2. Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення

Класифікація земель проводиться за їх основним цільовим призначенням, залежно від того, для якої мети відведені землі.

Землі сільськогосподарського призначення — найбільш важлива і значна частина єдиного земельного фонду. Це землі, які надані для виробництва сільськогосподарської продукції; здійснення сіль­ськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, для розміщення відповідної виробничої інфраструктури.

З економічної точки зору землі сільськогосподарського при­значення відрізняються від інших земель тим, що вони самі є за­собом виробництва, виробничим потенціалом.

Землі сільськогосподарського призначення розподіляються на сільсьгосподарські угіддя: ріллю, сіножаті, пасовища, перелоги, землі, зайняті багаторічними насадженнями, а також на землі, які до них не належать, а саме: господарські шляхи і прогони, полеза­хисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що відне­сені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо. Згідно з правовим режимом земель сільськогосподарського призначення припус­кається використання тільки поверхні цих земель для вирощування сільськогосподарських культур, овочів, розведення садів, розвит­ку тваринництва та інших галузей сільськогосподарського вироб­ництва, під пасовища, сіножаті та в інших цілях, а також для будів­ництва різного роду житлових, адміністративних та господарських споруд, пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва або переробкою сільськогосподарської продукції.

До земель сільськогосподарського призначення належать землі, які використовуються:

1. громадянами для ведення особистого селянського господар­ства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

2. сільськогосподарськими підприємствами для ведення товар­ного сільськогосподарського виробництва;

3. сільськогосподарськими науково-дослідними установами та на­вчальними закладами, сільськими професійно-технічними училища­ми та загальноосвітніми школами — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

4. сільськогосподарськими підприємствами, організаціями та установами, релігійними організаціями і об'єднаннями грома­дян — для ведення підсобного сільського господарства.

Землі сільськогосподарського призначення не можуть переда­ватись у власність іноземним громадянам, особам без громадян­ства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Землі сільськогосподарського призначення можуть надаватись у власність і користування, при цьому правомочність щодо визна­чення та зміни цільового призначення земельної ділянки не може належати ні власникові, ні користувачеві, а зберігається за органа­ми державної влади.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у влас­ності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 170 ЗК України технічно забруднені землі сільсько­господарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, прави­лам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарсько­го обігу та консервації.