81.Защита прав плательщиков налогов.

17.1. Платник податків має право:

17.1.1. безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та органах митної служби, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

17.1.2. представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

17.1.3. обирати самостійно, якщо інше не встановлено ПК, метод ведення обліку доходів і витрат;

17.1.4. користуватись податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПК;

17.1.5. одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит у порядку і на умовах, встановлених ПК;

17.1.6. бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому ПК;

17.1.7. оскаржувати в порядку, встановленому ПК, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз’яснення;

17.1.8. вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

17.1.9. на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

17.1.10. на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

17.1.11. на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому Законом порядку;

17.1.12. за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

17.2. Платник податку має також інші права, передбачені Законом.

До конституційно-правових гарантій платників податків належать:

— право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України);

— право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, якої завдано незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб;

— право знати свої права і обов’язки: закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома населення у порядку, встановленого законом, є недійсними (ст. 57);

— недопустимість зворотної дії закону (ніхто не може відповідати за діяльність, яка на час її вчинення не визначалася законом як правопорушення) (ст. 58);

— право на правову допомогу, яка означає, зокрема, що кожний вільний у виборі захисту своїх прав (ст. 59);

— принцип можливості невиконання очевидно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60).

Зазначені гарантії є основними й основоположними у забезпеченні реалізації та захисту прав та законних інтересів платників податків. На їх основі норми законодавства України, зокрема і податкового, встановлюють інші види правових гарантій.

Статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій та бездіяльності органів державної податкової служби, їх посадових і службових осіб.

У широкому значенні під захистом прав платників податків розглядаються всі юридичні, ідеологічні, матеріальні гарантії, встановлені у межах податкової системи держави і покликані забезпечити пропорційність обмеження прав конкретного платника податків та інтересів суспільства в цілому. У вузькому аспекті під захистом прав платників податків розглядаються звернення у ті чи інші державні органи для розгляду законності та обґрунтованості дій (бездіяльності) податкових органів щодо такого платника податку.

В Україні, як і більшості країн світу, існує два способи захисту прав та законних інтересів платників податків: адміністративний і судовий порядок оскарження рішень органів державної податкової служби та дій і бездіяльності посадових і службових осіб указаних органів.

Адміністративний спосіб захисту прав платників податків полягає у можливості оскарження рішень податкових органів, дій або бездіяльності їх посадових чи службових осіб тому органу, який прийняв рішення, а також у порядку апеляції у вищий податковий орган шляхом подання відповідної скарги до податкового органу. Необхідно зазначити, що вибір такої процедури, як досудове врегулювання спорів, є правом платника податку, а не їх обов’язком. Податковим законодавством України платнику податку надається право відразу оскаржити рішення податкового органу або дії чи бездіяльність їх посадових і службових осіб у судовому порядку, але платник податків зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Якщо досудовий порядок не дозволив вирішити спір між податковим органом і платником податків, то платник податку, відповідно до чинного законодавства України, має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового обов’язку шляхом надання позову в будь-який момент протягом трирічного терміну.