5. Конституційні гарантії захисту прав людини

Практична цінність прав полягає в їх можливості реального здійснення повноважень, які виходять із змісту того або іншого конкретного права. Реальність прав забезпечується за допомогою гарантій, тобто засобів, способів та умов, спираючись на які суб'єкт досягає повного й безперешкодного здійснення своїх прав. Гарантії прав поділяються на політичні, економічні, правові та інші.

Політичні гарантії прав - це сукупність політичних факторів суспільного і державного життя (політична система суспільства, плюралізм та гласність у здійсненні політичного життя, тощо), що забезпечують повну і безперешкодну їх, реалізацію.

Економічні гарантії прав - це сукупність економічних факторів (матеріальні багатства суспільства, ринкова економіка, досконала система економічних відносин тощо), які сприяють повній реалізації прав.

Юридичні гарантії прав - це сукупність тих правових інститутів, що забезпечують можливість реалізації прав, а також захищають та охороняють їх від будь-яких обмежень і порушень.

Конституційні гарантії здійснення прав людини закріпленні в ст. 55, 56, 57, 59, 64 Конституції України.

Право на судовий захист (ст. 55) є дійовою гарантією здійснення прав і свобод, яка існує в усіх демократичних державах. Підставою для судового оскарження можуть бути як протизаконні дії (у тому числі й акти), так і бездіяльність державних і самоврядних органів, а також їх посадових і службових осіб.

Конституція України надає кожному громадянинові право будь-яким не забороненим законом засобом захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56) має на увазі випадки, коли шкода завдана людині органами державної влади чи місцевого самоврядування їх посадовими та службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Ця шкода може бути заподіяна незаконними рішеннями, незаконними діями або бездіяльністю. Порядок відшкодування матеріальної або моральної шкоди регулюється цивільним та адміністративним законодавством. У випадку спору стосовно відшкодування негативних наслідків справу вирішує за позивом потерпілого суд.

Право громадянина на знання своїх прав і обов'язків (ст. 57) є важливою демократичною гарантією захисту прав і свобод людини в Україні. Держава зобов'язана поінформувати за допомогою існуючих засобів інформації всіх, кого стосуються ті чи інші правові приписи, про зміст останніх. Коли це буде зроблено, ніхто вже не зможе виправдовуватися незнанням Закону чи будь-якого іншого правового акта.

Право на правову допомогу (ст. 59) зведено до рівня конституційного врегулювання оскільки в правовій державі саме правовий захист, який має бути однаково доступним для кожного, є найбільш ефективним і справедливим засобом захисту прав і свобод люди.

Правовий захист може здійснюватися як тим, чиї права порушуються, так і обраним Ним захисником своїх прав. Особливу роль у правовому захисті громадян відіграють колегії адвокатів, які надають громадянам різні види правової допомоги.

Принцип необмеженості прав і свобод людини й громадянина (ст. 64) передбачає, що ніхто не має права на свій розсуд змінювати, а тим більше обмежувати права і свободи людини і громадянина, довільно без відповідної вказівки про те в Законі, встановлювати нові обов'язки. Слід спеціально зазначити, і це свідчить про демократичну спрямованість Конституції України, що в ній спеціально перелічені права і свободи людини й громадянина, які навіть за умов воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені. До кола цих прав і свобод людини належать: право на життя; право на звернення; право на житло тощо.

Захист прав людини органічно пов'язаний з конституційними гарантіями правосуддя в Україні. Саме правосуддя є найбільш демократичним і справедливим шляхом вирішення тих чи інших справ.