3.1 Мета і принципи правової охорони

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є винятком. Однак способи охорони прав інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під «замок» чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів права інтелектуальної власності такі засоби непридатні.

Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права інтелектуальної власності охоронного документа — патенту чи свідоцтва на об'єкт, що охороняється [8].

Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, зростанню інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що призводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення культурного рівня громадян.

Суть охорони прав інтелектуальної власності полягає в тому, що автор (розробник) об'єкта права інтелектуальної власності, або інша визнана законом особа, одержує від держави виключні права на створений об'єкт, як правило, на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності — патентом чи свідоцтвом.

Автор, який одержав охоронний документ, наприклад патент на винахід, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити свій винахід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об'єкта на законних підставах. Це сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть, єдиний спосіб отримання автором вигоди через використання об'єкта самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати винахід за винагороду.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном «захист прав інтелектуальної власності». Ми будемо розрізняти поняття «правова охорона» і «правовий захист». Підставою для цього служить те, що, по-перше, ці дві дії виконують різні завдання, а, по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (набуттям) прав з видачею охоронного документа займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) — адміністративні та судові органи.

4 принципи правової охорони об’єктів інтелектуальної власності:

• Принцип охороноздатності (об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам). Наприклад, винахід повинен бути новим, мати винахідницький рівень і бути промислово придатним;

• Принцип визнання за правовласником виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності;

• Принцип додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників);

• Принцип додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства — з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного терміну дії охоронного документа.