Поняття і види права спільної власності.

Залежно від кількісного складу суб’єктів права власності воно поділяється на:

1) особисте, що належить одній особі;

2) спільне, що належить одночасно двом або більше особам.

Об’єктами права спільної власності, як і права власності взагалі, можуть виступати як одна річ, так і сукупність речей, які у вузькому значенні називаються майном.

Право власності двох або більше осіб на одну і ту ж річ або сукупність речей називається правом спільної власності.

Від поняття «право спільної власності» треба відрізняти поняття «спільна власність». На відміну від права власності, спільна власність розглядається як правовідношення, що виникає між кількома особами з-приводу спільного володіння, користування та розпоряджання одним і тим же майном.

Право спільної власності характеризується такими ознаками:

1) множинність його суб’єктів (цим воно відрізняється від права власності юридичної особи, де суб’єктом права власності виступає одна особа – юридична особа);

2) єдність його об’єкта (майна) (право власності суб’єктів спільної власності поширюється не на якусьь частину речі (майна), а на всю річ (майно) в цілому.

Відповідно до ч.2 ст. 355 ЦК України розрізняється два види права спільної власності:

1) право спільної часткової власності із визначенням часток;

2) право спільної сумісної власності без визначення часток.

Спільна власність називається частковою, якщо кожному із співвласників належить частка. У спільній сумісній власності частки зазделегідь не визначені, вони можуть бути зафіксовані лише при поділі спільної власності чи виділі із неї.

З приводу того у чому визначається частка співвласників при спільній частковій власності в теорії цивільного права склалося два підходи: