Методи оцінки

Існує певний зв’язок між підходами та методами оцінки.

Витратний підхід:

1. метод прямого відтворення – визначається сума витрат, які є необхідними для створення нової точної копії активу, що оцінюється, ґрунтуючись на сучасних цінах на матеріали, обладнання, зарплатню, енергоносії, інформацію тощо;

2. метод заміщення – використовує принцип, що максимальна вартість визначається мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити за придбання активу аналогічної корисності;

3. метод вихідних витрат – базується на фактичних витратах з бухгалтерської звітності, які індексуються з урахуванням строку давності.

Порівняльний (ринковий) підхід:

1. метод порівняння продажів – по суті співпадає з порівняльним підходом, але в Україні із-за нерозвиненості ринку ОІВ (нема даних) майже не використовується.

Дохідний підхід:

1. метод прямої капіталізації доходів – заснований на переведенні прибутку від комерційного використання ОІВ у вартість останнього;

2. метод надлишкового прибутку – припускається, що продукція з використанням ОІВ приносить додатковий прибуток, ніж без ОІВ;

3. метод роялті – визначає вартість ОІВ як частку від бази роялті, тобто вартість ОІВ є якийсь процент від загального доходу або прибутку;

4. метод звільнення від роялті – ставка роялті з кожним роком зменшується.