logo
pravoznavstvo_KONSPEKT

7. Правовідносини: поняття, ознаки, структура

Правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії взаємних суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою.

Основні ознаки правовідносин: а) наявність сторін, які мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки; б) здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків контролюється й забезпечується державою; в) мають вольовий характер. Структура правовідносин включає: об'єкт; суб'єкти; зміст.

Об'єкт правовідносин - це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси та потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються або припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки, їх поділяють на матеріальні і духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результати їх діяльності.

Суб'єктами правовідносин можуть бути: фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства); юридичні особи (підприємства та організації різних форм власності, об'єднання громадян); держава, республіки, територіальні громади.

Для того щоб бути суб'єктом правовідносин, фізичні і юридичні особи повинні володіти правосуб'єктністю. У правосуб'єктності фізичних осіб розрізняють: правоздатність та дієздатність.

Правоздатність - здатність індивіда мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Правоздатність виникає в момент народження людини і припиняється з її смертю.

Дієздатність - здатність своїми діями реалізовувати свої права та виконувати юридичні обов’язки. Її поділяють на угодо- і деліктоздатність.

Угодоздатність – це здатність суб’єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати й укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - здатність суб’єктів правовідносин нести відповідальність (юридичну) за скоєне правопорушення.

Юридичними особами визнаються організації, що мають такі ознаки: мають відокремлене майно; можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати обов'язки; можуть бути позивачами й відповідачами в загальному чи арбітражному суді; мають рахунок у банку; мають гербову печатку; в ряді випадків мають свій статут.

Правосуб'єктністю юридичних осіб є їх компетенція. Компетенція - сукупність прав, обов'язків та повноважень організацій і держави в цілому, наданих для виконання їх функцій. Компетенція має чітко визначені рамки і встановлюється нормативно-правовими актами.

Суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин складають юридичний зміст правовідносин.

Підставами для виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезою правової норми, які викликають виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Їх поділяються на: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі; позитивні й негативні; постійно діючі та одноразової дії; юридичні дії і юридичні події.

Юридичні події - це життєві обставини, що виникають, діють й припиняються незалежно від волі суб'єктів правовідносин (народження, смерть людини, хвороба, стихійне лихо).

Юридичні дії - це життєві обставини, виникнення, функціонування й припинення яких залежить від волі суб'єктів правовідносин. Вони поділяються на правомірні й неправомірні.

До правомірних дій належать:

§ юридичні акти - правомірне застосування права, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки (постанова слідчого про припинення кримінальної справи, договір, заява, скарга);

§ юридичні вчинки - дії, що не мають спеціальної мети спричинити юридичні наслідки (знайдення скарбу, створення художнього твору, наукової праці тощо).

До неправомірних дій належать: правові аномалії - зловживання правом, що не є правопорушенням.