5.3. Франція

1. Форми оскарження вироків. 2. Апеляція. 3. Касація.

4. Клопотання про ревізію.

1. Французькому кримінальному процесу відомі три форми оскарження вироків: апеляція, касація і клопотання про ревізію.

Апеляція приноситься на неправильність вироку по суті; апеляційна інстанція розглядає справу заново в оскарженій частині й виносить новий вирок.

Касація приноситься з приводу допущених при провадженні у справі порушень кримінального й кримінально-процесуального закону й касаційна інстанція, не розглядаючи справи по суті, перевіряє лише, чи правильно суд застосував закон.

Клопотання про ревізію – це форма оскарження вироку за нововиявленими обставинами.

Розглянемо детальніше ці форми оскарження вироку.

2. Апеляція. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені вироки виправних і поліцейських трибуналів. Апеляційна скарга приноситься до апеляційного суду в 10-денний строк з моменту оголошення вироку або отримання повідомлення про вирок, але генеральний прокурор при апеляційному суді має право принести апеляцію протягом двох місяців від дня винесення вироку.

Право на апеляцію належить обвинуваченому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу (в частині, яка стосується цивільного позову), прокурору Республіки, державним органам, які порушили кримінальний позов, представнику прокуратури при поліцейському трибуналі і генеральному прокуророві при апеляційному суді.

Палата з розгляду апеляційних скарг складається з голови й двох членів. Апеляція розглядається в судовому засіданні на підставі усної доповіді члена суду. При цьому допитується обвинувачений і, якщо про це дасть розпорядження суд, свідки. Сторони, які беруть участь у справі, заслуховуються в такому порядку: спочатку апелянт, потім інші викликані до суду сторони в порядку, встановленому головою суду; останнім завжди виступає обвинувачений або його захисник.

Якщо суд визнає, що апеляційна скарга подана із запізненням, з порушенням установленого порядку, він відмовляє в її розгляді, а якщо вона є необґрунтованою, – підтверджує оскаржене рішення. В обох цих випадках суд присуджує скаржника до сплати судових витрат, але якщо апеляцію приніс прокурор, витрати відшкодовуються за рахунок державної скарбниці.

За апеляцією прокурора суд може підтвердити правильність вироку або скасувати його в частині чи повністю як у сприятливому, так і в- несприятливому для обвинуваченого значенні. Однак на підставі лише однієї апеляції обвинуваченого, цивільного позивача і цивільного відповідача суд не має права погіршити становище апелянта.

Апеляційний суд може за наявності передбачених у законі підстав змінити вирок і закрити кримінальне переслідування або звільнити обвинуваченого від покарання. Він може скасувати вирок на тій підставі, що вчинене діяння містить лише склад проступку, а не делікту, призначити відповідне покарання і вирішити питання про цивільний позов, якщо такий заявлено.

Апеляційний суд може скасувати вирок на тій підставі, що вчинене діяння є злочином, оголосити себе некомпетентним розглядати цей злочин і направити справу прокуророві на його розсуд. Якщо вирок скасовується через те, що були порушені або не були дотримані процесуальні вимоги, апеляційний суд приймає справу до свого провадження і виносить рішення по суті. Коли суд, котрий розглядає апеляційну скаргу, яка містить посилання на некомпетентність поліцейського трибуналу, визнає, що це діяння є деліктом, а не проступком, він призначає покарання і вирішує питання про відшкодування збитків, якщо таке має місце.

3. Касація розглядається в кримінально-процесуальному праві Франції як вид надзвичайного оскарження.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки суду присяжних та апеляційного суду на підставі порушень закону. Касаційна скарга подається до палати в кримінальних справах Касаційного суду прокурором або стороною, інтересам якої завдано шкоди, протягом п'яти діб з моменту винесення оскаржуваного судового рішення або отримання повідомлення про нього.

Касатор повинен рекомендованим листом повідомити прокурора та інші сторони про подачу скарги й під загрозою неприйняття скарги внести заставу на суму 100 франків на випадок накладення на нього штрафу. Від внесення застави звільняються: особи, засуджені до тюремного ув'язнення виправним або поліцейським трибуналом, і особи, засуджені до покарання за вчинення злочину; особи, які подали письмові докази про те, що вони не підлягають оподаткуванню і не в змозі внести заставну суму; неповнолітні віком до 18 років; посадові особи в справах, які безпосередньо стосуються діяльності органів державного управління й управління державним майном.

Крім касаційної скарги, касатор складає ще й записку, в якій мають бути викладені касаційні підстави й наведені порушені статті закону. Записка складається на гербовому папері, крім випадків, коли касатор засуджений за вчинення злочину.

При цьому має бути виготовлено таку кількість копій записки, яка відповідає числу сторін, що беруть участь у процесі.

Після того, як усі матеріали підготовлені до розгляду, голова палати в кримінальних справах Касаційного суду призначає доповідача у справі.

У Касаційному суді повинні дотримуватися правил, які стосуються гласності процесу й підтримання порядку в судових засіданнях. У судовому засіданні виступають спочатку доповідач, потім адвокати сторін, наприкінці прокурор викладає свої вимоги. Після цього суд виходить на нараду для винесення ухвали.

Перш ніж винести ухвалу по суті, Касаційний суд перевіряє, чи виконані всі вимоги, передбачені для подачі скарги. Якщо він визнає, що ці вимоги не виконані, то, залежно від обставин, виносить ухвалу про неприйняття касаційної скарги до розгляду або про позбавлення права на касаційне оскарження. При винесенні таких ухвал, а також ухвали про відхилення скарги на касатора накладається штраф і покладається сплата судових витрат, а при винесенні ухвали про припинення касаційного провадження – штраф.

Касаційний суд може скасувати вирок і справу направити в інший відповідний суд на новий розгляд, а також змінити лише частину судового рішення, якщо для цього є підстави.

Крім касації в інтересах сторін КПК Франції передбачає ще й касацію в інтересах закону. Виправдувальні вироки суду присяжних можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише в інтересах закону генеральним прокурором при Касаційному суді. Якщо ці вироки суперечать закону, вони можуть бути скасовані, але це не тягне за собою ніяких несприятливих наслідків для виправданих.

Постанови й вироки всіх судів, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо жодна із сторін не принесла касаційної скарги в установлений строк, той же прокурор може за власною ініціативою і незалежно від закінчення строку касації оскаржити в касаційному порядку, але лише в інтересах закону. Касаційний суд вирішує питання про можливість прийняття до розгляду такої скарги й про її обґрунтованість. Якщо скарга визнана обґрунтованою, оскаржене рішення скасовується без надання сторонам права звертати цю обставину на шкоду одна одній або заперечувати проти виконання скасованого рішення.

4. Видом надзвичайного оскарження є і клопотання про ревізію вироку на користь особи, визнаної винною у вчиненні злочину або делікту, за нововиявленими обставинами під час виконання вироку. В цьому порядку може бути оскарженим рішення будь-якого судового органу.

Право клопотання про ревізію належить міністру юстиції, засудженому, а у випадку його недієздатності – законному представникові, після смерті засудженого або оголошення його безвісно відсутнім – його дружині, дітям, родичам, спадкоємцям і особам, які отримали від нього спеціальне на те доручення. Такі клопотання розглядає Касаційний суд. Він має право відхилити клопотання про ревізію або скасувати винесений раніше обвинувальний вирок з призначенням або без призначення нового судового розгляду, якщо таке неможливе.

Якщо раніше винесений вирок залишено в силі, всі витрати покладаються на особу, яка клопоталася про проведення ревізії. Коли в результаті перегляду справи буде підтверджено засудження обвинуваченого, то з нього і з осіб, які клопотали про ревізію, стягуються витрати, відшкодування яких може вимагати державна скарбниця.

Особа, яка постраждала від судової помилки, а якщо вона померла, то її родичі мають право клопотатися про відшкодування збитків, заподіяних необгрунтованим засудженням. Відшкодування збитків здійснюється за рахунок держави, за винятком випадків, коли вона звертає стягнення на цивільного позивача (потерпілого), заявника або лжесвідка, з вини яких винесено обвинувальний вирок.

На вимогу особи, яка подала клопотання про проведення ревізії, постанова або вирок, винесені в результаті ревізійного провадження, які встановлюють невинність засудженого, вивішується в місті, де його було засуджено, або в останньому місці проживання особи, яка постраждала від судової помилки. Вирок може бути опублікований в "Журналь офисьєль" і повністю або у витягах уміщений у п'яти газетах на вибір того судового органу, який виніс рішення. Витрати, пов'язані з публікацією, відшкодовуються за рахунок державної скарбниці.