7. Поняття та види пенсій

Правову основу організації та функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні складають конституційні норми, Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року та інші закони.

Конституція України передбачає: “Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом” (ст. 46). Умови призначення трудової пенсії:

а) право на пенсію за віком мають: чоловіки, яким виповнилося 60 років, за наявності стажу роботи не менше 25 років; жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності стажу роботи не менш як 20 років.

б) пенсії з інвалідності призначаються в разі настання повної або часткової втрати здоров'я незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу або після припинення роботи;

в) пенсії у разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого, які знаходилися на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника;

г) пенсія за вислугу років установлюється для окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію (робітники локомотивних бригад, деякі категорії робітників льотно-випробувального складу, морського, річкового флоту рибної промисловості, деякі категорії артистів театру та ін.).

Обчислення спеціального стажу встановлюється зазначеним законом та іншим нормативно-правовими актами.

Соціальні пенсії призначаються та виплачуються непрацюючим громадянам, окрім інвалідів з дитинства, за відсутності права на трудову пенсію.

Закон також передбачає такий вид пенсії як додаткова, що виплачується особам, які уклали договори добровільного страхування.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами та організаціями на заходи соціального страхування, страхових внесками громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів Державного бюджету України. Наявність цього фонду є гарантією матеріального забезпечення всіх непрацездатних громадян України за рахунок суспільства.

Іноземні особи та особи без громадянства, які працюють на території України, мають право на пенсію нарівні з громадянами України, на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Висновок

Трудове право - це окрема галузь права України, що регулює відносини, які виникають у процесі реалізації особою права на працю. Воно являє собою внутрішньо єдину, цілісну систему загальнообов'язкових правил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші, тісно пов'язані з трудовими, відносини найманих працівників.

Колективний договір - правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні й професійні відносини на підприємстві, в установі й організації і виступає своєрідним регулятором суспільних відносин у сфері праці, що є надзвичайно важливим на сучасному етапі розвитку українського суспільства й держави.

Трудовий договір - головний інститут трудового права. Як правовий інститут він характеризується сукупністю правових норм, які регулюють порядок виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин і є організаційно-правовою формою застосування праці громадян.

Трудовий процес - явище багатогранне, і його порушення може призвести до матеріальної відповідальності як працівника, так і власника підприємства.

При виконанні працівником певної роботи між ним і власником підприємства, установи, організації або уповноваженою особою можуть виникати певні суперечності чи нерозуміння, врегулювання яких передбачене законодавством.

Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян. Рівень і якість пенсійного забезпечення – важлива складова економічного та соціального становища населення країни.