3. Класифікація аграрних правовідносин.

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні правовідносини, вони можуть бути поділені на дві великі групи:

• внутрішні (внутрішньогосподарські);

• зовнішні (зовнішньогосподарські).

Внутрішні (внутрішньогосподарські) правовідносини виникають всередині аграрного підприємства між її структурними підрозділами.

У загальному комплексі внутрішніх правовідносин у сфері сільськогосподарського виробництва чільне місце належить земельним і трудовим правовідносинам.

Головну і найвагомішу частину майнових відносин становлять правовідносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, яке належить їх учасникам на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління.

Зовнішні (зовнішньогосподарські) правовідносини виникають між юридично-самостійними суб’єктами аграрного господарювання.

Зокрема, внутрішньогосподарські відносини на відміну від зовнішньогосподарських відносин регулюються локальними актами господарювання, тим часом, як зовнішні переважно нормативно-правовими актами органів державної влади.

Внутрішні аграрні правовідносини поділяються на:

• відносини між підприємством і його працівниками;

• трудові і земельні правовідносини;

• майнові;

• організаційно-управлінські тощо.

Зовнішні аграрні правовідносини охоплюють відносини суб’єктів аграрного виробництва між собою, а також із суб’єктами господарювання, які здійснюють господарсько-виробничу діяльність у різних галузях суспільного виробництва.

Зовнішні аграрні правовідносини поділяються на:

• майнові;

• податкові;

• договірні;

• відносини, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.