Спеціалізовані суди

(Детальніше див.: Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН. - К., 2003. - 256 с.)

Магістратські суди – основна ланка судової системи Великої Британії. Розглядають понад 95% кримінальних справ. Застосовують штраф або позбавлення волі на строк до 6 місяців. Якщо магістрати приходять до висновку, що обвинувачений заслуговує більш тяжкого покарання, вони передають справу до Суду корони. Магістратські суди проводять також попереднє слухання в справах про злочини, що переслідуються за обвинувальним актом. Вирішують питання щодо достатності доказів для віддання обвинуваченого до Суду корони.

Суд корони – кримінальний суд. Розглядає по першій інстанції за участю присяжних справи про найбільш серйозні злочини. Кількість присяжних від 10 до 12. Виправдувальні вироки, винесені судом присяжних, апеляційному оскарженню не підлягають.

Апеляційний суд має цивільне і кримінальне відділення. До складу суду входять лорд-канцлер, колишні лорд-канцлери, лорд – головний суддя, який очолює цивільне відділення, а також до 18 лордів апеляційного суду. Апеляції на судові вироки розглядаються не менше як трьома суддями. Проміжні апеляції можуть розглядатися одним чи двома суддями.

Відділення королівської лави Високого суду розглядає по першій інстанції найбільш складні цивільні справи й апеляції на вироки магістратських судів з кримінальних справ. На правах складових частин цього відділення функціонують: Суд адміралтейства, в якому розглядаються спори з морських перевезень, зіткнення кораблів і відшкодування пов'язаних з цим збитків тощо; Комерційний суд, якому підсудні спори торговельного характеру.

Суд коронера. Коронер – посадова особа, обов'язком якої є проведення дізнання щодо нещасних випадків з летальним кінцем або смерті за неясних обставин. Під час проведення розслідування здійснює огляд трупа, опитує свідків, проводить розшук підозрюваної особи, може заарештувати її без санкції суду. Коронер скликає спеціальне журі присяжних, які мають визначити причини смерті, спираючись на докази, встановлені коронерським дізнанням, та зафіксувати її відповідним вердиктом. Якщо коронерське журі дійде висновку, що смерть була природною або внаслідок випадку чи не-спровокованого самогубства, то на підставі вердикту справа закривається. При встановленні обставин, які свідчать про насильницьку смерть або спровоковане самогубство, ухвалюється вердикт для суду, але дізнання коронера не повинно закінчуватись висновком щодо винуватості когось у вчиненні злочину чи остаточним висновком щодо причини насильницької смерті. Цей вердикт разом з матеріалами дізнання направляється до суду або до прокурора, який проводить повне розслідування. Суд і органи обвинувачення не зв'язані вердиктом коронерських присяжних і проводять слухання у звичайному порядку, де коронер може виступати як свідок.

Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних Силах Великої Британії. Розглядають справи про серйозні порушення військового права. Однак справи про навмисне вбивство, зраду та зґвалтування, вчинені в межах Сполученого Королівства, розглядаються судами звичайної юрисдикції. Військовий апеляційний суд розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції. Скарги на рішення Військового апеляційного суду можуть подаватися до Суду Палати лордів.

2. Генеральний атторней (Аttorneey General) – королівський юрист, юридичний радник Уряду і Королеви. Така посадова особа діє з XV ст. Призначається безпосередньо Королевою. Здійснює загальне керівництво Королівською службою переслідування, приймає рішення про доцільність переслідування конкретних осіб, підтримує обвинувачення в судах усправах про нанесення шкоди Королеві, Уряду або його членам.

3. Королівська служба переслідування (Сrown Prosecution Service). Почала свою діяльність з 1986 р. Являєсобою систему спеціалізованих державних органів виконавчоївлади, до якої входять:

а) місцеві підрозділи, які здійснюють основну роботу з організації та здійснення кримінального переслідування;

б) середня ланка, яка здійснює переслідування у справах про злочини підвищеної небезпеки і складності, а також координує діяльність місцевих підрозділів;

в) дирекція публічних переслідувань. Директора публічних переслідувань призначає Генеральний атторней,він же і керує діяльністю служби переслідування.

Функції та повноваження служби переслідування:

♦ доручення поліції початку провадження кримінальних справ;

♦ нагляд за дотриманням законності розслідування органами поліції;

♦ здійснення кримінального переслідування в судах та інструктаж адвокатів, яким ця служба доручає провадження конкретних кримінальних справ і які виступають як переслідувачі в судах;

♦ взаємодія з іншими правоохоронними органами.

З кожної кримінальної справи, яка надходить із поліції, королівський переслідувач має відповісти на 2 питання:

1) чи зібрані достатні докази для здійснення кримінального переслідування певної особи в суді;

2) чи буде відповідати публічним інтересам таке переслідування.

Дирекція публічних переслідувань у 1994 р. опублікувала стандарти, яких мають дотримуватись юристи при досудовій підготовці кримінальних справ. У 1999 р. нею ж опубліковані стандарти, якими встановлюються правила визначення розміру гонорарів за ведення кримінальних справ у судах.

4. Поліція (Роlісе). Заснована ще в 1663 р. На даний час нараховується понад 40 регіональних поліцейських служб, більшість із яких очолюють старші констеблі (СЬіеї СопзіаЬіез). Найбільшою є Лондонська столична поліція (Ьопсіоп'з Меїгороіііап Роіісе), штаб-квартира якої іменується Скотленд Ярдом.

Ядро поліції – констеблі. Вони проводять основну роботу з виявлення, попередження та розслідування злочинів. Деякі із поліцейських займаються детективною діяльністю на постійній основі у складі підрозділів (сгітіпаі туе5іі§аглоп сііуізюпз). Детективи в контакті з криміналістами (працівниками науково-технічних підрозділів) займаються розслідуванням найбільш складних справ.

Розслідуванням кримінальних справ займаються також й інші органи: Податкова служба (Іпіапсі Кеуепие); Інспекція охорони здоров'я і санітарної безпеки (НеаШі апсі Заґеіу Іпзресїогаїе); Департамент соціального забезпечення (Берагітепі; оі Зосіаі Зесигііу); Митна служба (Сизіотз апсі Ехсізе); Інспекція з питань заробітної плати (Шаез Іпзресїогаіе) тощо.

5. Адвокатура. Адвокатами вважаються представники юридичної професії, які входять до корпорації баристерів (Ьаггізіег) та солісіторів (зоіісііог). З'явились вони ще в кінці XIII ст. Різниця між ними заключається в тому, що баристери вважаються юристами вищого ґатунку, завжди мають справу с судами, а солісітори ведуть підготовчу роботу з клієнтами, можуть виступати лише в судах низового рівня. Законом про суди та правове обслуговування 1990 р. статус солісіторів наближений до статусу баристерів. За певних умов перші можуть виступати і в судах більш високого рівня (судах корони, високих судах), можуть призначатись на посади суддів.

Слід відмітити, що англійські адвокати можуть виступати і як обвинувачі за дорученням не лише приватних осіб, а й державних органів, здійснювати функцію переслідування осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Вони можуть вести паралельне розслідування кримінальної справи.

Останнім часом отримало значний розвиток законодавство, яке регламентує надання юридичної допомоги малозабезпеченим і незабезпеченим громадянам. Так, Законом Про забезпечення доступу до правосуддя (Ассезз їо зіїсе Асї) від 27.07.1999 р. розроблений чіткий і реальний механізм надання безкоштовної юридичної допомоги із державного бюджету та інших фінансових джерел.