logo
Право шпори

84.Загальна характеристика договорів міни і дарування.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на послуги. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Оскільки договір дарування є двостороннім, то для його дійсності потрібна не лише воля дарувальника, а й згода обдарованого. Як правило, така згода проявляється у прийнятті дарун­ка. Однак цілком можлива й відмова обдарованого з якихось причин від дарунка. У цьому випадку договір вважається неукладеним.

Договір дарування є безоплатним договором, тому якщо обдарова­ний за договором зобов'язується вчинити на користь дарувальника будь-яку дію, то це вже інший вид договору, ніж договір дарування.

Договір дарування належить до реальних договорів, тому що він вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Оскільки за договором дарування відбувається перехід права власності, то дарувальником може виступати лише власник майна, яке дарується.

Договір дарування, починаючи з певної суми, встановленої зако­ном, повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування грома­дянином майна державній, кооперативній або іншій громадській орга­нізації укладається у простій письмовій формі. Договір дарування жилого будинку вимагає нотаріального посвідчення та реєстрації у виконавчому органі місцевої Ради.