право на неї є потерпілий, і з настанням його смерті ця перешкода усувається. Для застосування п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, вдалося винному одержати майнову чи іншу винагороду чи ні. Але п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не може застосовуватися у тих випадках, коли вбивець не може одержати майнову вигоду від вчиненого ним убивства, наприклад, звільнитися від сплати боргу.
Не підпадає під ознаки п. 6 ч. 2 ст. 115 КК також убивство дружини з метою звільнитися від неї, бо головним мотивом цього злочину є не корисливий мотив, а мета таким чином розірвати шлюб.
Особливість корисливого вбивства полягає в тому, що його мотив виникає до вчинення злочину, а вбивство є лише здійсненням цього наміру з таких спонукань. Якщо ж намір заволодіти майном потерпілого виник у момент убивства або відразу ж після вбивства, то воно не може кваліфікуватися за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Таке вбивство кваліфікується як вчинене без обтяжуючих обставин, а привласнене після вбивства майно - як крадіжка за ст. 185 КК.
Не підпадає під ознаки п. 6 ч. 2 ст. 115 КК вбивство при Щ охороні власного майна, бо від цього винний не може одержати ніякої вигоди, так само як і у випадках вбивства за заподіяну майнову шкоду (знищення або пошкодження майна винного, коли не виникало стану ні необхідної оборони, ні крайньої необхідності).
Корисливе вбивство за багатьма ознаками схоже на вбивство при розбої, що утворює сукупність злочинів (п. 6 ч.2ст. 115таст. 187 КК).
Відрізняються ці злочини тим, що при корисливому вбивстві:
а) намір отримати майнову вигоду внаслідок вбивства виникає до вчинення вбивства. При розбої винний нападає з метою заволодіти майном потерпілого, яким при розбої буває випадкова, незнайома особа. Вбивство з корисливих мотивів частіше буває вчиненим щодо знайомих осіб;
б) корисливе вбивство вчиняється також з метою отримання майнових прав або майна у майбутньому (наприклад, права на житло чи спадкоємство), тоді як при розбої це зовсім неможливо. При розбої винний прагне заволодіти майном негайно і тільки тим, яке перебуває у потерпілого чи при ньому.
Таким чином, вбивство, вчинене нападом з метою заволодіти майном у момент злочину, утворює сукупність злочинів і кваліфікується за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК та ст. 187 КК. Вбивство, яке не має ознак розбою (без нападу), кваліфікується тільки за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК) характерне тим, що воно вчинюється, як може здатися, без видимих істотних причин, але з явною неповагою до суспільства^ Винний вчинює дії винятково цинічні чи особливо зухвалі. Його поведінка є відвертий виклик громадському порядку й обумовлена бажанням протиставити себе всім, хто його оточує, показати всім свою зневагу до них.
Вбивство з хуліганських мотивів вчинюється іноді без приводу чи з використанням незначного приводу для вчинення злочину. Воно може бути вчинено і як відповідні дії на зауваження потерпілого чи іншу незначну подію (відмову дати закурити, відповісти на запитання чи на пропозицію стати в чергу тощо).
У багатьох випадках вбивство з хуліганських спонукань є кульмінацією хуліганської поведінки винного. Якщо інші хуліганські дії винного були відокремлені місцем чи часом
від вбивства, то вони утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, відповідною частиною ст 296 КК. При ідеальній сукупності цих злочинів все вчинене охоплюється п. 7 ч. 2 ст. 115 КК і додаткова їх кваліфікація за ст. 296 буде зайвою.
У тих випадках, коли конфлікт між винним і потерпілим виник на підставі хуліганських спонукань, а потім переріс в особисті неприязні стосунки між ними, то вбивство вже не може бути кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, бо переважним уже був не хуліганський мотив, а мотив помсти.
Умисне вбивство, особи чи її близького родича, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) вчинюється у тих випадках, коли намір винного був викликаний службовою чи громадською діяльністю потерпілого. Наприклад, вбивство громадянина, який намагався припинити порушення громадського порядку, чи свідка за те, що він дав правдиві показання і т. ін. Приводом до вбивства у таких випадках є службова чи громадська корислива діяльність потерпілого. Власне кажучи, таке вбивство є помстою за суспільне корисливу діяльність потерпілого. Таке вбивство може бути вчинене і відносно того потерпілого, який перешкоджав здійсненню антисуспільних намірів винного (наприклад, вбивство охоронця, слідчого чи прокурора і т. ін.).
За п. 8 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікується вбивство лише у тих випадках, коли дії потерпілого були правомірні. Якщо службова особа або громадянин діяли неправомірно, то вбивство їх за таку діяльність не підпадає під ознаки п. 8 ч.2 ст. 115 КК. Таке вбивство підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК України.
Оскільки п. 8 ч. 2 ст. 115 КК передбачає відповідальність за вбивство «у зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку», то для кваліфікації злочину за цією нормою немає значення, де і коли потерпілий виконував ці обов'язки, як і те - продовжує він їх виконувати чи вже не виконує; немає значення і те, чиї інтереси порушувались службовою чи громадською діяльністю потерпілого - самого винного, його рідних чи друзів.
Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК).
У п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України поєднані два самостійні різні мотиви вбивства, які визнаються законом кваліфікуючими обставинами вбивства. У деяких випадках вони можуть бути в сукупності, одночасно.
Вбивство з метою приховати інший злочин припускає
вчинення винним до цього іншого злочину або замаху на алочин. При цьому для кваліфікації вбивства за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, який злочин був попереднім і хто став потерпілим - чи той же потерпілий, або свідок попереднього злочину, чи інші особи, які, на думку винного, могли його викрити.
За п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України вбивство кваліфікується незалежно від того, чи вдалося винному досягти мети — приховати попередній злочин, а також незалежно й від того, чи можна було таким чином злочин приховати.
Вбивство, з метою приховати інший злочин, утворює з цим попереднім злочином сукупність і вони кваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та статтею, яка передбачає відповідальність за приховуваний злочин, наприклад, умисне вбивство з метою приховати попередній вчинений розбій кваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 чи 3 ст. 187 КК України'.
Вбивство, з метою полегшити вчинення іншого злочину, це є один із засобів усунути ту особу, яка, на думку винного, може перешкодити здійсненню його наміру, наприклад, вбивство охоронця майна. Кваліфікація не змінюється залежно від того, чи вдалося винному вчинити той злочин, який він хотів полегшити вбивством. Вчинення позначеного злочину чи замах на нього утворюють сукупність із вбивством.
Вбивство, поєднане зі зґвалтуванням, або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ет. 115 КК) містить у собі два різних самостійних злочини - вбивство і зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК). Поєднує їх лише те, що один із них (зґвалтування) є кваліфікуючою ознакою другого (вбивство).
Вбивство, поєднане зі зґвалтуванням чи насильницьким і задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, і вчинюється як під час зґвалтування чи замаху на нього, так і після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. В усіх випадках ці злочини утворюють сукупність і кваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 152 чи ч. З ст. 153 КК України.
' Див.: п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р.- Практика судів України в кримінальних та цивільних справах.- К., 1995.- С. 91 -92.
Необережно заподіяна смерть при зґвалтуванні чи
насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом також кваліфікується за сукупністю злочинів - за ст 119 та ч. 4 ст. 152 КК або ч. 2 чи ч. З ст. 153 КК.
Якщо зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом було вчинене групою осіб, то за вбивство, поєднане з ним, відповідають усі співучасники, незалежно від того, чи всі вони мали статевий зв'язок з потерпілою.
Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ет.115 КК України)
Таке вбивство визнається вчиненим за обтяжуючих обставин незалежно від мотивів вбивства (помста, ревнощі, кар'єризм тощо) і від того, хто був виконавцем і замовником вбивства. Вбивство, вчинене на замовлення і за платню, кваліфікується за сукупністю пунктів 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вбивством, учиненим на замовлення, називається умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру.
Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру в таких випадках треба відносити, зокрема, сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо. Діями нематеріального характеру можуть бути будь-які дії, вчинення чи невчи-нення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець тощо).
Дії виконавця умисного вбивства на замовлення кваліфікуються за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності й інших оотяжуючих обставин, зазначених у ч. 2 ст. 115 КК - відповідними пунктами цієї статті. Зокрема, у випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру, дії виконавця, кваліфікуються за пунктами 11 та 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підмовником, або організатором злочину (якщо тільки він не є його спів-виконавцем), і його дії мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 27 та п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п. 6 - якщо виконавець вчинив убивство з метою одержання вигод матеріального характеру; за п. 11 - якщо вбивство було замовлено групі осіб).
Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, кваліфікується за пунктами 11 та 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попереднім зговором групою осіб чи організованою групою, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК.
У разі, коли замовник, який, не є співвиконавцем убивства, діяв з корисливих, а виконавець з якихось інших мотивів - дії замовника кваліфікуються за ет. 27 і пунктами 6 і
11 ч.2ст. 115КК.
Зважаючи на те, що відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї, цей пункт ч. 2 ст. 115 КК не може застосовуватися тоді, коли замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого. У цьому разі замовник повинен нести відповідальність за співучасть у вчиненні того злочину, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив.
У випадках, коли виконавець взяв на себе обов'язок позбавити потерпілого життя, але з незалежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами статей 27 і 15, тап. 1ІЧ.2СТ.115КК.1
' Див.: п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. «Про внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини».
Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою гоупою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України)
Відповідальності за вбивство, вчинене групою осіб, підлягають усі учасники групи незалежно від того, хто безпосередньо заподіяв смерть потерпілому.
Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, має місце тоді, коли у позбавленні потерпілого життя брали участь за попередньою домовленістю як спів-виконавці дві і більше особи.
Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватись і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені:
- застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть;
- подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв'язування його чи утримання під час того, як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті тощо);
- усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви;
- надання особі, яка згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства передачею зброї, давання порад тощо;
- ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.
Якщо учасники групи діяли узгоджено щодо декількох осю, хоча кожен із них позбавив життя одного потерпілого, Д кожного із співучасників кваліфікуються як умисне гоивство двох і більше осіб, вчинене за попереднім зговором, за пунктами 12 та 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Умисним вбивством, вчиненим організованою групою, є умисне позбавлення потерпілого життя, здійснене групою, яка являє собою стійке об'єднання двох і більше осіб, що спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності.
Відповідальність за умисне вбивство, вчинене організованою групою, настає незалежно від того, була вона створена і функціонувала з метою здійснення саме цього вбивства чи для заняття іншою злочинною діяльністю.
Члени організованої групи, що брали участь у вчиненні умисного вбивства, несуть відповідальність за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК без посилання на ст. 27 КК незалежно від того, яку роль вони при цьому виконували.
Якщо організована група являє собою банду, відповідальність її членів настає за ст. 257 та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності підстав - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК .
Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. 116-118 КК
За п. 13 ч. 2 ст. 115 кваліфікується вбивство, що має ознаки ч. 1 чи ч. 2 ст. 115 КК, яке було вчинене повторно. Пункт 13 ч. 2 ст. 115 КК передбачає відповідальність за повторне вбивство, тобто за вбивство, вчинене вдруге (чи більше).
Повторним визнається вбивство, вчинене:
а) за відсутності єдиного умислу на вбивство двох чи більше осіб;
б) у різний час незалежно від тривалості перерви між ними. Повторності не утворює:
а) вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК) чи в стані фізіологічного афекту (ст. 116 КК);
б) вбивство, за яким уже закінчились строки давності (ст. 49 КК) чи судимість знята або погашена (ст. 88 КК);
в) вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК);
г) необережне вбивство (ст. 119 КК);
д) вдруге вчинена спроба замаху на вбивство однієї і тієї самої особи, якщо ці дії охоплювалися одним умислом.
Для кваліфікації злочину за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК не має значення:
а) чи був винний притягнутим до кримінальної відпові- дальності за перше вбивство;
б) чи відбував він покарання за перше вбивство, чи відбув він таке покарання повністю чи частково.
' Див.: п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. «Про внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини».
Вбивство вважається повторним і тоді, коли вбивству чи іамаху на нього передувало вчинення замаху на вбивство або готування до вбивства, а також заподіяння смерті при бандитизмі (ст. 257 КК), посяганні на життя державного діяча (ст. 112 КК) та інших злочинів проти життя.
Для кваліфікації вбивства як повторного за п. 13 ч. 2 ст 115 КК не має значення, яку роль відігравав винний у попередньому вбивстві - був він виконавцем злочину чи іншим співучасником (організатором, підбурювачем чи по-собником). Повторність надає як співвиконавство, так і інша співучасть.
Такі ознаки кваліфікованого вбивства визнаються кримінальним законом як вчиненого при обтяжуючих обставинах.
Частина 2 ст. 115 КК містить вичерпний перелік обтяжуючих обставин, за наявності яких вбивство визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах і кваліфікується за ч.2ст. 115 КК.
Вбивство за інших обтяжуючих злочин обставин (наприклад, з використанням безпорадного стану потерпілого, своїх рідних - батька чи матір тощо), які у ч. 2 ст. 115 КК не згадані, кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно з принципом повноти осудності при кваліфікації вбивства, що містить декілька обтяжуючих обставин, злочин кваліфікується за всіма пунктами ч. 2 ст. 115 КК, які передбачають ці обставини.
Карається умисне вбивство при обтяжуючих обставинах позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна у випадках засудження за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
- Кримінальне право і законодавство України Частина особлива
- Передмова
- Тема 1. Загальна характеристика особливої частини кримінального законодавства україни
- 1.1. Поняття Особливої частини кримінального законодавства
- 1.2. Система Особливої частини кримінального законодавства
- 1.3. Загальні засади і правила кваліфікації злочинів
- 11. Якщо один злочин є способом, складовою частиною об'єктивної сторони іншого злочину, то перший з них поглинається другим.
- 12. При конкуренції самостійної, окремої норми і норми про співучасть у більш тяжкому злочині застосовується норма про співучасть.
- Тема 2. Злочини проти основ
- 2.1. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України
- 2.2. Посягання на національну і державну безпеку України
- 2.2.1. Державна зрада
- 2. Другою формою державної зради є шпигунство.
- 2.2.2. Шпигунство
- 2.3. Посягання на територіальну цілісність України
- 2.4. Посягання на політичні засади України
- 2.4.1. Посягання на життя а ержавного чи громадського діяча
- 2.5. Посягання на економічні засади України
- Тема 3. Злочини проти життя та здоров'я особи
- 3.1. Загальна характеристика злочинів проти особи
- 3.2. Злочини проти життя
- 3.2.1. Умисне вбивство
- 3.2.2. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання
- 3.2.3. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
- 3.2.4. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони
- 3.2.5. Вбивство з необережності
- 3.2.6. Доведення до самогубства
- 3.3. Злочини проти здоров'я
- 3.3.1. Загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи
- 3.3.2. Умисне тяжке тілесне ушкодження
- 3.3.3. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
- 3.3.4. Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
- 3.3.5. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони
- 3.3.9. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- 3.3.12. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- 3.3.13. Розголошення відомостей про проведення і медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- 3.3.14. Зараження венеричною хворобою
- 3.3.15. Незаконне проведення аборту
- 3.3.16. Залишення у небезпеці
- 3.3.17. Неподання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя становили
- 3.3.18. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
- 3.3.20. Неподання допомоги хворому медичним працівником
- 3.3.21. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
- 3.3.22. Порушення прав пацієнта
- 3.3.23. Незаконне проведення дослідів над людиною
- 3.3.24. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
- 3.3.25. Насильницьке донорство
- Законодавство до теми
- 15. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.
- 16. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.
- Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи
- 4.1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи
- 4.2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
- 4.3. Захоплення заручників
- 4.4. Підміна дитини
- 4.6. Експлуатація дітей
- 4.7. Незаконне поміщення у психіатричний заклад
- Тема 5. Статеві злочини
- 5.1. Загальна характеристика статевих злочинів
- 5.2. Зґвалтування
- 5.3. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом
- 5.4. Примушування до статевого зв'язку
- 5.5. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
- 5.6. Розбещення неповнолітніх
- Тема 6. Злочини проти
- 6.1. Загальна характеристика посягань на конституційні права громадян
- 6.2. Злочини проти політичних прав громадян
- 6.2.2. Підлог виборчих документів, приписка або неправильний підрахунок голосів
- 6.2.3. Порушення таємниці голосування
- 6.2.4. Порушення законодавства про референдум
- 6.2.5. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до релігії
- 6.3. Посягання на інші права та свободи громадян
- 6.3.1. Порушення недоторканності житла
- 6.3.2. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку
- 6.3.3. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
- 6.3.4. Ухилення віл, сплати коштів на утримання непрацездатних батьків
- 6.3.5. Зловживання опікунськими правами і залишення підопічних дітей без нагляду і допомоги
- 6.3.6. Розголошення таємниці усиновлення
- 6.3.7. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
- 6.3.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
- 6.3.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
- 6.3.10. Грубе порушення законодавства про працю
- 6.3.13. Невиплата заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших, установлених законом виплат
- 6.3.14. Порушення авторських прав
- 6.3.15. Порушення права на об'єкти промислової власності
- 6.3.16. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
- 6.3.17. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь
- 6.3.18. Перешкоджання відправленню релігійного обряду
- 6.3.19. Порушення недоторканності приватного життя
- 6.3.20. Порушення права на отримання освіти
- 6.3.21. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
- 6.4. Злочини проти народного здоров'я
- 6.4.1. Посягання на здоров'я людей під приводом релігійних обрядів
- Тема 7. Злочини проти власності
- 7.1. Загальна характеристика злочинів проти власності
- 7.2. Розкрадання чужого майна
- 7.2.1. Розкрадання чужого майна способом крадіжки
- 7.2.2. Розкрадання чужого майна способом грабежу
- 7.2.3. Розкрадання чужого майна способом розбою
- 7.2.4. Викрадення способом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання
- 7.2.5. Вимагання чужого майна чи грошей
- 7.2.7. Привласнення, розтрата і розкрадання способом зловживання посадовими повноваженнями
- 7.3. Спричинення майнової шкоди без ознак розкрадання
- 7.4. Привласнення знайденого майна або такого, що випадково опинилося у винного
- 7.5. Знищення або пошкодження чужого майна
- 7.6. Погроза знищення майна
- 7.7. Недбале ставлення до охорони чужого майна
- 7.8. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочином
- Тема 8. Господарські злочини
- 8.1. Загальна характеристика господарських злочинів
- 8.3 Незаконні дії з фінансовими документами
- 8.4. Контрабанда
- 8. 6. Заняття забороненими видами господарської діяльності
- 8.7. Незаконні операції підакцизними товарами
- 8.8. Фіктивне підприємство
- 8.9. Протидія законній господарській діяльності
- 8.10. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
- 8. 11. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
- 8.12. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом
- 8.13„ Порушення законодавства про бюджетну систему України
- 8.15. Ухилення від сплати податків
- 8.16. Порушення порядку вчинення операцій з металобрухтом
- 8.17. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
- 8.18. Підроблення знаків поштової оплати або проїзних квитків
- 8.20. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
- 8.21. Фіктивне банкрутство
- 8.22. Доведення до банкрутства
- 8. 23. Приховування банкрутства
- 8.24. Незаконні дії у разі банкрутства
- 8.25. Шахрайство з фінансовими ресурсами
- 8.26. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів
- 8.27. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
- 8.28. Обман покупців та замовників
- 8.29. Фальсифікація засобів вимірювання
- 8.30. Випуск або реалізація недоброякісної продукції
- 8.31. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування
- 8.32. Незаконне використання товарного знака
- 8.33. Порушення антимонопольного законодавства
- 8.34. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
- 8.35. Розголошення комерційної таємниці
- 8.36. Незаконна приватизація державного, комунального майна
- 8.37. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
- 8.38. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації майна державних підприємств та їх подальшого використання
- Тема 9. Екологічні злочини
- 9.1. Загальна характеристика злочинів, які посягають на суспільні відносини безпечного і раціонального використання природних ресурсів
- 9.2. Порушення правил екологічної безпеки
- 9.3. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
- 9.4. Приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки або захворюваність населення
- 9.5. Забруднення або псування земель
- 9.6. Порушення правил охорони надр
- 9.7. Забруднення атмосферного повітря
- 9.8. Порушення правил охорони вод
- 9.9. Забруднення моря
- 9.10. Порушення законодавства про континентальний шельф України
- 9.11. Знищення або пошкодження лісових масивів
- 9.12. Незаконна порубка лісу
- 9.13. Порушення законодавства про захист рослин
- 9.14. Незаконне полювання
- 9.15. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
- 9.16. Проведення вибуховихробіт з порушенням правил охорони рибних запасів
- 9.17. Порушення ветеринарних правил
- 9.18. Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, взятих під охорону держави
- 9.20. Безгосподарське використання земель
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к
- Тема 10. Злочини проти громадської безпеки
- 10.1. Створення злочинної організації
- 10.2. Сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності
- 10.3. Бандитизм
- 10. 4. Терористичний акт
- 10.5. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
- 10.6. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
- 10.7. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку
- 10.8. Викрадення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів
- 10.9. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
- 10.10. Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів
- 10.11. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
- 10.12. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
- 10.13. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
- 10.14. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
- 10.15. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
- 10.16. Порушення правил пожежної безпеки
- Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва
- 11.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки виробництва
- 11.2. Порушення вимог законодавства про охорону праці
- 11.3. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
- 11.4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
- 11.5. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки
- 11.6. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
- 2. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.
- Тема 12. Злочини проти безпеки руху ______та експлуатації транспорту
- 12.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- 12.2. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту
- 12.3. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
- 12.4. Угон або захоплення поїзда, повітряного, морського чи річкового судна
- 12.5. Блокування транспортних комунікацій або зазоплення транспортних підприємств
- 12.6. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків
- 12.7. Порушення правил повітряних польотів
- 12.8. Порушення порядку використання повітряного простору України
- 12.9. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
- Карається самовільне без нагальної потреби зупинення
- 12.10. Ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха
- 12.11. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден
- 12.12. Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
- 12.13. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів
- 12.15. Незаконне заволодіння транспортним засобом
- 12.16. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
- 12.17. Порушення чинних на транспорті правил
- 12.18. Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів
- Законодавство до теми
- Література до теми
- Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності
- 13.1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку і моральності
- 13.2. Злочини проти громадського порядку
- 13.2.1. Групове порушення громадського порядку
- 13.2.2. Масові заворушення
- 13.2.3. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
- 13.2.4. Хуліганство
- 13.3. Злочини проти громадської моральності
- 13.3.1. Наруга над могилою
- 13.3.5. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
- 13.3.6. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
- 13.3.7. Проституція
- 13.3.8. Втягненая неповнолітніх у злочинну діяльність
- Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
- 14.1. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення
- 14.2. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
- 14.3. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- 14.4. Незаконні операції з наркотичними засобами і психотропними речовинами
- 14.5. Розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.6. Незаконні операції з наркотичними засобами або психотропними речовинами без мети їх збуту
- 14.7. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
- 14.8. Незаконні операції з прекурсорами
- 14.9. Розкрадання прекурсорів
- 14.11. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.12. Схиляння до вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів
- 14.13. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів
- 14.14. Організація або утримання місць для незаконного вживання або вироблення наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.17. Порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
- 14.18. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин
- 14.19. Організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
- 14.20. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
- 14.21. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів
- 14.22. Порушення правил боротьби з епідеміями
- 14.23. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к.,
- Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
- 15.1. Посягання на обороноздатність України
- 15.1.1. Розголошення державної таємниці
- 15.1.2. Втрата документів, що містять державну таємницю
- 15.1.3. Передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави
- 15.2. Посягання на державний суверенітет України
- 15.2.1. Незаконне перетинання державного кордону України
- 15.2.2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
- 15.2.4. Порушення правил міжнародних польотів
- 15.2.5. Ухилення від призову на строкову військову службу
- 15.2.6. Ухилення від призову за мобілізацією
- 15.2.7. Ухилення військовозобов'язаного від навчальних зборів чи військового обліку
- Тема 16. Злочини проти порядку управління
- 16.1. Загальна характеристика злочинів проти порядку управління
- 16.2. Окремі злочини проти порядку управління
- 16.2.1. Наруга над державними символами
- 16.2.2. Незаконне підняття Державного Прапора України
- 16.2.3. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій
- 16.2.4. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
- 16.2.6. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу
- 16.2.7. Втручання у діяльність державного діяча
- 16.2.8. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
- 16 .2.9. Погроза або насильство щодо державного чи громад ського діяча
- 16.2.10. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
- 16.2.11. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування або військовослужбовця
- 16.2.12. Захоплення представника, влади або працівника правоохоронного органу як заручника
- 16.2.13. Погроза або насильство щодо посадової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок
- 16.2.15. Умисне знищення або пошкодження майна посадової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок
- 16.2.18. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань
- 16.2.23. Пошкодження ліній зв 'язку
- 17.2. Неправомірне втручання у роботу автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- 17.3. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
- 17.4. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- Тема 18. Посадові злочини
- 18.2. Окремі посадові злочини
- 18.2.2. Перевищення влади або посадових повноважень
- 18.2.4. Одержання хабара
- 18.2.5. Давання хабара
- 18.2.6. Провокація хабара
- 18.2.7. Посадове підроблення
- Законодавство до теми
- 13. Практика судів України в кримінальних справах.- к.,
- Тема 19. Злочини проти правосуддя
- 19.1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя
- 19.2. Окремі злочини проти правосуддя 19.2.1. Незаконний арешт, затримання або привід
- 19.2.8. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
- 19.2.10. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
- 19.2.11. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
- 19.2.12. Невиконання судового рішення
- 19.2.14. Завідомо неправдиве показання
- 19.2.16. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
- 19.2.17. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
- 19.2.19. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
- 19.2.26. Приховування злочинів
- 19.2.27. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.
- Тема 20. Військові злочини
- 20.1. Загальна характеристика військових злочинів
- 20.2. Поняття військового злочину
- 20.3. Окремі військові злочини
- 20.3.2. Невиконання наказу
- 20.3.4. Погроза або насильство щодо начальника
- 20.3.7. Дезертирство
- 20.3.8. Ухилення від військової служби самокаліченням або іншим способом
- 20.3.14. Порушення правил водіння або експлуатації машин
- 20.3.18. Порушення статутних правил несення прикордонної служби
- 20.3.19. Порушення статутних правил несення бойового чергування
- 20.3.20. Порушення статутних правил внутрішньої служби
- 20.3.22. Зловживання військовою посадовою особою владою чи посадовим становищем
- 20.3.23. Недбале ставлення до військової служби
- 20.3.24. Перевищення військовою посадовою особою влади або посадових повноважень
- 20.3.25. Бездіяльність військової влади
- 20.3.26. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
- 20.3.27. Залишення гинучого військового корабля
- 20.3.28. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
- 20.3.29. Добровільна здача в полон
- 20.3.30. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
- 20.3.31. Мародерство
- 20.3.32. Насильство над населенням у районі воєнних дій
- 20.3.33. Погане поводження з військовополоненими
- Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- 21.1. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- 21.2. Пропаганда війни
- 21.3. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни
- 21.4. Порушення законів та звичаїв війни
- 21.5. Застосування зброї масового знищення
- 21.6. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення
- 21.7. Екоцид
- 21.8. Геноцид
- 21.10. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
- 21.11. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
- 21.12. Піратство
- 21.13. Найманство
- Прикінцеві та перехідні положення