1. Поняття і види адміністративно-правових режимів

Адміністративно-правовий режим - це консолідоване поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, підібраних та застосо­вуваних у зв'язку з ситуацією, що склалась, задля оптимального вирі­шення поточної проблематики шляхом централізованого кооперування, застосування імперативного методу правового впливу та диференціації сегментів компетенції кожного з суб'єктів адміністрування.

Основні елементи адміністративно-правового режиму:

1) метод правового регулювання, який в адміністративному праві ґрун­тується на централізованому засобі та імперативному типі регулю­вання і виражається в юридичній нерівності суб'єктів правовідносин;

2) особливі адміністративно-правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов'язків, способів юридичного впливу, захис­ту прав, процедурно-процесуальних форми і т. п., до яких слід від­нести акти, скарги, службову або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постано­ви, клопотання, адміністративну відповідальність та ін.;

3) принципи, загальні положення адміністративного права, такі як участь громадян в управлінні державними справами, забезпе­чення та захист прав і свобод людини, інтересів держави; здій­снення органами влади своїх повноважень у межах, встановле­них Конституцією і відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність, відповідальність органів виконавчої влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність та ін.;

4) особливість адміністративного законодавства, яке характери­зується наявністю великої кількості правових норм, що ре­гулюють значний обсяг різноманітних соціальних відносин, пов'язаних з державним управлінням; 5) встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів:

• режиму секретності;

• митного режиму;

• режиму державного кордону;

• режиму вільних економічних зон;

• режиму здійснення певних видів підприємницької діяльності;

• паспортного режиму та ін.

Адміністративно-правові режими забезпечують функціонуван­ня не тільки галузевих інститутів адміністративного права, таких як державна служба, адміністративна відповідальність, а й багатьох інститутів інших галузей або міжгалузевих інститутів, наприклад, права власності, підприємництва та ін.

Правові режими класифікують:

1. За масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав роз­різняють пільгові та обмежуючі режими. Перші надають грома­дянам і організаціям додаткові права і свободи або пільги при здійсненні ними певних прав чи свобод, наприклад, пільги для учасників бойових дій. Другі, навпаки, запроваджують особли­ві права використання громадянами і організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними певних прав і свобод, наприклад, ліцензування окремих видів підпри­ємницької діяльності.

2. За глибиною змін у конституційному статусі громадян і ор­ганізацій розрізняють звичайні та надзвичайні режими. Перші не змінюють конституційного статусу громадян і організацій; другі істотно обмежують їх права і свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і сво­бод.

3. За часом дії розрізняють постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими.

4. За територією дії розрізняють режими, що діють на всій тери­торії України або в окремих її регіонах чи місцях (режим при­кордонної зони).

5. За окремими об'єктами розрізняють режими заповідників, вогнепальної зброї, отрути та ін.

6. За видами діяльності розрізняють режими оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності та ін. Засади правових режимів встановлюються законами України: За юридичною природою серед правових актів, що регулюють правові режими, розрізняють правовстановлюючі, які містять первинні «режимні»- норми, та правозастосовні акти. Наприклад, на підставі ст. 106 Конституції та Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» Президент України приймає рішен­ня про введення режиму надзвичайного стану, в якому встановлю­ються певні правила, а місцевий орган виконавчої влади (обласна державна адміністрація), керуючись цим актом, встановлює комен­дантську годину.

Усі спеціальні адміністративно-правові режими мають дві взає­мопов'язані сторони: змістовну і формальну.

Змістовну сторону складають:

- причини і мета введення режиму;

- його організаційні, економічні елементи;

- пов'язані з ними дії.

Формальна (юридична) сторона містить такі елементи:

- хто, на який строк, на якій території встановлює режим;

- процедура його введення, здійснення, скасування;

- система «режимних» обов'язків і прав.

Більшість спеціальних режимів, зазвичай, обмежують права гро­мадян. Проте такі обмеження не повинні бути надмірними і мають встановлюватися тільки законами. В Конституції України закріпле­но, що виключно законами України визначаються правові режими власності, державного кордону, воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації та інші види спеціальних право­вих режимів.

У певні періоди розвитку людства виникають гострі соціальні, техногенні суперечності, суперечності між природою і суспільством. Це призводить до етнічних і соціальних, політичних і воєнних кон­фліктів, стихійних лих, великомасштабних промислових аварій та ін. Екстремальні ситуації загрожують життю і здоров'ю людей, створюють умови для знищення значних матеріальних і духовних цінностей. Все це може призвести до дестабілізації та руйнування соціальної системи, а тому потребує негайного проведення неор­динарних заходів, у тому числі правових, організаційних, еконо­мічних, матеріально-технічних та ні. Екстремальні (надзвичайні) ситуації становлять собою сукупність небезпечних для суспільства чинників, які створюють загрозу життєво важливим інтересам осо­би, суспільства, держави і потребують для свого врегулювання ін­шого нормативного впливу, іншої керуючої підсистеми, ніж ті, що діють у звичайних умовах.

Правові режими, за допомогою яких відбувається така перебу­дова юридичного інструментарію, можна визначити як надзвичайні. Вони належать до адміністративно-правових режимів.

Надзвичайні режими - це спеціальні правові режими жит­тєдіяльності населення, здійснення господарської діяльності і функціонування органів влади на території, де виникла надзви­чайна ситуація. Головним в їх змісті є те, що вони істотно зміню­ють правовий статус суб'єктів управління цієї території, у деяких випадках - систему органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, встановлюють заходи, які застосовуються для вре­гулювання ситуації.

Законодавство України передбачає три основні різновиди надзвичайних режимів:

1) надзвичайний стан;

2) надзвичайна екологічна ситуація;

3) воєнний стан.