logo search
Кримінальне право і законодавство України_Особл

7.4. Привласнення знайденого майна або такого, що випадково опинилося у винного

Сутність злочину, передбаченого ст. 193 КК - полягає у зверненні у свою власність винним чужого майна, яке заві-домо для винного належить не йому.

Предметом привласнення може бути тільки цінне чуже майно - яке, як свідчить практика, має вартість у кілька ра­зів більшу кількох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарб.

До предметів привласнення закон відносить два види майна (речей):

1) майно (річ) знайдене і

2) майно (річ) або гроші, які випадково опинилися у винної особи.

Знайти можна лише те, що було загублено. Не може вважатися знайденим те, що лежить на своєму місці, там, де воно завжди перебуває.

Той, хто привласнює річ, яка знаходиться на своєму постійному місці, там, де вона завжди знаходиться, визнає­ться, що він не знайшов й, а викрав.

Загубленою у кримінальному праві визнається річ (май­но), яка:

1) вибула із володіння власника, охоронця або особи, якій вона була доручена, незалежно від того - чи знають ці особи, де вона постійно знаходиться, чи ні.;

2) знаходиться у випадковому місці, там, де вона зви­чайно не лежить, не на місці свого постійного чи звичайно­го знаходження (наприклад, гаманець з грішми на дорозі, золотий годинник в лісі на дереві тощо). Загубленим можна визнати лише те, що має сукупність цих ознак.

Деяке майно взагалі не може бути загублено, наприклад, будинок, автомобіль тощо. Не визнається загубленим май­но (річ,) яке було залишене або забуте власником чи воло­дарем у громадському місці (у службовому приміщенні, У громадському транспорті, на пляжі, тощо). Привласнення худоби, яка знаходилась на пасовищі, хоча і була тимчасо­во залишена без догляду, теж кваліфікується як викрадання за ст. 185, а не за ст. 193 КК.

Таким чином кваліфікується і привласнення майна, яке було викрадено і сховано іншими особами.

Цінне чуже майно може випадково опинитися у винної особи внаслідок помилки, яка була викрита винним потім, після отримання цього майна чи грошей.

Такі помилки трапляються у роботі матеріально відпові­дальних осіб, які передають матеріальні цінності чи гроші зі складів, із кас, в підприємствах торгівлі тощо.

Якщо особа, яка отримує майно чи гроші, зрозуміла по­милку під час отримання - передачі їй майна чи грошей і змовчала про це, маючи намір привласнити те, що їй пере­дали помилково, то її дії кваліфікуються як шахрайство, оскільки вона застосувала обман - не повідомила про об­ставини, для цього випадку істотні і обов'язкові. Привлас­нення предметів, що були видобуті винним із надр землі, наприклад, золота, дорогоцінних каменів і т. ін., не утворює складу цього злочину (ст. 193 КК). Такі дії кваліфікуються заст.214КК.

Привласнення цінного чужого майна вважається закін­ченим злочином з моменту звернення майна у свою влас­ність, з моменту заволодіння майном.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 193 КК, характеризується завідомістю належності привласненого майна іншій особі. Винна особа при вчиненні злочину усві­домлює, що майно, безсумнівно, належить не їй і що, привласнюючи його, вона заподіює власникові шкоду. При по­милці в належності майна складу злочину не утворюється, Суб'єктами, відповідальності за ст. 193 КК є всі осудні осо­би що досягли віку шістнадцяти років.

'Карається привласнення знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у винного штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправ вними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.