logo search
Кримінальне право і законодавство України_Особл

6.3.21. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

Конституцією України гарантується право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ч. 1 ст. 49). Держава створює умови для ефективного і доступ­ного для всіх громадян медичного обслуговування.

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена (ч. З ст. 49 Консти­туції України).

Стаття 184 КК передбачає відповідальність за порушення цих конституційних прав громадян. Порушення права на бе­зоплатну медичну допомогу може виявитися у відмові від прийняття до лікувального закладу, у вимозі оплати лікуван­ня, ліки чи інші медичні послуги. Злочин визнається закінче­ним з моменту відмови у безоплатному лікуванні (ч. 1 ст. 184 КК) чи з моменту прийняття рішення про скорочення мережі державних або комунальних закладів охорони здоров'я, тобто закриття чи анулювання хоча б одного з них (ч. 2 ст. 184 КК).

Порушення права на безоплатну медичну допомогу є не відмова від надання медичної допомоги хворому взагалі, Що передбачає стаття 139 КК, а є вимогою оплати лікуван­ня чи згода надати медичну допомогу лише за оплату.

Порушення права на безоплатну медичну допомогу вчи­нюється умисно, з метою примусити хворого оплатити на­дану йому медичну допомогу і отримати таку плату.

Відповідальними за порушення права на безоплатну меди­чну допомогу є лікарі, головні лікарі, завідуючі, завідуючі відділеннями, лікарі та інші медичні працівники державних

чи комунальних медичних закладів, а за скорочення мережі державних чи комунальних закладів охорони здоров'я - поса­дові особи органів державної влади чи охорони здоров'я, які наділені повноваженнями приймати рішення про скорочення чи поширення мережі таких закладів охорони здоров'я.

Карається порушення права на безоплатну медичну до­помогу:

за ч. 1 ст. 184 КК штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців;

за ч. 2 ст. 184 КК - штрафом до однієї тисячі неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або виправними ро­ботами на строк до двох років.