2. Право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання.

Земельна ділянка являє собою засіб виробництва як основну базу для ведення особистого селянського господарства громадян і терито­ріального розташування житлових і господарських будівель. Згідно з Конституцією і Земельним кодексом України носієм земельних і по­в'язаних з ними прав та обов'язків у особистому господарстві є гро­мадяни України. Ними можуть бути також іноземці, особи без грома­дянства. Іншими словами, безпосереднім носієм земельних прав у особистому селянському господарстві є фізичні особи, яким надано земельні ділянки для ведення такого господарства.Для ведення такого господарства громадянам за рішенням органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування пере­даються безкоштовно у власність земельні ділянки в межах насе­лених пунктів, вказаних у земельно-облікових документах, у розмірі не більше 0,2 га (ст. 121 Земельного кодексу України).Указом Президента України від 3 грудня 1999 року «Про не­відкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сек­тора економіки» передбачено надання громадянам на основі зе­мельної частки (паю) можливості розширювати особисті господар­ства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок.

Громадянин, який веде підсобне господарство і перебуває в договірних відносинах з сільськогосподарським підприємством щодо вирощування або відгодівлі молодняка худоби, птиці, реалі­зації молока та іншої аграрної продукції, може отримати додатко­ву земельну ділянку в користування із земель сільськогосподар­ського підприємства за відповідним рішенням вищого органу управ­ління або адміністрації такого підприємства.