logo
moldovan_a_v_kriminalniy_proces_ukra_na_frn_fra

8. Принцип прискореного судочинства

(Schnellgerichtsverfahren) кримінальної справи виникає з аналізу ряду норм КПК ФРН, наприклад, негайної доставки затриманих компетентному судді на допит (§§ 115, 128 КПК ФРН), обмеження тримання під вартою обвинуваченого в порядку застосування слідчого арешту шести місяцями (§ 121 КПК ФРН), обов'язкової явки обвинуваченого, свідків, експертів за викликом прокурора (§§ 228, 229 КПК ФРН) та ін.

9. Принцип гласності судочинства (Wffentlichkeit f des Gerichtsverfarens) врегульований в Законі про судочинство ФРН 1877р. Згідно з § 169 цього Закону розгляд справи в судовому засіданні, включаючи проголошення вироку, проводиться гласно. Учасники процесу, а також кореспонденти газет, радіо, телебачення мають право вести записи про хід судового процесу, а фотографування – тільки з дозволу головуючого. Радіо, телевізійні передачі, кінозйомка в залі суду з метою публічного освітлення судового процесу не допускаються.

Гласність судового розгляду може бути виключена у передбачених законом випадках: якщо виникає загроза державній безпеці, публічному порядку або моралі, якщо мова йде про розголошення відомостей про особисте життя підсудних або свідків, відомостей, які складають комерційну, виробничу, винахідницьку, податкову таємницю, якщо неправомірне розголошення таємниці може сприяти покаранню в кримінальному порядку свідків і експертів, якщо допитуються особи, які не досягли 16 – річного віку. На основі § 48 Закону про суди в справах неповнолітніх всі справи цієї категорії розглядаються в закритих судових засіданнях, включаючи проголошення вироку.

10. Принцип презумпції невинуватості КПК ФРН окремо не закріплює. Але він сформульований у Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікований ФРН в 1952 р. Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції обвинувачений вважається невинуватим у скоєнні кримінально караного діяння, поки його винуватість не буде доказана в передбаченому законом порядку.

Юридичний зміст цього принципу складають такі правила:

1) ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину або меншу винуватість, або наявність обставин, які виключають його кримінальну відповідальність;

2) обов'язок доказування винуватості обвинуваченого покладено на слідчого, прокурора, а в справах приватного обвинувачення – на потерпілого або його представника;

  1. заборонено перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого, домагатись його показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів;

  2. обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях;

  3. усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь;

  4. недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину в юридичному відношенні означає його невинуватість і тягне за собою закриття кримінальної справи на досудовому слідстві та постановляння виправдувального вироку – в стадії судового розгляду;

  5. факт притягнення особи до участі у справі як підозрюваної, обвинуваченої, підсудної, обрання щодо неї запобіжного заходу не повинні розцінюватися як доказ її винуватості, як покарання винуватого;

8) до остаточного вирішення кримінальної справи і офіційного визнання особи винною у вчиненні злочину з нею не можна поводитись як з винуватою, а також публічно, в засобах масової інформації або в будь-яких офіційних документах стверджувати, що дана особа є злочинцем.

11. Принцип допустимого оскарження судових рішень (Statthaftigkeit der Beschwerde des Gerichtsurteils) реалізується поданням скарги (Арреll) на всі рішення, винесені судом першої інстанції, або в апеляційному провадженні, на постанову головуючого, судді на досудовому розслідуванні та судді, який діє на підставі прохання або доручення (§§ 312 – 319КПКФРН).

Свідки, експерти та інші учасники процесу також мають право подавати скарги на ухвали і постанови, які їх стосуються.

Скарга на рішення про покладення обов'язків, про судові витрати та відшкодування витрат допускається лише в тому випадку, якщо ціна предмета у скарги перевищує 200 ВМ. На інші рішення про судові витрати та відшкодування витрат скарга допускається, якщо ціна предмета скарги перевищує 100 ВМ.

На ухвали і постанови Верховного Суду ФРН подання скарги не допускається. Це ж правило застосовується відносно ухвал та постанов вищого земельного суду, по яких він виступає в якості суду першої інстанції. Виняток складають лише скарги які, стосуються:

  1. Ув'язнення, тимчасового поміщення в психіатричну лікарню, до наркологічного диспансеру, поміщення в спеціальний заклад для дослідження і спостереження, обшуку та виїмки.

  1. Відмови в порушенні судової справи.

  1. Призначення судового розгляду при відсутності підсудного.

  2. Ознайомлення з матеріалами справи.

Скасування умовного засудження, відмови у звільненні від покарання (§304 КПК ФРН).

12. Принцип обов'язковості судових рішень (Notwendigkeit des Gerichtsurteils) полягає в тому, що судові рішення ухвалюються судами іменем народу землі і є обов'язковими до виконання на території держави. З цього випливає, що вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території Німеччини (§ 36 КПК ФРН).

За чинним Кримінально-процесуальним кодексом ФРН вже на початку справи можуть з'ясовуватися питання, які стосуються особи підсудного (автобіографічні дані, відомості про фізичний та психічний стан, колишні судимості тощо).

У зв'язку з тим, що в даний час німецьке кримінально-процесуальне законодавство велику увагу приділяє питанням ре-соціалізації злочинців, прогнозування подальшого розвитку особи підсудного, виникає необхідність дослідження великого обсягу інформації про особу підсудного. Але передчасне оголошення несприятливих для підсудного відомостей про особу може викликати несприятливе враження про винуватість обвинуваченого. Тому з метою охорони особистих прав підсудного недопустиме розголошення в суді відомостей про його інтимне життя.

Вторгнення в особисту сферу підсудного і оголошення відомостей, які характеризують його особу, будуть допускатися лише в другій частині судового розгляду після визнання підсудного винуватим.