7.2. Розкрадання чужого майна
Розкраданням у кримінальному праві називається корисливе, протиправне і неоплатне заволодіння чужим майном або іншими предметами власності з метою звернути їх у свою власність'.' Немає ніяких підстав вважати ознакою розкрадання вилучення майна із фондів власника, оскільки така його властивість визначається заволодінням майна, яке без вилучення неможливе
Суспільна сутність розкрадання полягає в тому, що злочинець ставить себе на місце власника, і якщо злочин не буде викрито, то злочинець буде володіти і використовувати чуже майно як своє власне. Він може ним також і розпорядитися як власник. При вдалому для злочинця випадку він стає фактичним володарем майна і його фактичним власником, а право власності залишається у законного його власника. Останній не позбавляється права на своє майно і тому він завжди може примусово (за судом) вимагати повернення йому його речі, а коли це вже стало неможливим,-відшкодувати йому збитки. В цьому якраз і полягає суспільна небезпечність розкрадань - вони позбавляють власника можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Так порушується одне з головних суспільних відносин: власність. При з'ясуванні суспільної сутності розкрадань необхідно відрізняти економічні відносини власності і право власності як їх юридичне закріплення, юридичне оформлення. Розкрадання чужого майна права власності на це майно не руйнує, не порушує. Право власності на викрадене майно завжди залишається за власником. Викрадення чужого майна порушують лише економічні відносини власності - забезпечувані суспільством і державою можливості для власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Ці економічні відносини і є родовим об'єктом розкрадань чужого майна.
Безпосереднім об'єктом розкрадання є власність окремої певної особи (фізичної чи юридичної). Для кваліфікації розкрадання фактична належність викраденого юридичного значення не має, і вчинене кваліфікується як злочин проти приватної чи державної або колективної власності незалежно від фактичної належності майна, оскільки згідно зі ст. 13 Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Предметами розкрадання можуть бути:
І) майно;
2) гроші;
3) цінні папери, які вже перебувають у власності певної особи.
Предметом розкрадання може бути майно:
а) яке вже знаходилось у майнових фондах організації, установи чи підприємства, вже перейшло у власність особи на законних підставах чи фактично було у її володінні. Не може бути предметом розкрадання те майно (речі), яке ще не надійшло в фонди організації, а лише повинно було їй передане (податок, мито тощо), або такі речі, які вже вибули із цих фондів на законних підставах;
б) передане власником для тимчасового користування посадовим особам або приватним особам, для службового користування, для перевезення, переробки, ремонту тощо;
в) вилучене з фондів організації чи іншої особи без законних підстав (викрадене - тому - розкрадання викраденого теж розкрадання);
г) вилучене з природного стану із застосуванням і витратами праці, яке має грошову вартість та ціну (речі, видобуті із надр, виготовлені, вирощені і т. ін.). Не можуть бути предметом розкрадання дикоростучі рослини та їх плоди, не вилучені із природного стану корисні копалини, дикі тварини, птахи;
д) речі, які перебувають у приватній власності громадян і були передані на зберігання, для перевезення або іншої мети організації чи установі, яка несе за них матеріальну відповідальність;
е) предметом шахрайства є не тільки майно, а і право на нього (надання права вимагати виконання зобов'язань, документи, які надають право на отримання майна тощо), а предметом вимагання - і будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод або відмова від них, відмова від права на майно тощо)1.
Не можуть бути предметом розкрадань:
1) речі, які були викинуті власником через відсутність потреби в них, тобто як речі йому непотрібні (деякі відходи виробництва, не здатні задовольнити якусь потребу в них тощо), що не мають ніякої економічної, господарської або культурної чи іншої корисної цінності . Заволодіння такими речами розкраданням не визнається, оскільки відносин
власності не порушує;
2) документи, які не є цінними паперами - квитанції, накладні, чеки, вимоги тощо. При певних умовах викрадання такого документа може бути готуванням до розкрадання майна. При відповідних умовах викрадення документа кваліфікується за ст. 357 КК;
3) речі, вилучені з цивільного обігу - зброя, наркотики, радіоактивні матеріали, а також предмети, що знаходяться
в могилі чи на могилі.
Викрадення цих предметів утворює самостійні злочини, передбачені ст. 263, 265, 267, 305-321 КК.
Таким чином, предметом розкрадання може бути майно як сукупність речей, які мають матеріальну цінність, грошову оцінку (ціну) і знаходяться в цивільному обігові, а також гроші та цінні папери3.
' Див.: п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р- Там само.- С. 113.
Тут ми не торкаємося тієї господарської сторони використовування відходів виробництва, яка стверджує, що немає відходів виробництва, які б не можна було використати (безвідходне виробництво, бо це питання не юридичне, а господарське, економічне).
Докладніше про предмети злочину див.: Н. И. Коржанский-Предмет преступления,-Волгоград, 1976.
Важливою ознакою об'єктивної сторони розкрадання є настання його злочинних наслідків - зменшення майна власника з одного боку і збагачення за його рахунок злодія, тобто обов'язкова об'єктивна ознака розкрадання - є заподіяння майнової шкоди власникові.
Об'єктивно розкраданням називається протиправне і безоплатне привласнення чужого майна. Ознака протиправ-ності розкрадання стверджує те, що винний не має ні дійсного, ні уявного права на заволодіння цим майном. Він усвідомлює при розкраданні, що це майно чуже, що воно йому не належить і він захоплює його протиправне.
Не можуть кваліфікуватися як розкрадання дії особи, яка має право на отримання певного майна, але порушує встановлений порядок його передачі - отримання. Не утворюють розкрадання і випадки помилки.
Наприклад, неправильно були кваліфіковані за ч. З, ст. 191 КК дії 3., засудженого за те, що він за попередньою змовою з С. викрав пиломатеріали на суму 766 крб., які відвіз собі на дачу.
Судова колегія Верховного Суду України, розглянувши справу, в своїй ухвалі зазначила, що суд не зібрав достатньо доказів того, що 3. мав намір викрасти пиломатеріали. У ході попереднього слідства і в судовому засіданні 3. послідовно твердив, що не знав, яким чином буде оформлено одержання пиломатеріалів, не знав їх вартості. Ще до початку робочого дня він приїхав до С. і в службовому кабінеті вручив йому 700 крб. для оплати зазначених матеріалів. У справі встановлено, що всі дії по одержанню і списанню пиломатеріалів проведено за вказівкою С., а 3. лише придбав їх з порушенням встановленого порядку оплати, що не свідчить про наявність у нього умислу на їх розкрадання за змовою з С. Інших доказів у причетності 3. до розкрадання зазначених матеріальних цінностей у справі немає. Отже, в діях 3. не має складу злочину.
Заволодіння чужим майном визнається неоплатним, якщо воно було неоплачене зовсім, або була оплачена лише його частина чи оплата була значно нижчою його дійсної вартості. Коли була оплачена частина привласненого майна, то викраденою визнається неоплачена частина.
Неоплатним визнається привласнення і тоді, коли винна особа замінила майно на менш цінне з метою привласнити більш цінне майно.
З неоплатністю розкрадання тісно пов'язана корислива мета цих злочинів.
Корисливістю у кримінальному праві називається прагнення до матеріального надбання, бажання винного звернути майно у свою власність - назавжди без наміру колись вернути його власнику чи відшкодувати його вартість.
Корисливий мотив - обов'язкова ознака розкрадання. Без корисливості розкрадання немає. Корисливий мотив не виключається і тоді, коли викрадене майно передається іншим, третім особам, а також тоді, коли інші особи (при викраденні групою осіб) діяли за іншими спонуканнями.
Розкрадання вважається закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди власнику, тобто з того моменту, коли власник втрачає можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Пленум Верховного Суду України у поставові від 25 грудня 1992 р. зазначив, що крадіжка і грабіж вважаються закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам тощо) .
Вимагання вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з погрозою застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети2.
Якщо розкрадання чиниться з охоронюваної території, то воно вважається закінченим з того моменту, коли викрадене майно було винесене за межі території, оскільки воно вже вилучено з володіння власника, і винна особа має реальну можливість ним скористатися чи розпорядитися (продати, віддати, поміняти і т. ін.).
Безпідставно, наприклад, були кваліфіковані дії О. і П. як закінчений злочин за ч. З ст. 191 КК. Вони були визнані винними в тому, що пізно ввечері, працюючи операторами підприємства по забезпеченню нафтопродуктами, зловживаючи своїм посадовим становищем, за попереднім зговором з Ш., викрали на території підприємства 120 л пального вартістю 12 400 крб., до сховища якого мали доступ у зв'язку з виконанням посадових обов'язків. Але при спробі винести шість каністр були затримані працівниками міліції.
' Див.: п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.- Там само.- С. 113.
' 2 Див.: п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р- Там само- С. 113-114.
Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала кваліфікацію дій О. і Л. неправильною і вказала, що всі троє обвинувачених були затримані з викраденим на території підприємства, коли ще не дійшли до воріт прохідної. Отже, вони не мали реальної можливості розпоряджатися вилученим пальним або користуватися ним. Згідно зі ст. 15 КК, якщо злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного, такі дії кваліфікуються як замах на злочин. За таких обставин, вказала президія, дії засуджених підлягають перекваліфікації з ч. З ст. 191 КК на ст. 15 і ч. 1ст. 191 КК'.
Доки можливість використати майно, розпорядитися ним не настала, суб'єкт не може вважати, що він уже виконав всі дії, необхідні для досягнення наслідків - збагатіти за рахунок чужого викраденого майна.
Якщо ці наслідки не настали за обставин від винного незалежних, то його дії кваліфікуються як незакінчений замах за ч. З ст. 15 КК.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного з застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні2.
Таким чином, у всіх випадках, крім розбою, розкрадання визнається закінченим при наявності двох умов:
1) заподіяння власникові майнові шкоди (майна немає, немає можливості його використовувати чи розпоряджатися ним);
2) незаконного збагачення винного за рахунок чужого (викраденого) майна.
Розкрадання можна визнати закінченим тоді, коди винний повністю реалізував свій намір - заволодіти чужим майном і привласнити його. Якраз тоді він і має можливість розпорядитися ним чи використати його. Якщо винний не зміг здійснити свій намір з обставин від нього незалежних, то його дії кваліфікуються як замах на розкрадання. Наприклад, при відсутності майна, чи певної суми грошей або коли він не зміг подолати перешкод (відчинити двері, виламати грати, знайти сховище, відчинити сейф тощо), чи йому перешкодили здійснити намір інші особи (охоронці, власники і т. ін.).
Див.: постанова президії Хмельницького обласного суду від 14 січня 1994 р. в справі О. і П- Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995.- Київ, Юрінком, 1996.-С. 77-78.
Див.: п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992р.- Там само- С. 114.
Наприклад, неправильно були кваліфіковані дії П. за ч. 4 ст. 185 КК. Органи попереднього слідства і суд визнали, що П. вчинив крадіжку державного майна у великих розмірах. Але їх висновки, що крадіжка була закінченою, не підтверджуються доказами у справі. Як зазначила президія обласного суду, з матеріалів, справи видно, що П. був затриманий працівниками міліції, коли перебував у приміщенні магазину. Частину викрадених товарів було знайдено у нього, а частину - біля магазину. Оскільки П. був затриманий на місці злочину і не встиг розпорядитися викраденим, його дії не можна розглядати як закінчену крадіжку.
На підставі цього президія обласного суду перекваліфікувала дії П. з ч. 4 ст. 185 КК на ст. 15 КК і ч. З ст. 185 КК як замах на крадіжку чужого майна у значних розмірах з проникненням у приміщення'.
Якщо особа вчинила замах на розкрадання і від закінчення злочину добровільно відмовилась, то вона не підлягає відповідальності за замах на розкрадання. Неправильно, наприклад, були кваліфіковані міським судом за ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК дії В., який намагався викрасти товари із магази-, ну, але не зміг довести свій намір до кінця з незалежних від нього причин. На попередньому слідстві і у судовому засіданні В. пояснив, що дійсно мав намір вчинити цю крадіжку, але, дійшовши до прилавка, злякався відповідальності і вийшов з магазину. Суд визнав ці показання правдивими. Проте, всупереч цьому у вироку вказано, що В. залишив магазин, не довівши злочину до кінця тому, що почув шум авто мобіля, який наближався, і злякався, що його затримають. З Такий висновок суду,- зазначила в своїй ухвалі судова колегія Верховного Суду України,- нічим не обґрунтований суперечить показанням свідків Ч. і М. про те, що В. залишив магазин до прибуття автомашини з працівниками міліції. Він був затриманий лише через деякий час і не біля магазину, а за 300 м від нього.
Таким чином, показання В. про те, що він добровільно відмовився від вчинення злочину, нічим не спростовані. Відповідно до ст. 17 КК особа, яка добровільно відмовилась від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності тільки в тому разі, коли фактично вчинене нею містить склад іншого злочину.
' Див.: постанова президії Кіровоградського обласного суду від 8 червня 1987 р. у справі П.- Практика судів України в кримінальних справах-Київ, 1993-С. 13.
На підставі цього судова колегія Верховного Суду України вирок про засудження В. за замах на вчинення крадіжки скасувала і справу закрила за відсутністю в його діях складу злочину'.
З урахуванням всіх розглянутих ознак розкрадання може бути визначене як протиправне, корисливе і неоплатне заволодіння чужим майном з метою звернути його у свою власність і стати його фактичним власником.
Поняття «розкрадання» є родове, поєднуюче спільні ознаки цілої низки посягань на чужу власність - крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, привласнення тощо. Різноманітні види розкрадань відрізняються способом їх вчинення. Способи розкрадань визначені законом:
1) крадіжка - таємно (ст. 185 КК),
2) грабіж - відкрито та з застосуванням насильства (ст.186КК);
3) розбій - нападом (ст. 187 КК);
4) шахрайство - обманом (ст. 190 КК);
5) привласнення чи розтрата - зловживанням довір'ям відносно чужого майна (ст. 191 КК);
6) вимагання - психічного насильства (погроз та шантажу)-(ст. 189 КК);
7) зловживання посадовими повноваженнями - (ч. 2 ст. 191 КК).
Чинне законодавство України передбачає кваліфікуючі ознаки, за наявністю яких розкрадання визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах.
Див.: Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 16 травня 1986 р. в справі В.- Практика судів України в кримінальних справах.-С. 18-19.
Вказані ознаки можна розділити на дві групи:
1. загальні - притаманні всім розкраданням;
2. особливі - притаманні тільки деяким, окремим способам розкрадань.
Загальними кваліфікуючими ознаками розкрадань є:
а) повторність;
б) вчинення розкрадання за попередньою змовою групою осіб;
в) у великих розмірах;
г) вчинення розкрадання у особливо великих розмірах. Особливими чи спеціальними кваліфікуючими ознаками розкрадань є:
а) розкрадання вчинено проникненням у житло, інше приміщення чи сховище - ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. З ст. 187 КК;
б) розкрадання з застосуванням насильства - ч. 2 от. 186, Ч. 1 ст. 187, ч. З і 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК;
в) розкрадання, поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень - ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК;
г) розкрадання, яке завдало значної шкоди потерпілому - ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1
ст. 192 КК;
д) розкрадання, яке завдало великої шкоди потерпілому чи спричинило інші тяжкі наслідки -ч.4 ст. 187 КК;
е) розкрадання у великих чи особливо великих розмірах -ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190,
ч. 5 ст. 191 КК;
ж) розкрадання, вчинене організованою групою - ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 188, ч. 4 ст. 189, ч. 4
ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК.
Повторність як кваліфікуюча ознака розкрадання передбачена частинами 2-ми статей 185, 186,189, 190 КК. Поняття повторності надається у частині 1 примітки до ст. 185 КК. Розкрадання, вчинене способом крадіжки (ст. 185), грабежу (ст. 186), розтрати, привласнення чи зловживанням посадовим станом (ст. 191), та шахрайство (ст. 190) визнається вчиненим повторно, якщо йому передувало вчинення цією особою якого-небудь із цих злочинів або злочинів, передбачених статтями 187, 262 КК.
Згідно з законом розкрадання визнається повторним:
1. У випадках закінченого попереднього злочину, готу-
вання до нього чи замаху на нього.
2. Як тоді, коли винна особа була виконавцем попереднього злочину, так і тоді, коли вона брала в ньому участь в ролі пособника, підбурювача чи організатора.
3. Злочин визнається повторним незалежно від того, чи була особа притягнена до відповідальності за попередній злочин, чи була вона за нього засуджена, чи відбувала за нього покарання і відбула його. Розкрадання визнається повторним незалежно від того - від різних чи від одного власника вилучалось майно (гроші), окрім випадків, коли розкрадання було продовжуваним.
Продовжуваним розкраданням визнається неодноразове незаконне безоплатне вилучення чужого майна, що складається з кількох тотожних злочинних дій, які мають загальну мету незаконного заволодіння майном, що охоплюються єдиним умислом винного і становлять у своїй сукупності один злочин .
' Див.: п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р.-Там само.-С. 76.
Повторність розбою має особливості. Розбій (ст. 187 КК) вважається повторним тільки тоді, коли йому передувало вчинення такого самого злочину (передбаченого ст. 187 КК) чи бандитизму (ст. 257 КК).
Не утворюють повторності:
1 Розкрадання, відносно яких закінчилися строки давності (ст. 49 КК) чи за які судимість знята або погашена (СТ.89І91КК).
2. Продовжуване розкрадання, яке утворюють кілька тотожних дій, поєднаних єдиним умислом.
3. Замах на розкрадання з наступною добровільною відмовою від закінчення злочину (ст. 17 КК).
4. Повторення раніше невдалої спроби викрасти те ж саме майно чи ту ж саму річ.
Як вчинене за попередньою змовою групою осіб розкрадання кваліфікується тоді, коли в його вчиненні брали участь двоє або більше осіб, які попередньо, до початку розкрадання чи під час нього домовилися вчинити його спільно. Крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство і вимагання кваліфікуються як вчинені за попередньою змовою групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи'.
Розкрадання не може кваліфікуватися як вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо розкрадання було вчинене безпосередньо однією особою, а інші були підмовниками чи пособниками. Неправильно були кваліфіковані, наприклад, дії М-кова за ч. 2 ст. 185 КК, дії М.- за ст. 27 та ч. 2 ст. 185 КК. Вони були засуджені за крадіжку за попередньою змовою державного майна (водій автомашини М-ков на прохання М. продав йому 400 л бензину під час його перевезення з нафтобази до радгоспу). Із справи вбачається, і суд визнав це встановленим, що бензин украв М-ков, а М. безпосередньої участі у злочині не брав - він лише підмовив М-кова вчинити крадіжку і купив у нього цей бензин. Розкраданням, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, розуміється таке,- зазначила президія обласного суду, розглянувши цю справу,- в якому брали участь двоє або більше осіб, котрі заздалегідь домовились про це. Оскільки М. безпосередньої участі у злочині не брав, його дії і дії М-кова не можуть кваліфікуватися як крадіжка державного майна, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Див.: п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р-Там само-С. 119.
На підставі наведеного президія обласного суду вирок
змінила і кваліфікувала дії М-кова як крадіжку державного майна у значних розмірах за ч. 1 ст. 185, а дії М.- як підмову до вчинення зазначеного злочину за ст. 27 і ч. 1 ст. 185 КК1.
Вчинення розкрадання за попередньою змовою групою осіб має свої особливості. Ця кваліфікуюча обставина характеризується двома головними ознаками:
1) вчинення розкрадання групою не менше двох суб'єктів, які безпосередньо брали участь в цьому злочині. Співучасть у розкраданні, яке було вчинене одним виконавцем злочину, не утворює групи. Для визнання групи не потрібно доводити її стійкості, міцної поєднаності та особливої
організованості.
Розкрадання кваліфікується як вчинене групою осіб незалежно від того, що інші учасники злочину на підставі ч. 2 ст. 22 КК не підлягають відповідальності, незалежно від притягнення до відповідальності інших членів групи.
2) наявність попередньої, до початку розкрадання чи під час його вчинення, змови між членами групи про вчинення :
розкрадання.
За наявністю сукупності цих двох ознак розкрадання і
кваліфікується як вчинене за попередньою змовою групою осіб за частинами другими статей 185 КК без застосування ст. 27 КК.
Згідно з пунктом 3 примітки до ст. 185 КК розкрадання
визнається вчиненим у великих розмірах і вважається таким, що завдало великої майнової шкоди, якщо воно вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка у двісті;
п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян. Для визначення розміру розкрадання застосовуються і державні роздрібні ціни, а при їх відсутності - ціни на аналогічні товари.
Крім вартості викраденого майна враховується також вага, обсяг, кількість викраденого та значущість його для власника. Але вирішальною є грошова вартість викраденого майна, оскільки в ній відбиваються і всі інші показники.
У справах про розкрадання державного майна, коли заподіяні матеріальні збитки стягуються у кратному обчисленні (наприклад, при розкраданні м'яса та м'ясопродуктів), дії винних за ознакою значного, великого або особливо великого розміру розкрадання у всіх випадках кваліфікуються, виходячи з вартості викраденого, яка визначається залежно від виду продукції за роздрібними, закупочними або іншими державними цінами
' Див.: постанова президії Луганського обласного суду від 12 вересня 1984 р. у справі М-кова і М- Практика судів Ухраїни в кримінальних справах.- Там само.-'С: 24.
У Постанові від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розмір шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей, визначається відповідно до Закону України від 6 червня 1995 року «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінного каміння та валютних цінностей», «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 22 січня 1996 р. № 116 (зі змінами, внесеними постановами від 27 серпня 1996 р. № 1009 та від 20 січня 1997 р. № 34), до інших нормативно-правових актів щодо цін і ціноутворення.
При визначенні розміру шкоди суд має виходити з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість, акцизний збір тощо2.
Вартість викраденого майна, визначена із застосуванням коефіцієнта, має враховуватися як при вирахуванні розміру матеріальних збитків, так і при кваліфікації злочину.
У тих випадках, коли збитки заподіюються розкраданням або нестачею м'яса, молока, м'ясних і молочних продуктів, розмір сум, що піддягають стягненню на відшкодування збитків, визначається за державними роздрібними цінами на ці товари із застосуванням коефіцієнтів: м'ясо і м ясні продукти - 3, молоко і молочні продукти - 2,5.
1Див.: п. 9 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р.- Там само.- С. 77.
2Див.: п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. № 12.- Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-«•> 1997).- Київ, Юрінком, 1998, с. 267-268.
При кваліфікації дій осіб, винних у розкраданні або втраті м'яса молока, м'ясних та молочних продуктів необхідно виходити з одноразової вартості викраденого або втраченого майна'. Вартість викраденої продукції і товарів у підприємствах громадського харчування і в комісійній торгівлі визначається за цінами, встановленими для реалізації цієї продукції і товарів.
У тих випадках, коли роздрібні ціни нижчі оптових, для визначення розміру розкрадання застосовуються оптові ціни, незалежно від того, викрадене майно в організацій, які займаються роздрібною торгівлею, чи в інших організацій.
Якщо роздрібні ціни на викрадене майно відсутні, і немає можливості визначити його вартість за порядком, передбаченим Державним комітетом, то вартість викраденого визначається експертами.
При викраденні майна та інших цінностей, відносно яких законодавством встановлений особливий порядок визначення розміру заподіяної шкоди (дорогоцінні метали, каміння тощо) вартість викраденого визначається за цим порядком. Кваліфікація розкрадання при цьому проводиться, виходячи з однократної вартості викраденого, без урахування додаткових коефіцієнтів.
При кваліфікації викрадень іноземної валюти, платіжних документів, фондових цінностей в іноземній валюті їх вартість визначається за курсом Держбанку на день вчинення злочину, а розмір відшкодування заподіяних злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.
Розкрадання з контейнерів товарів, на які є роздрібна ціна, їх вартість визначається за цими цінами, а вартість майна громадян - виходячи з ціни, яка була вказана в товарних документах при відправленні вантажу.
Вартість сільськогосподарської продукції визначається за середньоринковими цінами, що існували на день розкрадання.
Розмір шкоди, заподіяної розкраданням квитків до театрів, оплачених талонів єдиного державного фонду на паливні та мастильні матеріали, одноразових проїзних автобусних чи тролейбусних квитків, визначається за їх номінальною вартістю і кваліфікується як закінчений злочин.
' Див.: пп. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації».- Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду, України. -Київ, 1995-С. 80.
При визначенні розміру розкрадання враховується:
1) все майно, викрадене з одного і того самого місця, одним і тим самим способом;
2) все майно, викрадене групою осіб, незалежно від частки кожного із співучасників;
3) все майно (та гроші) використане, реалізоване чи повернене.
У тих випадках, коли умисел винного був спрямований на викрадення у великому розмірі, але фактично розкрадання було вчинене лише на незначну суму, дії винного кваліфікуються як замах на розкрадання у великому розмірі за ст 15 та відповідною частиною статей Особливої частини (ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. З ст. 191, ч. 4 ст. 187 КК).
У разі вчинення винною особою декількох злочинів проти власності, одні з яких були закінченими, а інші - ні, не-закінчені злочини кваліфікуються окремо з посиланням на відповідну частину ст. 15 КК .
Вартість викраденого майна повинна бути повністю обгрунтована і доведена. Осудною може бути лише така сума, яка не викликає ніяких сумнівів і доведена всіма доказами у справі. Неправильно були кваліфіковані, наприклад, за ч. 4 ст. 185 КК дії П. Він був засуджений за те, що проник до магазину і викрав звідти матеріальні цінності та гроші на суму 5133 крб.
У стадії розслідування і в суді П. пояснив, що одразу ж після вчинення злочину його було затримано, і все викрадене майно на суму 1343 крб. (грошей, за словами підсудного, він не викрадав) у нього було вилучено. У викраденні цінностей саме на таку суму П. визнав себе винним. Ці пояснення засудженого об'єктивно підтверджуються описом вилученого у нього майна та рапортом працівника міліції, який безпосередньо затримав П. з викраденим майном. Під час обшуку як самого П., так і його квартири, ніяких інших викрадених речей чи грошей не знайдено. Висновок суду, що П. викрав матеріальних цінностей на значно більшу суму, а саме на 5133 крб. цілком побудований на даних інвентаризації матеріальних цінностей, згідно з якою саме на таку суму в магазині виявлено нестачу. Проте наявність нестачі сама по собі не свідчить, що вона виникла у зв'язку зі злочинними діями засудженого.
Див.: постанова президії Дніпропетровського обласного суду від
жовтня 1988 р. у справі П.- Практика судів України в кримінальних справах- С. 64.
За таких обставин, як вказала судова колегія Верховного Суду, необхідно визнати, що П. викрав із магазину матеріальних цінностей на суму 1343 крб., а тому його дії належить кваліфікувати не за ч. 4, а за ч. З ст. 185 КК .
У тих же випадках, коли винна особа мала намір викрасти певну суму грошей чи майна на певну суму, а фактично викрала більше, то її дії кваліфікуються, виходячи з тієї суми, яка фактично була викрадена.
Правильно, наприклад, були кваліфіковані дії Т. Його було засуджено за те, що він, зламавши замок, проник до магазину і викрав грошову виручку в сумі 10 528 крб. У поданій на вирок суду касаційній скарзі засуджений просив перекваліфікувати його дії за ч. З ст. 185 КК, виходячи з того, що, проникаючи до магазину, мав намір вкрасти одноденну виручку, тобто 500-700 крб., але, знайшовши більшу суму, грошей не перелічував.
Судова колегія Верховного Суду України підстав для задоволення скарги не знайшла, оскільки у справі повністю доведено, щоТ. вночі зламав замок, проник до магазину і викрав грошову виручку в сумі 10 528 крб., а тому його дії за ч. 5 ст. 185 КК кваліфіковано правильно2.
Таке рішення судової колегії Верховного Суду є правильним, оскільки воно грунтується на тих підставах, що винність особи, яка вчинила злочин, визначається її психічним ставленням до злочину не взагалі, а лише під час і саме в момент вчинення злочинних дій. Тому вирішальне значення мають не думки, міркування чи наміри, які були у особи напередодні, а ті з них, які вона мала під час вчинення злочину. У даному випадку Т. мав намір викрасти одноденну виручку (500-700 крб.) заздалегідь, до вчинення злочину. Але коли він відчинив шафу, де були сховані гроші, і побачив, що там лежить значно більше грошей, у нього негайно намір змінився, і він захопив їх усі - 10 528 крб. Таким чином, у момент викрадення грошей Т. вже мав намір викрасти саме цю суму, про що свідчить і те, що він грошей не перелічував. Якби у нього був інший намір, то він діяв би інакше. Тому за викрадення цієї суми він і повинен відповідати, а отже, його дії кваліфіковані за ч. 5 ст. 185 КК правильно.
' Див.: Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 28 січня 1992 р. у справі П.- Практика судів України в кримінальних справах.-Київ, 1993.-С. 65-66.
2 Див.: Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 13 березня 1986 р. в справі Т.- Практика судів України в кримінальних справах.-Київ, 1993.-С. 72.
Згідно з пунктом 4 примітки до 4 ст. 185 КК розкрадання чужого майна визнається вчиненим в особливо великих розмірах, якщо воно вчинено однією особою чи групою осіб на суму, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При визначенні особливо великого розміру розкрадання враховуються:
1 Всі розкрадання, вчинені винним, незалежно від витоку, способу, форми і часу вчинення злочинів.
2. Вся вартість викраденого групою осіб незалежно від частки, отриманої кожним співучасником (вирішальним є не розмір прибутку кожного злодія, а розмір заподіяної власнику майнової шкоди їх спільними діями).
Разом з тим при вчиненні викрадення в особливо великих розмірах групою осіб, дії окремого співучасника кваліфікуються за відповідними частинами ст. 185-191 КК тільки у випадках, коли ця особа брала безпосередню участь у викраденні чи допомагала в цьому іншим співучасникам.
У загальну суму викраденого не зараховується вартість викраденого злочинами:
1) за які особа вже була засуджена, чи відносно яких спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК),
2) які були вчинені одним із співучасників самостійно,. незалежно від інших.
У тих випадках, коли умисел винного був спрямованийг на викрадення в особливо великих розмірах, але за незалежні них від нього причин він не зміг досягти цих наслідків» його дії кваліфікуються як замах на викрадення майна-особливо великих розмірах за ст. 15 і відповідними частинами ст. 185-191 КК.
Отже, вчинення декількох викрадень будь-яким способом (таємно, відкрито, з допомогою обману та іншими), які взагалі утворюють особливо великий розмір, кваліфікується за відповідними частинами ст. 185-191 КК.
Найбільше практичне значення має спосіб вчинення розкрадання як найважливіша його ознака. В залежності від способу розкрадання законом диференціюється кримінальна відповідальність за різні види цих злочинів.
- Кримінальне право і законодавство України Частина особлива
- Передмова
- Тема 1. Загальна характеристика особливої частини кримінального законодавства україни
- 1.1. Поняття Особливої частини кримінального законодавства
- 1.2. Система Особливої частини кримінального законодавства
- 1.3. Загальні засади і правила кваліфікації злочинів
- 11. Якщо один злочин є способом, складовою частиною об'єктивної сторони іншого злочину, то перший з них поглинається другим.
- 12. При конкуренції самостійної, окремої норми і норми про співучасть у більш тяжкому злочині застосовується норма про співучасть.
- Тема 2. Злочини проти основ
- 2.1. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України
- 2.2. Посягання на національну і державну безпеку України
- 2.2.1. Державна зрада
- 2. Другою формою державної зради є шпигунство.
- 2.2.2. Шпигунство
- 2.3. Посягання на територіальну цілісність України
- 2.4. Посягання на політичні засади України
- 2.4.1. Посягання на життя а ержавного чи громадського діяча
- 2.5. Посягання на економічні засади України
- Тема 3. Злочини проти життя та здоров'я особи
- 3.1. Загальна характеристика злочинів проти особи
- 3.2. Злочини проти життя
- 3.2.1. Умисне вбивство
- 3.2.2. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання
- 3.2.3. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини
- 3.2.4. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони
- 3.2.5. Вбивство з необережності
- 3.2.6. Доведення до самогубства
- 3.3. Злочини проти здоров'я
- 3.3.1. Загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи
- 3.3.2. Умисне тяжке тілесне ушкодження
- 3.3.3. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
- 3.3.4. Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
- 3.3.5. Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони
- 3.3.9. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
- 3.3.12. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- 3.3.13. Розголошення відомостей про проведення і медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
- 3.3.14. Зараження венеричною хворобою
- 3.3.15. Незаконне проведення аборту
- 3.3.16. Залишення у небезпеці
- 3.3.17. Неподання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя становили
- 3.3.18. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
- 3.3.20. Неподання допомоги хворому медичним працівником
- 3.3.21. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником
- 3.3.22. Порушення прав пацієнта
- 3.3.23. Незаконне проведення дослідів над людиною
- 3.3.24. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
- 3.3.25. Насильницьке донорство
- Законодавство до теми
- 15. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.
- 16. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.
- Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи
- 4.1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи
- 4.2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
- 4.3. Захоплення заручників
- 4.4. Підміна дитини
- 4.6. Експлуатація дітей
- 4.7. Незаконне поміщення у психіатричний заклад
- Тема 5. Статеві злочини
- 5.1. Загальна характеристика статевих злочинів
- 5.2. Зґвалтування
- 5.3. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом
- 5.4. Примушування до статевого зв'язку
- 5.5. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
- 5.6. Розбещення неповнолітніх
- Тема 6. Злочини проти
- 6.1. Загальна характеристика посягань на конституційні права громадян
- 6.2. Злочини проти політичних прав громадян
- 6.2.2. Підлог виборчих документів, приписка або неправильний підрахунок голосів
- 6.2.3. Порушення таємниці голосування
- 6.2.4. Порушення законодавства про референдум
- 6.2.5. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності чи ставлення до релігії
- 6.3. Посягання на інші права та свободи громадян
- 6.3.1. Порушення недоторканності житла
- 6.3.2. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку
- 6.3.3. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
- 6.3.4. Ухилення віл, сплати коштів на утримання непрацездатних батьків
- 6.3.5. Зловживання опікунськими правами і залишення підопічних дітей без нагляду і допомоги
- 6.3.6. Розголошення таємниці усиновлення
- 6.3.7. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
- 6.3.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
- 6.3.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
- 6.3.10. Грубе порушення законодавства про працю
- 6.3.13. Невиплата заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших, установлених законом виплат
- 6.3.14. Порушення авторських прав
- 6.3.15. Порушення права на об'єкти промислової власності
- 6.3.16. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
- 6.3.17. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь
- 6.3.18. Перешкоджання відправленню релігійного обряду
- 6.3.19. Порушення недоторканності приватного життя
- 6.3.20. Порушення права на отримання освіти
- 6.3.21. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
- 6.4. Злочини проти народного здоров'я
- 6.4.1. Посягання на здоров'я людей під приводом релігійних обрядів
- Тема 7. Злочини проти власності
- 7.1. Загальна характеристика злочинів проти власності
- 7.2. Розкрадання чужого майна
- 7.2.1. Розкрадання чужого майна способом крадіжки
- 7.2.2. Розкрадання чужого майна способом грабежу
- 7.2.3. Розкрадання чужого майна способом розбою
- 7.2.4. Викрадення способом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання
- 7.2.5. Вимагання чужого майна чи грошей
- 7.2.7. Привласнення, розтрата і розкрадання способом зловживання посадовими повноваженнями
- 7.3. Спричинення майнової шкоди без ознак розкрадання
- 7.4. Привласнення знайденого майна або такого, що випадково опинилося у винного
- 7.5. Знищення або пошкодження чужого майна
- 7.6. Погроза знищення майна
- 7.7. Недбале ставлення до охорони чужого майна
- 7.8. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочином
- Тема 8. Господарські злочини
- 8.1. Загальна характеристика господарських злочинів
- 8.3 Незаконні дії з фінансовими документами
- 8.4. Контрабанда
- 8. 6. Заняття забороненими видами господарської діяльності
- 8.7. Незаконні операції підакцизними товарами
- 8.8. Фіктивне підприємство
- 8.9. Протидія законній господарській діяльності
- 8.10. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
- 8. 11. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
- 8.12. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом
- 8.13„ Порушення законодавства про бюджетну систему України
- 8.15. Ухилення від сплати податків
- 8.16. Порушення порядку вчинення операцій з металобрухтом
- 8.17. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
- 8.18. Підроблення знаків поштової оплати або проїзних квитків
- 8.20. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
- 8.21. Фіктивне банкрутство
- 8.22. Доведення до банкрутства
- 8. 23. Приховування банкрутства
- 8.24. Незаконні дії у разі банкрутства
- 8.25. Шахрайство з фінансовими ресурсами
- 8.26. Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів
- 8.27. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
- 8.28. Обман покупців та замовників
- 8.29. Фальсифікація засобів вимірювання
- 8.30. Випуск або реалізація недоброякісної продукції
- 8.31. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування
- 8.32. Незаконне використання товарного знака
- 8.33. Порушення антимонопольного законодавства
- 8.34. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
- 8.35. Розголошення комерційної таємниці
- 8.36. Незаконна приватизація державного, комунального майна
- 8.37. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
- 8.38. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації майна державних підприємств та їх подальшого використання
- Тема 9. Екологічні злочини
- 9.1. Загальна характеристика злочинів, які посягають на суспільні відносини безпечного і раціонального використання природних ресурсів
- 9.2. Порушення правил екологічної безпеки
- 9.3. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
- 9.4. Приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки або захворюваність населення
- 9.5. Забруднення або псування земель
- 9.6. Порушення правил охорони надр
- 9.7. Забруднення атмосферного повітря
- 9.8. Порушення правил охорони вод
- 9.9. Забруднення моря
- 9.10. Порушення законодавства про континентальний шельф України
- 9.11. Знищення або пошкодження лісових масивів
- 9.12. Незаконна порубка лісу
- 9.13. Порушення законодавства про захист рослин
- 9.14. Незаконне полювання
- 9.15. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
- 9.16. Проведення вибуховихробіт з порушенням правил охорони рибних запасів
- 9.17. Порушення ветеринарних правил
- 9.18. Умисне знищення або пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, взятих під охорону держави
- 9.20. Безгосподарське використання земель
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к
- Тема 10. Злочини проти громадської безпеки
- 10.1. Створення злочинної організації
- 10.2. Сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності
- 10.3. Бандитизм
- 10. 4. Терористичний акт
- 10.5. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
- 10.6. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
- 10.7. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку
- 10.8. Викрадення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів
- 10.9. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
- 10.10. Недбале зберігання вогнепальної зброї або боєприпасів
- 10.11. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
- 10.12. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
- 10.13. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
- 10.14. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
- 10.15. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
- 10.16. Порушення правил пожежної безпеки
- Тема 11. Злочини проти безпеки виробництва
- 11.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки виробництва
- 11.2. Порушення вимог законодавства про охорону праці
- 11.3. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
- 11.4. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
- 11.5. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки
- 11.6. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
- 2. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.
- Тема 12. Злочини проти безпеки руху ______та експлуатації транспорту
- 12.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- 12.2. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту
- 12.3. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
- 12.4. Угон або захоплення поїзда, повітряного, морського чи річкового судна
- 12.5. Блокування транспортних комунікацій або зазоплення транспортних підприємств
- 12.6. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків
- 12.7. Порушення правил повітряних польотів
- 12.8. Порушення порядку використання повітряного простору України
- 12.9. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
- Карається самовільне без нагальної потреби зупинення
- 12.10. Ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха
- 12.11. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден
- 12.12. Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
- 12.13. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів
- 12.15. Незаконне заволодіння транспортним засобом
- 12.16. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
- 12.17. Порушення чинних на транспорті правил
- 12.18. Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів
- Законодавство до теми
- Література до теми
- Тема 13. Злочини проти громадського порядку та моральності
- 13.1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку і моральності
- 13.2. Злочини проти громадського порядку
- 13.2.1. Групове порушення громадського порядку
- 13.2.2. Масові заворушення
- 13.2.3. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
- 13.2.4. Хуліганство
- 13.3. Злочини проти громадської моральності
- 13.3.1. Наруга над могилою
- 13.3.5. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
- 13.3.6. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
- 13.3.7. Проституція
- 13.3.8. Втягненая неповнолітніх у злочинну діяльність
- Тема 14. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
- 14.1. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення
- 14.2. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
- 14.3. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- 14.4. Незаконні операції з наркотичними засобами і психотропними речовинами
- 14.5. Розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.6. Незаконні операції з наркотичними засобами або психотропними речовинами без мети їх збуту
- 14.7. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
- 14.8. Незаконні операції з прекурсорами
- 14.9. Розкрадання прекурсорів
- 14.11. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.12. Схиляння до вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів
- 14.13. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів
- 14.14. Організація або утримання місць для незаконного вживання або вироблення наркотичних засобів або психотропних речовин
- 14.17. Порушення правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
- 14.18. Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин
- 14.19. Організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
- 14.20. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
- 14.21. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів
- 14.22. Порушення правил боротьби з епідеміями
- 14.23. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к.,
- Тема 15. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
- 15.1. Посягання на обороноздатність України
- 15.1.1. Розголошення державної таємниці
- 15.1.2. Втрата документів, що містять державну таємницю
- 15.1.3. Передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави
- 15.2. Посягання на державний суверенітет України
- 15.2.1. Незаконне перетинання державного кордону України
- 15.2.2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
- 15.2.4. Порушення правил міжнародних польотів
- 15.2.5. Ухилення від призову на строкову військову службу
- 15.2.6. Ухилення від призову за мобілізацією
- 15.2.7. Ухилення військовозобов'язаного від навчальних зборів чи військового обліку
- Тема 16. Злочини проти порядку управління
- 16.1. Загальна характеристика злочинів проти порядку управління
- 16.2. Окремі злочини проти порядку управління
- 16.2.1. Наруга над державними символами
- 16.2.2. Незаконне підняття Державного Прапора України
- 16.2.3. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій
- 16.2.4. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
- 16.2.6. Втручання у діяльність працівника правоохоронного органу
- 16.2.7. Втручання у діяльність державного діяча
- 16.2.8. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
- 16 .2.9. Погроза або насильство щодо державного чи громад ського діяча
- 16.2.10. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
- 16.2.11. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування або військовослужбовця
- 16.2.12. Захоплення представника, влади або працівника правоохоронного органу як заручника
- 16.2.13. Погроза або насильство щодо посадової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок
- 16.2.15. Умисне знищення або пошкодження майна посадової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок
- 16.2.18. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань
- 16.2.23. Пошкодження ліній зв 'язку
- 17.2. Неправомірне втручання у роботу автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- 17.3. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
- 17.4. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- Тема 18. Посадові злочини
- 18.2. Окремі посадові злочини
- 18.2.2. Перевищення влади або посадових повноважень
- 18.2.4. Одержання хабара
- 18.2.5. Давання хабара
- 18.2.6. Провокація хабара
- 18.2.7. Посадове підроблення
- Законодавство до теми
- 13. Практика судів України в кримінальних справах.- к.,
- Тема 19. Злочини проти правосуддя
- 19.1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя
- 19.2. Окремі злочини проти правосуддя 19.2.1. Незаконний арешт, затримання або привід
- 19.2.8. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
- 19.2.10. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
- 19.2.11. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
- 19.2.12. Невиконання судового рішення
- 19.2.14. Завідомо неправдиве показання
- 19.2.16. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
- 19.2.17. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
- 19.2.19. Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
- 19.2.26. Приховування злочинів
- 19.2.27. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
- 2. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.
- Тема 20. Військові злочини
- 20.1. Загальна характеристика військових злочинів
- 20.2. Поняття військового злочину
- 20.3. Окремі військові злочини
- 20.3.2. Невиконання наказу
- 20.3.4. Погроза або насильство щодо начальника
- 20.3.7. Дезертирство
- 20.3.8. Ухилення від військової служби самокаліченням або іншим способом
- 20.3.14. Порушення правил водіння або експлуатації машин
- 20.3.18. Порушення статутних правил несення прикордонної служби
- 20.3.19. Порушення статутних правил несення бойового чергування
- 20.3.20. Порушення статутних правил внутрішньої служби
- 20.3.22. Зловживання військовою посадовою особою владою чи посадовим становищем
- 20.3.23. Недбале ставлення до військової служби
- 20.3.24. Перевищення військовою посадовою особою влади або посадових повноважень
- 20.3.25. Бездіяльність військової влади
- 20.3.26. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
- 20.3.27. Залишення гинучого військового корабля
- 20.3.28. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
- 20.3.29. Добровільна здача в полон
- 20.3.30. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
- 20.3.31. Мародерство
- 20.3.32. Насильство над населенням у районі воєнних дій
- 20.3.33. Погане поводження з військовополоненими
- Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- 21.1. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- 21.2. Пропаганда війни
- 21.3. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни
- 21.4. Порушення законів та звичаїв війни
- 21.5. Застосування зброї масового знищення
- 21.6. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення
- 21.7. Екоцид
- 21.8. Геноцид
- 21.10. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
- 21.11. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
- 21.12. Піратство
- 21.13. Найманство
- Прикінцеві та перехідні положення