7. Примус у здійсненні державного управління. Адміністративний примус як різновид державного примусу, його види

Метод переконання як основний метод державного управління у необхідних випадках доповнюється використанням примусу.

Метод примусу застосовується щодо осіб, які допускають проти­правну поведінку. Крім того, він використовується і як допоміжний засіб здійснення державного управління, як засіб впливу на об'єкти управління. Примусовий вплив стає необхідним, якщо засоби пере­конання не дали належного результату. У таких випадках на перший план висувається примусове забезпечення належної поведінки тієї чи іншої особи.

Примус у соціальному управлінні поділяється на державний і громадський.

Примус у сфері соціального управління проявляється в засто­суванні державних та громадських заходів примусу. За порушення правових норм передбачена юридична відповідальність, невиконан­ня інших, нормативно не закріплених правил поведінки тягне за собою заходи громадського впливу (громадський осуд, виявлення невдоволення поведінкою особи з боку соціуму, встановлення ви­пробувального терміну у разі передання справи на розсуд трудового колективу та інші).

Державний примус опосередковується через правові норми та виступає у формі правового примусу, що конкретизується у при­мусових заходах, які застосовуються компетентними державними органами до особи, вина котрої у вчиненні певного проступку була доведена у встановленому законом порядку. До них належать: юридична відповідальність (кримінальна, адміністративна, дис­циплінарна, матеріальна), заходи припинення і адміністративно-попереджувальні заходи примусового характеру (наприклад, мит­ний огляд, примусове медичне обстеження, заходи карантинного характеру та ін.).

Державний примус, залежно від безпосереднього об'єкта впли­ву, поділяється на фізичний примус та психічний примус. Його мета - примусити конкретні об'єкти правових відносин дотриму­ватися певних приписів (виконувати чи утримуватись від виконан­ня певних дій).

Примус є методом, що формує стан підпорядкованості суб'єктів, і є владним велінням або прямим впливом. Досягнення бажаного результату при використанні методу примусу здійснюється всупе­реч волі об'єкта управління при його внутрішньому, а інколи і зо­внішньому, опорі, протидії.

В якості безпосереднього об'єкта фізичного примусу є особа, її матеріальне становище. Фізичний примус може проявлятись у кон­кретних заходах, що чинять вплив на особу, її майно, грошові засо­би, тобто він реалізується у певних обмеженнях, позбавленні дея­ких благ, що є у розпорядженні об'єкта управління. Саме через ці властивості примусу є можливість впливати на свідомість особи, її розум і почуття, забезпечити її необхідну поведінку.

Безпосереднім об'єктом психічного примусу є психіка люди­ни - її розум, емоції, воля. Впливаючи на них, можна "зсередини" сформувати волю людини, схилити її до бажаної поведінки.

Для державного примусу характерне те, що він є повністю пра­вовим і застосовується на підставі суворої правової регламентації, нормативного встановлення підстав, порядку і процедури реалізації конкретних заходів примусового впливу. Державний примус здій­снюється згідно з принципом законності.

Призначення державного примусу полягає у виправленні та перевихованні правопорушників, профілактиці злочинів та інших правопорушень у суспільстві.

Для державного примусу властива тенденція до поступового об­меження сфери його застосування.

Державний примус поділяється на такі види:

• кримінально-правовий;

• цивільно-правовий;

• адміністративний;

• дисциплінарний.

Адміністративний примус - це різновид державного приму­су, який здійснюється від імені і в інтересах держави її офіційни­ми представниками, має юридичну форму зовнішнього виразу. Цей особливий вид юридичного примусу застосовується при ігноруван­ні тих чи інших обов'язкових приписів, що виходять від держави в особі її уповноважених органів. У певних випадках виникає необ­хідність у примусовому забезпеченні виконання таких велінь. Щодо сфери державного управління, він є засобом забезпечення виконан­ня приписів адміністративно-правових норм.

Адміністративний примус є засобом вольового забезпечення відповідності правовій нормі поведінки громадян, посадових та юридичних осіб за допомогою заходів впливу, врегульованих адмі­ністративно-правовими нормами, з метою досягнення відповідного порядку, припинення та попередження правопорушень, притягнен­ня до відповідальності правопорушників.

Водночас, примус є одним з атрибутів державної влади. Він є знаряддям забезпечення безумовного виконання приписів правових норм усіма членами суспільства.

Для адміністративного примусу характерні:

• позасудове виконання передбачених законом або підзаконними адміністративно-правовими нормами примусових заходів упов­новаженим державним органом (посадовою особою);

• адміністративний примус пов'язаний зі сферою позаслужбових управлінських відносин (накладення стягнення керівником на свого підлеглого працівника регламентується правовим інсти­тутом державної служби, а не є видом адміністративного при­мусу);

• застосування примусових засобів органом виконавчої влади щодо осіб, які не є у державно-службових відносинах з цим ор­ганом;

• застосування заходів адміністративного примусу є прерогати­вою тільки тих органів управління і посадових осіб, що наділені повноваженнями представників адміністративної влади;

• адміністративний примус може бути застосований лише у випад­ку порушення правових норм у сфері державного управління;

• адміністративний примус проявляється, насамперед, як юри­дична відповідальність, яку несуть особи, що допустили право­порушення перед державою в особі уповноважених нею органів управління (посадових осіб);

• практичне використання адміністративно-примусових заходів з метою попередження правопорушень, а також забезпечення громадської безпеки, не пов'язане із вчиненням правопорушен­ня (наприклад, введення карантину при епідеміях),

• дотримання принципу законності при застосуванні адміністра­тивного примусу;

• адміністративний примус є особливим видом державного при­мусу. Він призначений охороняти суспільні відносини, що скла­даються, переважно, у сфері державного управління.

Заходи адміністративного примусу, підстави і порядок їх засто­сування визначаються державою. Всім заходам адміністративного примусу притаманний державно-владний характер.

Заходи адміністративного примусу досить численні і різноманіт­ні. Залежно від мети і способу забезпечення правопорядку, всі заходи адміністративного примусу поділяють на чотири групи:

І. Адміністративно-попереджувальні заходи (митний огляд; перевірка документів; введення карантину: припинення руху транспорту; примусовий медичний огляд; адміністративний на­гляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі і т.п.).

II. Заходи адміністративного припинення (адміністративне затри­мання і доставляння особи; заборона експлуатації несправного транспорту; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами; заборона експлуатації об'єктів дозвільної системи; особистий огляд; огляд речей і документів, вимоги щодо припи­нення неправомірної поведінки тощо).

III. Адміністративні стягнення (попередження; штраф; позбав­лення спеціального права; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміні­стративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом право­порушення, грошей, отриманих внаслідок скоєння адміністра­тивного правопорушення; виправні роботи; адміністративний арешт).

Адміністративо-попереджувальні заходи мають на меті по­передження і профілактику правопорушень, а також охорону гро­мадської безпеки. Підставою для їх застосування є не правопору­шення, а настання особливих, визначених законодавством умов, як пов'язаних, так і не пов'язаних з діяльністю людини. Це можуть бути, наприклад, пожежі, повені, епідемії, аварії, розшук злочинця та інші випадки.

Заходи адміністративного припинення полягають у примусо­вому припиненні протиправних дій громадян, посадових осіб та інших, які порушують встановлений порядок. Заходи адміністра­тивного припинення групують у кілька видів, об'єднаних спільною правовою нормою, що регламентує їх застосування; однорідністю правових відносин, що при цьому виникають, а також за органами виконавчої влади, до компетенції яких входить застосування захо­дів адміністративного припинення:

1. Заходи адміністративного припинення, що застосовуються без­посередньо щодо особи - правопорушника (вимога припинити неправомірну поведінку, безпосередній фізичний вплив, адміні­стративне затримання і т.п.).

2. Заходи припинення майнового характеру (вилучення майна, знесення самовільно зведених будов і т.п.).

3. Заходи припинення технічного характеру (заборона експлуата­ції несправного транспорту.).

4. Заходи припинення фінансового характеру (припинення креди­тування, скорочення бюджетного фінансування і т.п.).

5. Заходи припинення медико-санітарного характеру (відсторо­нення від роботи інфекційних хворих, заборона експлуатації підприємств громадського харчування у зв'язку з їх антисані­тарним станом і т.п.).

Адміністративні стягнення - це вид покарання за вчинене адмі­ністративне правопорушення. Адміністративні стягнення зазначені, зазвичай, в санкції конкретних норм адміністративного права. Норми адміністративного права, що визначають види адміністративних пра­вопорушень та міру покарання за їх вчинення містяться у Особливій частині II розділу Кодексу України про адміністративні правопо­рушення. Там само містяться і норми, які визначають компетенцію окремих органів виконавчої влади держави щодо застосування адмі­ністративних стягнень до порушників (розділ III).

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 4

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. -1993. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Закон України від 16.12.1993 р. «Про державну службу» //Відо­мості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

3. Закон України від 20 грудня 1990 року. «Про міліцію» // Відо­мості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

4. Розпорядження Президента України від 7 жовтня 1992 року. № 157/92-рп «Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України».

5. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996.-208 с.

6. Советское административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова. - М.: Юридическая литература, 1985. - 544 с.

7. Советское административное право: Учебник / Под ред. П. Т. Василенкова. - М.: Юридическая литература, 1990. - 576 с.

8. Адміністративне право: Підручник / Під ред. Колпакова В. К., Кузьменко О. В. - К., 2003 - 544 с.

9. Ортинський В. Л., Кісіль 3. Р., Ковалів М. В. Організаційні заса­ди регулювання управлінської діяльності в органах внутрішніх справ України: Навч.-метод. посіб. - Л., Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - 248 с.

10. Ортинський В. Л., Кісіль 3. Р, Ковалів М. В. Управління в орга­нах виконавчої влади України: Навч. посіб. - К: Центр навчаль­ної літератури, 2008. - 296 с.

11. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: научно-практический комментарий. - К.: Украина, 1991. - 623 с.

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.

13. Голосніченко I. П. Адміністративне право України (основні ка­тегорії і поняття): Посібник. - І., 1998.

14. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. - К: Юрінком Інтер, 1999. - С. 180-206.

15. Административное право. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. А. П. Коренева - М.: МВШМ МВД СССР 1986. - С. 119-155.

16. Ортинський В. Л., Кісіль 3. Р., Ковалів M. В. Управління в орга­нах виконавчої влади України. Навч. посіб. - К.: Центр навчаль­ної літератури, 2008. - 296 с.