logo search
pravoznavstvo_KONSPEKT

8. Поняття, ознаки й види правопорушень

Правопорушення - це дія чи бездіяльність, що здійснюється всупереч установленим у суспільстві правовим нормам.

Для правопорушення характерні певні ознаки, а саме:

  1. суспільна небезпечність (наносить шкоду інтересам суспільства, держави);

  1. протиправність (порушує норми права);

  1. винність (залежить від ставлення суб'єкта правопорушення до своєї поведінки);

  1. карність (за його вчинення передбачена юридична відповідальність).

Склад правопорушення: об’єкт (порушене матеріальне чи нематеріальне благо, яке захищається правом), об’єктивна сторона (саму протиправну дію, її шкідливі наслідки, причинний зв'язок між дією й результатом), суб’єкт (дієздатна особа, яка здійснила правопорушення) і суб’єктивна сторона (вину, тобто ставлення правопорушника до дії та її результатів у формі умислу чи необережності; розрізняють також і змішану вину: умисел і необережність).

Мотив правопорушення - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення.

В залежності від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочини й проступки.

Злочин - суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність.

Проступки розрізняють:

Факт учинення правопорушення та його склад є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.