3.Адміністративне провадження.

Адміністративний процес є системою проваджень, що співвідносяться з ним як категорії загального та особливого.

Нормотворчі провадження

Установчі про­вадження

Контрольно-наглядові про­вадження

Правозастосовчі прова­дження

Адміністративний процес має складну структуру, що обумовле­но його значним обсягом. Адміністративний процес охоплює чис­ленні сфери державного управління і різні категорії індивідуально-конкретних справ. Адміністративний процес поділяється на окремі види адміністративних проваджень, які є його різновидами, скла­довими частинами.

Адміністративне провадження - це врегульований правом по­рядок вчинення процесуальних дій, що забезпечує винесення за­конного і об'єктивного рішення по індивідуальних адміністратив­них справах, об'єднаних спільністю предмета (наприклад, порядок розгляду скарг громадян).

Критерієм поділу адміністративного процесу на окремі види проваджень є наявність своєрідних субструктурних процедур до­тримання яких є обов'язковим в конкретному провадженні а також характер індивідуально-конкретних управлінських справ, що по­казує їх найбільш суттєві властивості і особливості. Цей критерій обумовлює особливості того чи іншого виду провадження, оскільки кожне провадження має на меті встановлення чіткого порядку роз­гляду і вирішення конкретної категорії управлінських справ. На­приклад, порядок розгляду звернень громадян суттєво відрізняєть­ся від дисциплінарного провадження і т.п.

Кожне адміністративне провадження є системою норм, що регламентують порядок розгляду і вирішення тих чи інших груп управлінських справ. Таким чином, воно є дещо самостійним адмі­ністративно-процесуальним правовим інститутом.

У науці адміністративного права немає єдиної думки щодо ви­дів адміністративних проваджень. На нашу думку, слід назвати такі види адміністративних проваджень:

1) провадження щодо підготовки та прийняття нормативних актів державного управління;

3) провадження в справах про заохочення у сфері державного управління;

4) провадження в справах про дисциплінарні проступки, які вирі­шуються адміністрацією підприємства, установи, організації;

5) реєстраційне провадження;

6) провадження в справах про адміністративне правопорушення;

7) провадження по відшкодуванню матеріальної шкоди.

Відрізняють й інші види проваджень, такі як, наприклад, про­вадження по організаційних справах в апараті органів державного управління; провадження по вирішенню господарських спорів; про­вадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних за­ходів та ін.

Розглянемо дещо детальніше деякі види проваджень:

1) провадження щодо підготовки та прийняття нормативних актів державного управління. Цей вид провадження характеризується своєрідними властивостями тих адміністративно-процесуальних відносин, які при цьому виникають. Головна особливість цих пра­вовідносин полягає в тому, що вони виникають не між органом, що прийняв акт державного управління і виконавцем (так як нор­мативний акт розрахований на потенційного виконавця), а між різними підрозділами органу, який приймає нормативний акт. Характерна риса цього виду провадження у тому, що його ре­зультат - нормативний акт державного управління у випадку його невідповідності чинному законодавству, зазвичай, підлягає не оскарженню, а опротестуванню прокурором, у силу чого він може бути відмінений органом, що його прийняв, а також вищим органом виконавчої влади;

2) провадження по розгляду звернень громадян. Однією з форм участі громадян в управлінні державою є подання ними пропо­зицій в різні державні і громадські органи. Пропозиції сприяють покращенню роботи державного апарату, посиленню контролю за його діяльністю, боротьбі з бюрократизмом і тяганиною, зміц­ненню законності. Значне місце в роботі державних і громад­ських органів посідає розгляд заяв громадян. Заява - це первинна юридична дія, - звернення до компетентного органу або посадо­вої особи у сфері управління з метою реалізації суб'єктивного права, або інколи, реалізації обов'язків. Заява як юридичний факт породжує правові наслідки, одним з яких є обов'язок від­повідного органу виконати певні дії. Ці дії обов'язково повинні мати конкретний юридичний результат. Звідси випливає необ­хідність адміністративно-процесуальної регламентації порядку розгляду пропозицій і заяв громадян.

Скарга - це звернення громадянина у зв'язку з дійсним або уяв­ним порушенням його прав чи законних інтересів. Головна і єдина мета скарги - відновлення порушеного права. Чинне законодавство передбачає ряд процесуальних особливостей, характерних для по­рядку розгляду скарг. Так, на відміну від пропозицій і заяв грома­дян, скарги подаються у ті органи або тим посадовим особам, яким безпосередньо підпорядковані суб'єкти, винні у порушені прав гро­мадянина. Заборонено направляти скарги громадян для вирішення тим органам чи посадовим особам, дії яких оскаржуються.

Законодавством України встановлений чіткий порядок розгля­ду пропозицій, заяв і скарг громадян, за порушення якого перед­бачена дисциплінарна відповідальність посадових осіб. В окремих випадках, порушення цього порядку може тягнути кримінальну від­повідальність;

3) провадження в справах про заохочення у сфері державного управління. Це також специфічний вид провадження, характер­ний тільки для адміністративного процесу. Заохочення застосо­вуються відповідно до встановленої законодавством процедури. Правове регулювання порядку застосування заохочень у сфері державного управління має велике прикладне значення. Норми, що регламентують провадження в справах про заохочення, міс­тяться у численних актах, дуже різняться між собою залежно від конкретного виду заохочення. Загалом, провадження у справах про заохочення складається з таких стадій:

- порушення клопотання про заохочення; представлення до заохочення;

- розгляд справ про заохочення і прийняття рішення по них; вручення заохочення.

Розрізняють такі заохочення, які застосовуються в сфері дер­жавного управління: присвоєння почесних звань, нагородження державними нагородами (орденами, медалями, нагрудними знака­ми та ін.), нагородження Державними преміями та ін. Кожен вид за­охочення передбачає свою процедуру його застосування;

4) провадження в справах про дисциплінарні проступки. Дисци­плінарне провадження має на меті забезпечення правильного і об'єктивного вирішення справи про дисциплінарний проступок з метою зміцнення державної і службової дисципліни, охорони прав і законних інтересів працівників, а також державних орга­нів, підприємств, установ, організацій.

Норми, що регламентують дисциплінарне провадження, містять­ся в Кодексі законів України про працю, Положенні про порядок ви­рішення трудових спорів, Дисциплінарному статуті ОВС тощо.

Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

порушення справи про дисциплінарний проступок; службове розслідування; розгляд справи і прийняття по ньому рішення; оскарження рішення по справі;

виконання рішення про накладання дисциплінарного стягнення;

5) реєстраційне провадження. Реєстраційне провадження охо­плює ряд таких проваджень, як реєстрація суб'єктів підприєм­ницької діяльності, актів державного управління, об'єднань гро­мадян, релігійних громад та ін.

Розглянемо детальніше окремі види реєстраційного провадження.

Реєстрація суб'єктів підприємництва. Процедура держав­ної реєстрації стосується всіх суб'єктів підприємництва, якими є громадяни України або інших держав; не обмежені законом у правосуб'єктності, а також юридичні особи всіх форм власності. Ця процедура встановлена законами України «Про підприємни­цтво», «Про власність», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство», "Про об'єднання громадян" та ін.

Органами, що здійснюють державну реєстрацію суб'єктів під­приємницької діяльності є виконавчі комітети міст, районні держав­ні адміністрації.

Для реєстрації необхідно подати такі документи:

- рішення власника майна про заснування суб'єкта підприєм­ницької діяльності;

- статут;

- письмове підтвердження про юридичну адресу суб'єкта підпри­ємництва, що реєструється;

- документ, який засвідчує сплату коштів за реєстрацію.

Орган проводить реєстрацію у передбачений законом термін: не пізніше 15 днів від дня подання заяви з усіма необхідними докумен­тами. Дані про держреєстрацію у 10-ти денний термін повідомля­ються у Міністерство фінансів для внесення до державного реєстру, про що Міністерство видає свідоцтво. Якщо держреєстрації підпри­ємства у встановлений термін не проведено або у ній відмовлено з необгрунтованих, на думку власника, мотивів, він може звернутися до суду.

Видом державної реєстрації є реєстрація нормативних актів мі­ністерств та інших органів виконавчої влади.

Держреєстрацію нормативних актів центральних органів дер­жавного управління здійснює Міністерство юстиції. Реєстрацію ак­тів державного управління на місцях здійснюють відповідні управ­ління та відділи юстиції.

На державну реєстрацію подаються тільки нормативні акти, тобто такі, що містять правові норми, розраховані на невизначене коло осіб, установ, підприємств, організацій та неодноразове засто­сування, незалежно від терміну їхньої дії і змісту. Державна реєстра­ція нормативного акту проводиться протягом 10 днів з моменту над­ходження його до реєстраційного органу.

У державній реєстрації акту може бути відмовлено, якщо норма­тивний акт виданий з порушенням чинного законодавства; порушує чи обмежує законні права, свободи, інтереси громадян, підприємств, установ, або покладає на них не передбачені законом обов'язки; ви­ходить за межі компетенції органу, що видав акт; не узгоджений із зацікавленими органами, якщо таке передбачене і обов'язкове.

Реєстрація громадян у центрі зайнятості. Для реєстрації у цен­трі зайнятості, громадянин заповнює реєстраційну картку, додавши до неї документи - паспорт, трудову книжку, документ про освіту та спеціальність, інші необхідні документи. Центр зайнятості протягом 10 днів з дня реєстрації клієнта має запропонувати йому щонаймен­ше два варіанти працевлаштування, надати безкоштовні консуль­таційні послуги щодо інших можливостей працевлаштування або фахової підготовки. Якщо протягом 10 днів з дня реєстрації не буде знайдено прийнятний варіант працевлаштування, людина отримує статус безробітного і право на допомогу, у тому числі і грошову;

Провадження в справах про адміністративні правопорушення. Цей вид провадження в юридичній літературі і в законодавстві розроблений найбільш ґрунтовно. У Кодексі України про адмі­ністративні правопорушення розділи IV і V присвячені регулю­ванню процедур вирішення справ про адміністративні правопо­рушення.

Підставою для порушення справи про адміністративне право­порушення і адміністративного розслідування по справі є вчинення особою діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення.

Провадження в справах про адміністративне правопорушен­ня виконує такі завдання: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставини кожної справи, вирішення її в точній відпо­відності з законодавством, забезпечення виконання винесеної по­станови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі дотримання законів, зміцнення закон­ності (КУпАП, ст. 245).

Порядок, принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами України.

Детальному висвітленню цього виду провадження присвячена окрема лекція.

У кожному адміністративному провадженні розрізняють окре­мі його стадії у вигляді послідовно вчинюваних процесуальних дій. Такими є:

- порушення адміністративної справи і направлення її по підвідом­чості;

- розгляд адміністративної справи компетентним органом і при­йняття відповідного рішення;

- оскарження, опротестування рішення і його перегляд;

- виконання рішення.

Кожна із цих стадій передбачає вчинення певних процесуальних дій. Детально з кожною із цих стадій ми ознайомимо у темі про провадження в справах про адміністративні правопорушення.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 9

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради Укра­їни (далі - ВВР). - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // ВВР. - 1992. - № 4. - Ст. 14.

3. Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року // ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

4. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року // ВВР. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

5. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях гро­мадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року // ЗПУ - 1997. - № 4. - Ст. 202.

6. Положення про реєстрацію асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування: Затверджено по­становою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року // ЗПУ. - 1998. - № 6. - Ст. 217.

7. Україна. Закони. Кодекс України про адміністративні правопору­шення. Станом на 28 квітня 2006 року - К: Велес. - 2006. - 176 с.

8. Бахрах Д. Н. Производство по делам об административных пра­вонарушениях. - М., 1989.

9. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный про­цесе. - В., 1990.

10. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

11. Ортинський В. Л., Кісіль 3. Р, Ковалів М. В. Управління в орга­нах виконавчої влади України: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 296 с.

201