3.2.6. Доведення до самогубства

Склад злочину, передбаченого ст. 120 КК, утворює су­купність ознак, з яких головними є: а) перебування потер­пілого у матеріальній або іншій залежності від винного (був на утриманні, в шлюбі, підлеглим за службою, притяг­нутим до кримінальної відповідальності і т. ін.); б) доведення винним потерпілого до самогубства жорстоким з ним поводженням чи систематичним приниженням його людсь­кої гідності (побоями, голодом, холодом, ганьбою, образа­ми цькуванням чи наклепами).

' Див.: Бюллетень Верховного Суда СССР- 1972- № 2.- С. 25.

² Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України у справі П.- Практика судів України в кримінальних справах.— С. 131; у справі К.- Там само.- С. 132.

За відсутності хоча б однієї з цих ознак складу злочину ст. 120 КК немає.

Не визнаються в судовій практиці жорстоким пово­дженням і здатним довести до самогубства припинення статевих зв'язків, розірвання шлюбу, поодинокі випадки побоїв та інші незначні дії (відмова взяти шлюб тощо).

Частиною 1 ст. 120 КК діяння визнається злочином як у тих випадках, коли потерпілий позбавив себе життя, так само як і в тих випадках, коли він намагався це зробити, але за незалежних від нього обставин залишився живим.

Обов'язковими ознаками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 120 КК є певні наслідки жорстокого поводження винно­го самогубство чи замах на нього - і причинний зв'язок між діями винної особи і цими наслідками.

Не може бути жорстоким поводження з потерпілим, як­що вчинюються стосовно нього правомірні дії - притяг­нення до відповідальності, погроза викрити його злочинні дії, вимагання не порушувати громадський порядок, пово­дити себе гідно тощо.

Доведення до самогубства - злочин, як правило, необе­режний. Але він може бути й умисним (умисел непрямий, побічний). Якщо ж винний бажав довести потерпілого до самогубства, то це вже буде вбивство чи замах на вбивство, які кваліфікуються за ст. 15 та за ст. 115 КК.

Частина 2 ст. 120 КК передбачає відповідальність за до­ведення до самогубства або до спроби вчинити самогубство внаслідок систематичного цькування чи наклепу в тих ви­падках, коли потерпілий був у матеріальній або іншій за­лежності від винного.

Частина 3 ст. 120 КК передбачає відповідальність за до­ведення до самогубства неповнолітнього, тобто особи, яка Ще не досягла віку вісімнадцяти років.

Відповідальність за доведення до самогубства настає з шістнадцяти років.

Карається доведення до самогубства за ч. 1 і ч. 2 ст. 120 -обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на такий самий строк, а за ч. З ст. 120 - позбавленням волі на строк від семи до десяти років.