97.Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. не включається в робочий час. повинна надаватись через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд, відлучатися з місця роботи. Якщо перерва неможлива, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день визначається графіком роботи підприємства, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках за письмовим наказом: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Встановити такі святкові дні: 1 січня, 7 січня,8 березня, 1 і 2 травня,9 травня, 28 червня, 24 серпня, 7 січня, Великдень, Трійця.