2. Виборче право та виборча система України.

Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави.

Виборча система охоплює два аспекти проблем, пов'язаних із формуванням виборних органів:

1) визначає принципи виборчого права, тобто умови участі громадян у виборах;

2) визначає порядок організації й проведення виборів (виборчий процес) і відкликання обраних осіб.

На сучасний момент систему чинного законодавства складають 4 групи законодавчих актів: 1) Конституція України, 1996 р.; 2) система спеціальних законів України про вибори: Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р., Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р., Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р., Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р., 3) нормативно-правові акти конституційного законодавства: Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004 р., Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р., Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 2006 р.; 4) положення нормативних актів суміжних галузей, що регулюють виборчий процес: норми адміністративного, трудового, житлового, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, цивільно-процесуального, пенсійного, фінансового, господарського, митного, інформаційного, сімейного, екологічного законодавства, законодавства про зв’язок.

Виборче право – право обирати (активне виборче право) до представницьких органів влади та на посаду Президента й право бути обраним (пасивне виборче право).

У ст. 71 Конституції України закріплено положення про те, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Оскільки виборчий процес може мати певні відмінності, то згідно з ними розрізняють мажоритарну, пропорційну і змішану виборчі системи.

Мажоритарна виборча система передбачає необхідність змагання за місце у виборному органі персонально кожного з кандидатів, оскільки кількість місць у цьому органі визначає і кількість виборчих округів, які формуються приблизно з однаковою кількістю виборців, від кожного з яких повинен бути обраний лише один депутат (одномандатні виборчі округи) і виборці яких мають право лише одного голосу. При цьому депутатом стає той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів виборців і таким чином стає представником і певної території, і певної групи виборців.

Мажоритарна система виборів передбачає можливість й іншого варіанту - коли виборчими округами визнаються адміністративно-територіальні одиниці, однак кількість депутатів від кожного з них залежить від розмірів округу й кількості населення, що проживає у ньому. У цьому випадку кожен виборець має стільки голосів, скільки депутатів обирається від його округу (багатомандатні округи).

Пропорційна виборча система передбачає необхідність змагання за отримання місць у виборному органі громадських об'єднань (партій, громадських організацій, їх блоків), оскільки ці місця розподіляються між ними пропорційно сумі голосів, набраних кожним з них на виборах. Вибори за пропорційної системи проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або у багатомандатних округах. Голосування за цієї системи може здійснюватися за двома варіантами: 1) виборець голосує лише за партію (блок), а вже сама партія визначає, кому бути депутатом (непрямі вибори); 2) виборець голосує не тільки за партію, а також визначає, кого із запропонованих партією кандидатів він обирає. Таким чином, за пропорційної системи депутат є представником певної партії.

Змішана виборча система поєднує принципи і мажоритарної, і пропорційної виборчих систем. За таких умов половина парламенту обирається за мажоритарною, а половина - за пропорційною системою. При голосуванні виборці отримують по два бюлетені. За допомогою одного вони обирають конкретну особу по одномандатному округу (за мажоритарною системою), а за допомогою іншого - партію (блок) по єдиному загальнодержавному багатомандатному округу.

Таким чином, за змішаної виборчої системи половина депутатів є представниками певних територій і груп виборців, а половина - представниками певних партій (їх блоків).

В Україні вибори депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій.

За порушення виборчого законодавства передбачена адміністративна відповідальність (ст. 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінальна відповідальність (ст. 157 – 159 Кримінального кодексу України).