14.Міжнародні стандарти організації мф. Європейська хартія місцевого самоврядування та додержання ії вимог в Україні.

Присоединившись к Европейской хартии (ЕХ), Украина взяла на себя обязательства строить МФ в соответствии с международными стандартами, которые являются важной составляющей учения о МФ. Статья хартии, которая определяет основные принципы организации финансов местного самоуправления называется "Финансовые средства ОМС", она имеет 8 положений:

1.Хотя бы часть фин средств ОМС должна поступать за счет местных сборов и налогов. То есть, часть финансовых ресурсов местного самоуправления формируется за счет местных налогов и сборов. ОМС имеют право в рамках закона самостоятельно определять ставки местных налогов и сборов. Самой главной обязанностью местных выборных представителей является осуществление политического выбора между услугами, которые предоставляются, и расходами на них.

2.ОМС имеют право в рамках общегосударственной экономической политики свободно распоряжаться достаточными собственными средствами. МОВ не могут быть лишены свободы в определении первоочередных расходов.

3.Хартия обязывает правительства, которые ее подписали, оказывать финансовую помощь финансово слабым ОМС. Помощь может предоставляться введением процедур финансового выравнивания или иными мерами. Эти меры должны скорректировать неравномерность распределения потенциальных источников финансирования и их финансовое бремя.

4.С целью финансирования инвестиций ОМС имеют право на доступ к внутреннему рынку ссудного капитала. Правительства, которые подписали хартию, обязуются создать условия для развития коммунального кредита.

5.Средства, используемых для целей финансового выравнивания и помощи ОМС, должны изыматься и предоставляться только по согласованию с ОМС.

6.Субсидии, которые предоставляются ОМС, не могут быть предназначены для финансирования определенных проектов. Государство, которое предоставляет субсидии ОМС, не должна, по возможности, обеспечивать их направления. Предоставление субсидий не может ограничивать независимости деятельности ОМС в сфере его собственной компетенции.

7.Финансови системы, обеспечивающие поступление финансовых средств ОМС, должны быть достаточно разнообразными и гибкими для сохранения соответствия реальным затратам при осуществлении их полномочий. То есть, должны быть созданы такие условия, в которых ОМС имели бы возможность выбрать модель местной финансовой системы.

8.Хартия определяет порядок формирования и объемы фин ресурсов, которые должны принадлежать ОМС. Этот принцип означает необходимость достаточного соотношения между финансовыми средствами МОВ и их задачей.

22.Місцеві фінанси, їх сутність, функції та об'єктивні чинники виникнення В современных правовых государствах местные органы власти(МОВ) входят в общую систему организации гос власти и их компитенция определяется центральной властью. Однако и сегодня остается и возрастает перечень тех дел, которые государство считает целесообразным передать для решения МОВ, а для этого необходимы соотв-е ресурсы. МФ необходимо рассматривать только в контексте роли и функций, к-е возлагаются на МОВ. Если в государстве роль и функции МОВ не определены и четко не обозначены, а управление в центре и на местах осущ-т центральная власть, то втаком государстве МФ не существуют. В зависимости от того какой обьем функций и заданий возлагается на МОВ соответственно таким же будет роль и значение МФ в фин с-ме государства. Ключевой вопрос, к-й необходимо решить прежде чем строить МФ-это определение границ между заданиями, к-е должна решать центральная власть и теми, к-е возлагаются на МОВ. Т.о. наличие функций и заданий, к-е возлагаются на МОВ и явл обьективной причиной функционирования МФ. Относительно функций МОВ и границ между заданиями центральной и местной власти сформировалось несколько теорий: 1.теория природных прав общины-основой явл то, что природные права общины приравниваются к природным правам гос-ва. В соотв-и с теорией МОВ имеют свою компитенцию. На основании этой теории строили свои МФ США. 2.гос-я теория местного самоуправления-в основе лежит утверждение, что ОМС подчинены полностью гос власти. МОВ не могут иметь своих природных прав, гос власти определяют функции и задания для местных органов.(Франция) 3.теория общественно-хоз-го самоуправления или муниципального дуализма-(Германия, Россия, Украина) в области местных дел МОВ самостоятельны, а вобласти экономики, плитики зависят от гос власти. Исходя из всех 3 теорий и из анализа применения моделей построения МФ можна сделать вывод, что в современных условиях МОВ в демократических странах имеют определенные функции и задания-это собственные функции и задания, и функции и задания, к-е поручаются местной власти центральным правительством, или так называемые делегированные полномочия. Если причиной возникновения финансов явл появление государства и тов-ден отношений, то причиной возн-я МФ явл наличие террит-х коллективов и обособление функций и заданий, которые возлагаются на МОВ. Процесс формирования МФ в Укр сопровождается рядом проблем: 1.необходимость ликвидации деформаций в фин системе, к-е сложились в предыдущие годы 2.отсутствие современного управленческого опыта организации фин системы, несформированность правового поля, отсутствие политической культуры и традиций, без к-х не может быть финансов МОВ. 3.определение функций и заданий, к-е возлагаются на МОВ, в этой связи функции и задания разделены на 2 группы: 1.функции и задания, к-е переданы МОВ в пределах местных интересов и они явл их неотьемлимой их собственной компитенцией, 2.задания и функции, переданные МОВ центральными органами или так называемые делегированные полномочия. МФ-с-ма формирования, распределения и исп-я денежных и других фин ресурсов для обеспечения МОВ возложенных на них функций и заданий, как собственных так и делегированных. Функции МФ: 1.распределительная, 2.контрольная, 3.как инструмент финнансирования общ-х услуг, 4.как фискальный инструмент, 5.как инструмент экон роста.

3.Бюджетні трансферти, їх види, роль та характеристика Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основ­ним інструментом такого переміщення ресурсів є система бюджетних трансфертів. Офіційні трансферти: 1.з недержавних джерел(поточні та капітальні) 2.з-за кордону(поточні та капітальні) 3.від органів держ управління: поточні(•дотації, одержані з дер­жавного бюджету, •дотації, одержані з респу­бліканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Киє­ва та Севастополя) бюджетів, •дотації, одержані з ра­йонних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування, •кошти, одержані за взає­мними розрахунками з Дер­жавним бюджетом, •кошти, одержані сільсь­кими, селищними та міськими (міст районного підпо­рядкування) бюджетами, •надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів); капітальні(•субвенції, одержані з Державного бюджету, •субвенції, одержані з ре­спубліканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бю­джетів, •субвенції, одержані з ра­йонних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування, •надходження лишків до­ходів до бюджету АРК, обласних, міських бюджетів, •надходження лишків доходів до районних та міських бюджетів). Бюджетні трансферти - кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпа­ки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо. Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи, залежно від цільового спрямування коштів: •поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів; •капітальні (субвенції) - передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі , на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місце­вого самоврядування делегованих державою повнова­жень. Згідно із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня. Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади ви­щого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. У разі невитрачення у встановлений термін або використання не за цільовим призначен­ням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано. За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання: -досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини; -проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни; -здійснюється фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення; -місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.

6.Власні повноваження органів місцевого самоврядування. Доходи місцевих бюджетів для забезпечення виконання власних повноважень Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини з приводу формування і використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади. Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні повноважень між: центральними і місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності і завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні і делеговані. З метою виконання власних повноважень органи місцевого самоврядування самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів. За своєю структурою повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад включають: 1) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню; 2) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях. Необхідність делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцево­го самоврядування випливає з принципу субсидіарності, пе­редбаченого статтею 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування. Власні та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад систематизовані в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо відпо­відних предметів відання. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються за умови визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, нале­жать:1)місцеві податки і збори, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;2)100% плати за землю - для бюджетів міст Києва та Се­вастополя; 75% плати за землю - для бюджетів міст республі­канського Автономної Республіки Крим та міст обласного зна­чення; 60% плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;3)податок із власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;4)надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;5)податок на промисел, що зараховується до бюджетів мі­сцевого самоврядування;6)надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є власністю відповідної те­риторіальної громади;7)плата за забруднення навколишнього природного сере­довища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;8)кошти за рахунок відчуження майна, яке знаходиться в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ді­лянок несільськогосподарського призначення, що перебуває в комунальній власності;9)фіксований сільськогосподарський податок в частині, яка зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;10)плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній власності;11)надходження від місцевих грошово-речових лотерей;12)плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного кодексу;13)ґранти та дарунки у вартісному обрахунку;14)власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;15)податок на прибуток підприємств комунальної власності;16)платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;17)інші надходження, передбачені законом.

8.Делеговані повноваження органів місцевого самоврядування. Доходи місцевих бюджетів для забезпечення виконання делегованих повноважень Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини з приводу формування і використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади. Особливості формування доходів місцевих бюджетів поля­гають у розмежуванні повноважень між: центральними і місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності і завдання органів місцевого самоврядуван­ня поділяються на власні і делеговані. З метою виконання власних повноважень органи місцевого самоврядування са­мостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів. За своєю структурою повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад включають:1)власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, надан­ням громадських послуг населенню; 2)делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самовря­дування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях. Необхідність делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування випливає з принципу субсидіарності, передбаченого статтею 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування. Власні та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад систематизовані в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо відповідних предметів відання. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (о бов 'язкові платежі) : 1)податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 Бюджетного кодексу:-до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100% загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що справляється на території цих міст;-до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що справляється на території цих міст;-до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що справляється на цій те­риторії;2)державне мито в частині, яке належить відповідним бюджетам;3)плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;4)плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відпо­відних рад;5)плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати на придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;6)надходження адміністративних штрафів, які накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;7 єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

10.Доходи, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягу бюджетних трансфертів До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (о бов 'язкові платежі) :1)податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 Бюджетного кодексу:-до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100% загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що справляється на території цих міст;-до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що справляється на території цих міст; -до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, се­лищ чи їх об'єднань зараховується 25% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб, що справляється на цій те­риторії;2)державне мито в частині, яке належить відповідним бюджетам;3)плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;4)плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємниць­кої діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;5)плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати на придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;6)надходження адміністративних штрафів, які наклада­ються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;7)єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються за умови визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, нале­жать:1)місцеві податки і збори, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;2)100% плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60% плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;3)податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;4)надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;5)податок на промисел, що зараховується до бюджетів мі­сцевого самоврядування;6)надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є власністю відповідної територіальної громади;7)плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;8)кошти за рахунок відчуження майна, яке знаходиться в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває в комунальній власності;9)фіксований сільськогосподарський податок в частині, яка зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;10)плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній власності;11)надходження від місцевих грошово-речових лотерей;12)плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 Бюджетного кодексу;13)ґранти та дарунки у вартісному обрахунку;14)власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;15)податок на прибуток підприємств комунальної власності;16)платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;17)інші надходження, передбачені законом.

28.Фінансова автономія місцевого самоврядування та основні її показникиФінансова автономія є базою самоврядування територіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади. Поняття автономія розкриває зміст терміну самоврядування і тісно з ним пов'язане. Самоврядування — це автономне функціонування будь-якої організації, у тому числі й територіальної. Воно означає, що рішення організації, яка має автономію, приймаються її членами. Члени цієї організації свої справи вирішують спільно. В організації немає розриву між об'єктом і суб'єктом управління. Організація для управління справами створює свій апарат, не втрачаючи при цьому властивостей самоврядування. Особливою формою автономії є фінансова автономія. Фінансова авто­номія — це самоврядування у сфері фінансів. Фінанси місцевих органів влади — це система формування, розподілу та використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій і завдань. Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам. Він обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування.Фінансова автономія місцевих органів влади може розглядатися лише в контексті функцій, які покладаються на ці органи влади. Якщо в державі немає розподілу функцій між рівнями влади, то про фінансову автономію місцевих органів влади не може бути й мови. Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, зумовлює потребу в таких фінансових джерелах, на які може впливати місцева влада. Саме такий підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Для країн, які підписали хартію, встановлено вимогу визнавати наявність органів місцевого самоврядування, уповноважених приймати рішення, що користуються широкою автономією щодо компетенцій, порядку здійснення цих компетенцій і засобів, необхідних для виконання своєї місії.Фінансова автономія місцевих органів влади — це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Фінансова незалежність у сукупності з організаційною і адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань.Без фінансової автономії неможливе існування місцевого самоврядування, а також державної влади, організованої за принципом розподілу функцій між її рівнями. Об'єктивні потреби фінансової автономії місцевих органів влади може бути реалізовано лише за умови, що ці органи зможуть будувати власні фінансові системи на основі своїх рішень. Місцеві органи влади в межах закону мають самостійно визначати свої видатки, доходи, способи формування доходів, самостійно будувати відповідні фінансові інститути, мати власну компетенцію в системі фінансових відносин.Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місце­ва влада фінансової автономії не має.