4. Соціально-економічні та культурні права громадян України

Соціально-економічні права громадян України - це закріплені в Конституції України та інших законодавчих актах можливості громадян України брати участь у сфері матеріального виробництва та розподілу матеріальних благ. Вони є основою економічної самостійності людини, а також визначають загальні умови її соціального життя. Водночас саме здійснення цих гарантій дає змогу характеризувати державу як соціальну, тобто таку, яка забезпечує достатньо високий рівень життя для своїх громадян. Здійснення у державі економічних, соціальних і культурних прав і свобод служить однією з важливих підстав вважати таку державу справді демократичною.

До системи економічних, соціальних і культурних прав Конституція України відносить:

• право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

• право на підприємницьку діяльність (ст. 42);

• право на працю (ст. 43);

• право на страйк для захисту своїх економічних та соціальнихінтересів (ст. 44);

• право на відпочинок (ст. 45);

• право на соціальний захист (ст. 46);

• право на житло (ст. 47);

• право на достатній життєвий рівень (ст. 48);

• право на охорону здоров'я (ст. 49);

• право на забезпечення життя й здоров'я довкілля (ст. 50);

• гарантування ґрунтованого на вільній згоді шлюбу, захисту материнства, дитинства й сім'ї (ст. 51—52);

• право на освіту (ст. 53);

• гарантування свободи творчої діяльності (ст. 54).

Право на працю - одне з основних соціально-економічних прав громадян України. Воно полягає у можливості одержання суспільне необхідної роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості. Відповідно до Конституції України: “Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. Людина може займатися будь-яким видом трудової діяльності, а може не брати в ній участі, оскільки Конституція забороняє використання примусової праці. Заборона примусової праці не поширюється на умови військової або альтернативної (невійськової) служби, працю, що пов'язана з виконанням судового вироку або необхідна з надзвичайних умов. Особливу увагу Закон приділяє умовам праці жінок і неповнолітніх. Конституція і чинне законодавство гарантують громадянам захист від незаконного звільнення, вимагають своєчасної сплати винагороди за працю. Право на працю громадяни реалізують шляхом укладання трудового договору з підприємствами, установами, організаціями.

Право на освіту - одне з конституційних соціально-економічних прав, що забезпечується розгалуженою мережею навчально-виховних закладів. Конституція передбачає обов'язковість загальної середньої освіти, існування розвинутої системи навчальних закладів різного рівня, що діють на державних і комунальних засадах. Держава зобов'язана забезпечити доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та професійно-технічної освіти. Передбачається також надання державних стипендій та різних пільг учням і студентам.

Що стосується умов одержання освіти представниками національних меншин, що мешкають в Україні, то Конституція надає їм можливість навчатися рідною мовою в державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.