3. Охорона земель як об'єкта природного середовища

Україна належить до держав з дуже високим рівнем антропо­генних та техногенних навантажень на земельні ресурси. Тільки внаслідок забруднення побутовими відходами та стічними водами кожен рік з користування вилучається близько 50 тисяч гектарів орних земель, продовжують розорюватися нові земельні площі. Загальна площа розораних земель сягає 57 відсотків.

Недостатньо врегульований законом продаж мінеральних добрив та агрохімікатів спричинив ввезення в країну отрутохімікатів інозем­ного виробництва, щ може призвести до закупівлі їх у тих виробників, продукція яких заборонена для використання з екологічних причин.

Значні площі сільськогосподарських угідь розміщені вздовж шляхів з інтенсивним рухом машин і забруднюються важкими ме­талами.

Питання збереження і охорони землі посідають чільне місце в законодавстві України, яке враховує специфіку земель як засобу виробництва та умови життєдіяльності людей, об'єктивну обме­женість землі у просторі, незмінність її розташування, нерозрив­ний зв'язок з природним середовищем.

Стаття 14 Конституції передбачає, що земля є основним націо­нальним багатством, яке перебуває під особливою охороною дер­жави. Правова охорона землі передбачає систему право­вих засобів, за допомогою яких здійснюються заходи з відновлен­ня, підтримання та покращання якісного стану земель. Ця охорона спрямована насамперед на забезпечення раціонального викорис­тання землі, відновлення, збереження і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення інших корисних властивостей землі.

Правовому регулюванню охорони земель присвячений Закон України загального характеру — «Про охорону навколишнього при­родного середовища» і низка спеціальних законів по використан­ню, охороні та відтворенню окремих природних ресурсів - Земель­ний кодекс, Кодекс про надра, Лісовий кодекс, Водний кодекс.

Закон, охороняючи землю, закріплює у правових нормах певні вимоги, які необхідно враховувати всім землевласникам і землеко­ристувачам, що здійснюють заходи виробничо-господарського, економічного або наукового характеру. Передусім це проявляєть­ся у наявності їх обов'язків щодо землі (Закон «Про фермерське господарство», Земельний кодекс, «Про оренду землі»). Земельний кодекс, як головний закон, що регулює зе­мельні відносини, містить розділ, присвячений охороні земель. До них належать заходи по запобіганню ерозії ґрунтів: організаційно-господарські — правильне розміщен­ня на землі різних господарських об'єктів, систематичне спосте­реження за станом земель і правильністю їх використання; агро­технічні - застосування належних засобів обробітку фунту та ви­рощування сільськогосподарських культур, введення спеціальних протиерозійних сівозмін; лісомеліоративні — влаштування лісоза­хисних насаджень.

Законом передбачені граничнодопустимі концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у фунті і порядок їх ви­значення. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і фунтів понад встановлені гранично допустимі концент­рації небезпечних речовин, забороняється (ст. 167 ЗК).