1.Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення.

Особисте селянське господарство — це форма організації індиві­дуального аграрного виробництва на основі приватної власності, по­будоване на праці членів сім'ї. На відміну від селянського (фер­мерського) господарства воно не є юридичною особою і не може за­стосовувати працю найманих осіб за контрактом чи договором. Особисте селянське господарство слід розглядати як форму сільськогосподарського виробництва аграрної продукції і отри­мання додаткового прибутку (до заробітної плати працюючих, пенсії) на основі приватної власності, де задовольняються інтере­си громадян, які ведуть таке господарство, та суспільства. Особистому селянському господарству як формі аграрного ви­робництва властиві соціальні та економічні функції. До соціальних функцій належать: формування господарського бережливого став­лення до землі, природи; виховання любові до сільськогосподар­ської праці, трудове виховання та професійна орієнтація молоді; формування професійних якостей сучасного підприємця (ініціа­тивність, діловитість, самостійність, навички економічного і дбай­ливого ведення господарства). До економічних функцій цього гос­подарства слід віднести: отримання за рахунок високої якості робіт більшої кількості продукції з одиниці площі або голови продуктив­ної худоби; більш оперативна реалізація малими партіями свіжої продукції, що швидко псується; підвищення якості земельних діля­нок, уніфікація виробничих і побутових відходів, які не можуть використовуватися у великому виробництві; Суб'єктами на право ведення особистого селянського господарства є громадяни, які не пов'язані трудовими та членськими відносинами із сільськогосподарськими підприємствами, а також ті громадяни, що перебувають у таких відносинах. Особисте селянське господарство ве­дуть працівники сільського господарства, інші громадяни, які здійсню­ють господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві у вільний від основної праці в суспільному виробництві час.